Матерiали до уроку за казкою Памели Треверс Мерi Поппiнс

Мета: ознайомити школярiв з бiографiєю П. Треверс та
iсторiєю створення казки; розкрити основний змiст першоï
частини твору, навчити вдумливо його читати; розвивати логiчне мислення,
уяву, а такожумiння висловлювати своï мiркування; формувати
особистiсть уважного читача, здатного аналiзувати думки та вчинки
лiтературних героïв.
Обладнання. Портрет письменницi, виставка ïï книжок
украïнською та росiйською мовами, малюнки учнiв.
Епiграф.
Мерi Поппiнс — iсторiя мого життя.
П. Треверс
Примiтка. Готуючись до уроку дiти вдома разом iз дорослими мають
прочитати першу частину казки П. Треверс Мерi Поппiнс у перекладi А.
Камiнчука; потiм, порiвнюючи себе з Джоном i Барбарою, розпитати у
родичiв, чим вони дивували дорослих, коли були одно- чи дворiчними;
нарештi, намалювати ту рiч, яку б вони хотiли подарувати Мерi Поппiнс.
Змiст уроку
Слово вчителя (з елементами бесiди). Дiтям усього свiту Памела Треверс
вiдома як автор казки Мерi Поппiнс. ïï справжнє iм'я
Хелен Гофф. Вона вважається англiйською письменницею, але
народилася 1899 року в Австралiï, куди з Англiï переïхали
ïï батьки. Рiдне мiсто дiвчинки, Мерiбороу, розташоване на
березi рiчки Мерiвер. Першi частини цих назв нагадують iм'я
головноï героïнi казки Треверс — Мерi, яка була схожа на
ïï творця: мала синi очi, кирпатий нiс, чорне волосся.
Письменниця Треверс дала героïнi таке iм'я на згадку про свою малу
батькiвщину.
-Пригадаймо, що ми називаємо малою батькiвщиною? (Мiсце народження
людини).
Окрiм зовнiшностi, автора та лiтературну героïню об'єднували
й внутрiшнi риси. У дитинствi Хелен, як Мерi та iншi героï казки,
любила милуватися природою, зорями, довго сидiти в садку та мрiяти. Мама
жартувала: мовляв, донька висиджує курчат. Проте дiвчинка не
ображалася, як i ïï майбутня героïня — Джейн. I
письменниця, i персонажi ïï казки полюбляли залишатися
наодинцi зi своïм фантастичним свiтом.
У дитячi роки Хелен багато читала. ïï улюбленими письменниками
були Ч. Дiккенс, В. Скотт, В. Шекспiр. Та понад усе дiвчинку захоплювали
як народнi, так i лiтературнi казки — твори Л. Керролла, Р.
Кiплiнга, Б. Поттер. Згодом, уже в дорослому вiцi, вона скаже: На жаль,
я нiколи не дiзнаюсь, яка добра фея надiлила мене на хрестинах дивним
хистом, найчистiшими земними радощами — вiчною любов'ю до казки.
Цей дар я вiдчула в собi досить рано, коли ще належала свiтовi природи.
Любов до книжок зростала, i, зрештою, письменниця зiбрала вдома
величезну кiлькiсть рiзних видань.
-Пригадайте, як називається таке зiбрання книжок? (Бiблiотека).
Бiблiотека П. Треверс була справжнiм ïï багатством. Iнколи
вона жартувала: якщо залишиться без даху над головою, то зможе
побудувати дiм зi своïх книжок.
Коли Хелен виповнилося сiм рокiв, помер ïï батько. Вона довго
вiрила, що тато перетворився на комету. Жити стало важче, адже в
сiм'ï було ще двоє дiвчаток. Хелен розповiдала молодшим
сестрам казки, якi сама вигадувала. Найбiльше ïм подобалася казка
про коня, який умiв скакати по хвилях. Крiм того, вона писала вiршi та
оповiдання, але нiкому ïх не показувала — соромилася.
В одинадцятирiчному вiцi Хелен вiдправили на навчання до пансiону
— школи з гуртожитком, де вона почала писати п'єси для
шкiльного театру, друкувати в газетi своï вiршi. У 25 рокiв Хелен
поïхала до Iрландiï, звiдки родом були ïï батьки.
Там виступала як професiйна танцiвниця, грала в театрi, вивчала
фольклор, мiфи. Однак найбiльше задоволення вона мала вiд
лiтературноï творчостi . Тодi й взяла собi псевдонiм —
“Памела Треверс”.
-А як ви розумiєте слово псевдонiм? (Це вигадане iм'я та прiзвище
автора).
Так ось, пiд псевдонiмом Памела Треверс 1934 року була надрукована перша
казка Мерi Поппiнс. Письменниця вважала, що не вона вигадала Мерi, а,
навпаки, лiтературна героïня вигадала ïï, та неодноразово
повторювала: Мерi Поппiнс — iсторiя мого життя.
Юним читачам дуже сподобалася казка про незвичайну няньку та
ïï вихованцiв — маленьких Бенксiв: Джейн i Майкла,
молодших близнюкiв Барбарута Джона, найменшеньку Аннабел. Мерi була дуже
суворою та вимогливою до дiтей. Однак вони дуже любили ïï,
адже тiльки Поппiнс умiла лiтати, пiднiматися на поручнях до другого
поверху, дiставати з порожньоï валiзи безлiч речей, лiкувати
смачними мiкстурами, розмовляти з собаками та птахами. Для дiтей вона
була загадковою особою, тому що нiколи нiкому нiчого не пояснювала.
Прогулянки з нянькою непомiтно перетворювалися на казковi пригоди. Вони
були настiльки захоплюючими, що дiтям не хотiлося повертатися додому,
розлучатися з казкою. Та не послухатися Поппiнс було просто неможливо.
Наприкiнцi першоï казковоï повiстi Мерi без попередження разом
iз захiдним вiтром вiдлетiла, покинувши Будинок 17 у Вишневому провулку.
Маленькi Бенкси дуже сумували за своєю нянькою. Не хотiли
розлучатися з улюбленою героïнею й маленькi шанувальники таланту П.
Треверс. Вони закидали письменницю своïми листами. В одному з них
вона прочитала: Мадам, Ви вiдiслали кудись Мерi Поппiнс. Цього я вам
нiколи не пробачу! Ви змусили всiх дiтей плакати!. Пiсля таких послань
П. Треверс, певна рiч, знову сiла за письмовий стiл i почала працюва -ти
над продовженням казки.
Хоч як це дивно, твiр про Мерi Поппiнс подобався й дорослим. Жiнки
писали П. Треверс, що, коли вони читали ïï книжку дiтям, чоловiки-
батьки пiдкрадалися до дверей дитячих кiмнат, щоб теж послухати.
-З ким iз дорослих ви читали цю казку? Чим вона ïх зацiкавила?
I дiти, i дорослi могли прочитати ще шiсть частин твору — Мерi
Поппiнс повертається, Мерi Поппiнс вiдчиняє дверi, Мерi
Поппiнс у парку, Мерi Поппiнс у Вишневому провулку, Мерi Поппiнс на
кухнi та Мерi Поппiнс i сусiднiй дiм. Остання частина казки з'явилася
1988 року. Отже, казки виходили протягом пiвстолiття та
об'єднували два поколiння читачiв — батькiв та ïхнiх
дiтей.
П. Треверс хотiла закiнчити свiй твiр казкою пiдзаголовком Прощавай,
Мерi Поппiнс, але вiдмовилася вiд свого задуму.
- Помiркуймо, чому письменниця так i не написала казку, в якiй чарiвна
нянька покинула б своïх вихованцiв назавжди?
Окрiм книг про Мерi Поппiнс для дiтей, П. Треверс написала ще казки
Лисиця в яслах, Мавпа-приятелька, а також повiсть про мандри двох
маленьких англiйцiв до Америки пiд час Другоï свiтовоï вiйни
— Подорожi морем i землею. На жаль, вони ще не перекладенi
украïнською мовою. Цi твори iз задоволенням читали англiйськi дiти,
а також маленький хлопчик, якого письменниця усиновила.
За вагомий внесок у розвиток лiтератури П. Треверс нагороджена орденом
Британськоï iмперiï четвертого ступеня.
Мерi Поппiнс завжди залишається з нами, як i сама письменниця,
хоча 1996 року вона померла — вiдлетiла в iнший свiт, наче казкова
героïня, разом iз захiдним вiтром.
Сьогоднi ми можемо прочитати казку Мерi Поппiнс, подивитися кiнофiльм
вiдомоï усiм дiтям американськоï кiностудiï Волта Дiснея
чи росiйську музичну комедiю Мерi Поппiнс, до побачення!. Кому ж випаде
нагода побувати в Австралiï, той зможе покласти квiти до пам'ятника
П. Треверс, а в рiдному мiстi письменницi Мерiбороу доторкнутися до руки
казковоï няньки. Щоправда, вона не буде такою теплою, як для Майкла
Бен-кса, адже перед вами височiтиме бронзовий пам'ятник Мерi Поппiнс.
Пiдсумкове слово вчителя.У казцi П. Треверс ми познайомилися з Мерi
Поппiнс, яка зображена i як реальна людина, i як казкова героïня. У
життi та в казкових пригодах нянька завжди поряд iз дiтьми:
пiклується про них, доглядає, годує, виховує,
ходить з ними на прогулянки, розповiдає ïм казки, знай- .
омить зi своєю рiднею тощо.
- А чому Мерi Поппiнс майже нiчого не пояснює дiтям, часто не
вiдповiдає на запитання Джейн i Майкла?
(Учитель має спрямувати думку дiтей у таке русло, аби вони дiшли
висновку про те, що нянька привчала дiтей до самостiйностi).
Так, нянька так поводилася тому, щоб ïï вихованцi стали
самостiйними людьми, а для цього потрiбно самому думати, аналiзувати,
робити висновки, без чиєïсь допомоги приймати рiшення.
Саме цього будуть навчатися Джейн i Майкл, Барбара та Джон i навiть
найменшенька Аннабел у наступних шести книгах П. Треверс. I якщо ви
хочете дiзнатися про те, як Мерi Поппiнс знову повернулася до маленьких
Бенксiв i якi новi фантастичнi пригоди трапилися з ними, обов'язково
прочитайте цю цiкаву казку до кiнця.
Олександр Бобир, кандидат фiлологiчних наук, професор кафедри
слов'янськоï фiлологiï, декан факультету початкового
навчання Чернiгiвського державного педагогiчного
унiверситету iменi Т. Шевченка.