Твiр на тему Богом бути важко. Практично неможливо

Як, втiм, немислимо складно заглянути в майбутнє й довiдатися, що
там вiдбувається на нашiй Землi, такий маленьким i
беззахисноï перед Всесвiтом. Нiщо так сильне не цiкавить людини, як
майбутнє його сiм'ï, дiтей, краïни, цивiлiзацiï.
Напевно, тому так захоплююча й численна науково-фантастична лiтература .
Письменники-фантасти придумують рiзне майбутнє, з багатьох
варiантiв якого нам тiльки залишається вибрати той, котрий бiльше
сподобався. Я вибираю братiв Стругацких.
Один з них — астроном, iншоï — сходознавець-японiст.
Напевно, тому ïхнi фантазiï зверненi до зiрок i земноï
мудростi. Вони з неабиякою часткою сарказму стосовно сьогодення (майже
як Салтиков-Щедрин) придумали своє майбутнє. Цiкаво, що в
шiстдесятi-вiсiмдесятi роки в колах iнтелiгентiв ïхнi добутки
вважалися ïдкою соцiальною сатирою на соцiалiстичний спосiб життя.
Для мене ж ïхньоï книги — фантастика, але фантастика
застережлива: Бережися, у майбутньому виростає те, що ти посадив
сьогоднi.
Земля новоï ери Стругацких — високорозвинена цивiлiзацiя.
Удосконалено квартири, люди працюють собi на втiху, i взагалi всi
щасливi. Головна проблема новоï щасливоï ери людства —
повага суверенiтету: не можна втручатися в природний хiд розвитку
цивiлiзацiï
Стругацкие показують небезпека чужорiдних iн'єкцiй iз двох сторiн:
вторгнення землян у життя “i iсторiю iнших планет (Важко бути
Богом, Населений острiв) i присутнiсть на Землi iншоï
цивiлiзацiï, тобто Мандрiвникiв (Жук у мурашнику, Хвилi гасять вiтер)-
У першому випадку благi починання землян обертаються трагедiєю й
для них самих, i для тих, кому ця допомога була призначена. Спроба
цивiлiзацiï високого рiвня штучним шляхом пiдняти до себе
цивiлiзацiю нерозвинену обертається лихом. Про це йде розмова мiж
двома розумними людьми в книзi Важко бути Богом. Один з них, Румата,
— прогресивна людина з майбутнього — говорить Будаху —
мудрецевi з лицарських часiв: Але чи варто позбавляти людство його
iсторiï? Чи варто пiдмiнювати одне людство iншим? На що Будах
говорить: Тодi, господи, зiтри нас iз особи землi й створи заново,
бiльше доконаними… або, ще краще, залиш нас i дай нам iти
своєю дорогою. Румата, посланий рятувати чужу цивiлiзацiю вiд
неуцтва, вiдповiдає: Серце моє повно жалостi. Я не можу
цього зробити.
Виходить, розумники з майбутнього не могли зрозумiти, що для того, щоб
цивiлiзацiя iснувала, ïй необхiдна iсторiя , що складається з
iсторiй кожного окремого поколiння й iндивiдуума. Земля багато чого
випробувала на собi до сьогоднiшнього дня: природнi катаклiзми, кривавi
вiйни й революцiï, науково-технiчний прогрес, що обернувся
величезною озоновою дiрою в атмосферi. Багато довелося випробувати й
людинi. Але ми живемо, вiдчуваємо себе землянами й пишаємося
цим перед Всесвiтом, про що готовi сказати будь-якому зустрiчному
iнопланетяниновi До речi, про прибульцiв. Бiльше розумнi, чим люди,
Мандрiвники у своïх цiлях використають Землю i ïï
населення. Не зi злих спонукань, а зовсiм не замислюючись про
реакцiï нормальних людей, вони займаються своïми справами, але
трохи незвичайним образом. Це сiяє плутанину й плутанину, люди
втрачають здатнiсть контролювати що вiдбувається. Мандрiвники
порядком нашкодили землянам, правда повiдомивши, що вони завжди готовi
прийти рятуйте! Невiдомо, була б ïхня допомога корисноï
А те^-те-мураха^-те переляканi, а те^-те-мураха^-те метушаться,
переживають, життя готовi вiддати за рiдну купу, i невтямки ïм,
бiдолахам, що жук сповзе зрештою з мурашника й убредет своєю
дорогою, не заподiявши нiкому нiякоï шкоди… <…> А
якщо це не
Жук у мурашнику? А якщо це Тхiр у курятнику?.. — говорить ще одна
розумна людина iз приводу вторгнення Мандрiвникiв
Якщо не брати масштабiв Всесвiту, то прикладiв вторгнення iнородцiв у
менш цивiлiзоване середовище на Землi можна згадати багато. Вiдкриття
Америки, повлекшее за собою винищування корiнного населення. Аборигени
Миклухо-Маклая, що не зумiли впоратися iз плугом. Гуманiтарна допомога
вiдсталим краïнам, що спровокувала спекуляцiю. Виходить, люди були
не готовi прийняти чужу цивiлiзацiю. Ïхнiй рiвень розвитку,
моральнi пiдвалини диктували ïм власний шлях. Генетично в людину
закладено засвоювати те, що досягнуто своєю працею. Тiльки в цьому
випадку вiн росте й удосконалюється. Людина сам повинен керувати
своïм сьогоденням, радуватися новому досягнутому рiвню. Будувати
свою iсторiю. Людина майбутнього з'явиться не за допомогою НТР. Як
сказали Стругацкие: Нова людина може бути сформований тiльки новою
педагогiкою, а прориви в неï поки удручающе рiдкi й невпевненi, i
ïх без працi, майже автоматично душить непроворотная товща
педагогiки староï. Самовиховання — початок новоï
педагогiки, А виховати в собi новоï людини можна й без стороннього
втручання
Майбутнє. Що воно для письменника-фантаста? Це те, що
виростає iз сьогоднiшнього дня пiд впливом прогресу. Для
звичайноï людини майбутнє — це будь-яке завтра. Для
свiтовоï iсторiï майбутнiм був щодня. Я живу вдень
сьогоднiшнiм, звичайним для свiтовоï iсторiï, напевно, не дуже
цiкавим для письменника-фантаста. Але я знаю, що всi, доконане сьогоднi,
учора для мене було майбутнiм, а завтра я випробую наслiдки вчорашнього
майбутнього. I моя маленька iсторiя зложиться з iсторiєю Землi.
Мiй скромний сьогоднiшнiй день стане земним Сьогоденням. Разом з усiм
людством я спробую заглянути в наше Майбутнє, життя в якому
залежить вiд того, що ми для нього зробимося
Богом бути важко. Так залиш нас i дай нам iти своєю дорогою.