Лiрика Лесi Украïнки

Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях ранньоï
творчостi й несмiливо запекла. Але той тихий спiв пролунало гучним
дзенькотом, голосним спалахом, кликало стати вiдважно до бою, вселяло
вiру в те, що стане бажана воля, що дасть можливiсть людинi дихати в
повнi груди
У своïй поетичнiй творчостi поетеса увесь час була в пошуках
iдеалу борця щастя народного. Вона писала про минуле й про свiй час,
ïï добутку й зараз звучать актуально. Вони пiдтримують дух
людини, вселяють вiру у власнi сили. Це яскраво вiдчувається в
поезiï Contra spem sperro! Великою втратою для Лесi Украïнки
була смерть коханого — Сергiя Менжинского, та й хвороба нi на мить
не вiдпускала поетесу. Для неï мир — бойовище. Переповнена
нестримною спрагою до життя, воно проголошує в цiй поезiï
своє життєве кредо:

• Так! Я буду крiзь сльози смiятися,
• Серед нещастя спiвати пiснi,
• Без надiï таки сподiватися, Буду жити!
• Ладь думи сумнi!

Безумовно, людина стає сильним тодi, коли усвiдомлює свою вiдповiдальнiсть за iншi. Тому вiршi Лесi Украïнки — це прекрасна школа життя, школа громадського обов'язку, школа виховання духовностi, любовi до рiдного краю, вихованню волi, упевненостi в собi. Героï ïï добуткiв — люди великого серця, незломленого духу! Адже в них є зброя, нищiвне, разюче, гостре — це слово. Улюбленими образами Лесi Украïнки є зiрка провiдна i весела весна. А художнi символи хмари осiннi, нещастя, кора льодова, тьма указують на злиття особистого горя iз всенародним. Але нi тiнi розпачу! Який могутнiй титанiчний дух! Справдi, немає рiвних Лесi Украïнцi нi у творчому, нi в життєвому подвигу
М. Рильськ писав, що якби треба було в одному словi виразити
творчiсть Лесi Украïнки, те цi словом неодмiнно була б —
боротьба. I це так! Поетеса все життя загартовувала свою боротьбу кров'ю
власного серця, i вона змужнiла. Силомiць i iнтенсивнiстю пошукiв
поетеси сповненi рядки вiрша Стояла я й почувала весну. Загальнолюдське
й особисте об'єднано в iдейнiй структурi поезiï i жiнка
має право мрiяти, любити, радуватися, сподiватися. Але у вiршi
вiдчувається й мотив сумуй за тим довгоочiкуваним щастям, про яке
весна спiвала. Але Леся Украïнка — не тiльки замрiяна жiнка,
вона й щирий патрiот своєï батькiвщини. У поезiï И все-
таки до тебе думка поллється вiдчутний неймовiрний рух до волi, що
у неволi розкривається повнiше. Тому Леся Украïнка впевнена:
варто не ридати, а боротися, що сльози там, де навiть кровi мало.
З гострим болем i моральним невдоволенням розповiдає своïй
Батькiвщинi Винний герой страшну правду — багато у свiтi бачив вiн
гнiта й насильства, але такого як на Украïнi бачити не довелося.
Через це страждає й сама поетеса. Хоча переповнено доблестю,
мужнiстю, лицарством свого народу, що гинув у неволi. Саме до цього
ведемо й ми. До того, що в серце кожного, хто сьогоднi живе за кордоном,
запалає квiтку щироï любовi до своєï землi. I це
буде найкращим пам'ятником генiальнiй поетесi Украïни