ДМИТРО ПАВЛИЧКО Срiблиться дощ в тоненькому туманi
Поети-Шiстдесятники ()
* * *
Срiблиться дощ в тоненькому туманi,
Як ниточка в прозорiм полотнi.
А сонце по його блискучiй гранi
Тече i душу сповнює менi.
Зустрiнь мене. Я повен пожадання
Блакитноï, мов сон, далечини.
Моïх очей неголосне страждання
Ти поглядом ласкавим зупини.
Моя печаль тебе не поневолить,
А тiльки радiсний розбудить щем.
Немов цього туману срiбна волоть
Замаєна i сонцем, i дощем.
Душа лiричного героя радiє: iде дощ, а вiн бачить сонце, i його свiтло вливається в нього разом iз сподiваннями близькоï зустрiчi з коханою.
Страждання, сум вiд розлуки одразу зникнуть пiд
поглядом ласкавим
.
Незвичайний пейзаж, оригiнальнi свiжi метафори пiдсилюють романтичний характер поезiï.
Срiблиться дощ в тоненькому туманi, ДМИТРО ПАВЛИЧКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, Срiблиться дощ, в тоненькому туманi, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
