Есе на тему: Природа й людина

Улiтку на клумбах парку море квiтiв… Восени палають спiлими
ягодами шипшина, глiд, барбарис, зеленiють ялини, сосни. Уздовж дорiг
тягнуться нагору тополi. Багато будинкiв оточенi високими туями,
срiблистими ялинами й чагарниками. Як хочеться, щоб ця краса природи
була вiчною… Тiльки що я прочитала оповiдання Рея Брэдбери
“И гримнув грiм”. Прочитала й глибоко задумалася…
Героï цього оповiдання з виконаного благополуччям сьогодення на
машинi часу роблять подорож у вiддалене минуле. Одне з обов'язкових умов
такого перемiщення — категорична вимога нiчого не торкати, нiчого
не намагатися змiнити, нi до чого не доторкатися. Один з персонажiв
робить, здавалася б, зовсiм незначна провина: вiн наступає на
метелика, i та гине. Начебто б нiчого не мiняється в навколишньому
свiтi, i життя триває. Але пiсля повернення додому, у вихiдну
точку часу, мандрiвники знаходять свiй мир зовсiм iншим, несхожим на
той, що був, — “i гримнув грiм”.
Фантастика? Гарна лiтературна алегорiя? Немає й ще раз
немає. Усе в нашому складному свiтi взаємозалежно, природа
тендiтна й ранима, а наслiдку грубого, бездумного вiдношення до
тваринного й рослинного миру можуть бути катастрофiчними. Але ж планета
в нас одна. Одна на всiх землян. I iншоï не буде. От тому й не
можна топтати ногами метеликiв. Погiршується екологiчне положення,
що являє загрозу для всього живого. Щорiчно на нашiй планетi
вiдзначаються два особливих календарних днi: День землi й День
навколишнього середовища. Люди в цей день говорять про проблеми
екологiï (”Усе менше навколишньоï природи, усе бiльше
навколишнього середовища”). Екологiчне сьогодення й майбутнє
у всiх народiв загальне. Зламане незмiцнiле деревце, витоптанi квiти,
убита жаба, розкиданий смiття, прориви нафтопроводiв, витiк газу,
промисловi викиди, погана вода, що ми п'ємо, погане повiтря, яким
ми дихаємо, — все це лише гаданi дрiб'язки. За останнi тридцять-
сорок рокiв на планетi людей зникли багато видiв тварин i рослин
Кислотнi дощi гублять ґрунт, тропiчнi лiси —
“легенi” планети — вирубуються зi швидкiстю 20 га у
хвилину, забруднюються водойми, руйнується захисний озоновий шар;
хвороби*, причиною яких є екологiчнi проблеми, несуть щорiчно
сотнi тисяч життiв… Кожна держава, кожний житель планети Земля
несе вiдповiдальнiсть перед всiм людством за збереження природи для
нинiшнiх i майбутнiх поколiнь
Мир таємничий i загадковий… От, наприклад, у нас у квартирi
живе черепаха Чака. Ïй уже чотири роки. Ми неï купили в
Донецьку на базарi. У неï твердий панцир, спинна сторона якого
утворена разросшимися завширшки ребрами, а черевна —
зростається iз грудиною, надiйно захищає м'якi частини тiла
тварини. При дотику вона ховає пiд щит голову, лабети й хвiст
Надiйно захищенi роговими щитками зовнiшнi частини лабетiв черепахи i
ïï голова. Коли вона ходить, то чутно стукiт ïï
панцира по крайцi стола. Руху ïï важкi. Наша черепаха не
плаває; я читала в книзi “Живi тварини в школi”, що
болотнi черепахи плавають у водi, працюючи всiма чотирма ногами. При
небезпецi черепаха втягує в глиб панцира голову, заднi кiнцiвки й
хвiст. Вона з великим полюванням харчується листами кульбаби,
капусти й квiткою “Наречена”. Легкi черепахи вiдрiзняються
бiльшими розмiрами. Ми дуже любимо свою чудо-черепаху. Зараз вона спить
у коробцi пiд шифоньєром
У цей час черепах налiчується бiля двохсот видiв, бiльшiсть iз
яких зустрiчається в тропiчних краïнах. На островах
Iндiйського й Тихого океанiв живуть велетенськi черепахи, вага яких
досягає трьохсот кiлограмiв. У болотах i озерах живе болотна
черепаха, що харчується рiзними водними тваринами. У шкiльних
куточках живоï природи учнi годують черепах соковитою травою,
рiзаною капустою, морквою, буряком, м'якоттю кавунiв i динь. Скiльки
черепах залишилося на Землi? Менi хочеться всiм сказати: “Любите
черепах так, як я, вони — прикраса землi, як дiаманти”, за
словами художника-анiмалiста А. Н. Комарова, що написав картину
“Повiнь”.
Згадаємо рядки з вiдомоï повiстi Антуана де Сент-Екзюперi:
“Куди ви порадите менi вiдправитися?” — запитав
Маленький принц географа. “Вiдвiдаєте планету Земля, —
вiдповiв географ. — У неï непогана репутацiя”. Земля
— планета тварин i рослин не в меншому ступенi, чим планета людей.
I хочеться попередити: “Люди! Бережiть все живе на Землi!”
Недавно менi на очi попалося оповiдання М.М.Пришвiна Комора сонця, що
оповiдає про чудове природне явище — болотi
Столiттями складалися запаси торфу. Вiджилi рослини згнивали й
спресовувалися, образуя колосальнi запаси палива. Я якось i не
замислювався, що болота — нашi багатства. З поняттям болото
зв'язаноi скорiше неприємне — комарi, але й вони необхiднi
природi, коли замислюєшся про єдиний ланцюг, у якiй
взаємозалежна земля з ïï надрами, рослини й тварини, а
потiм i людина, дивуєшся мудростi природи, ïï
рiзноманiттю, але й надзвичайноï крихкостi й ранимости перед
людиною. Уже неодноразово сказано, що людина — не цар природи, а
ïï складова частина. Знищуючи середовище перебування, людина
прирiкає себе на загибель
Ми повиннi берегти те, що залишили нам у спадщину предки: землю й воду,
повiтря й рослини. Коли ми зрозумiємо, що ми єдинi, вiдпаде
питання про збереження природи. А поки, на жаль, ми губимо всi навколо,
прирiкаючи себе на вимирання