Лiрика Лесi Украïнки

Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях ранньоï творчостi й несмiливо запекла. Але той тихий спiв пролунало гучним дзенькотом, голосним спалахом, кликало стати вiдважно до бою, вселяло вiру в те, що стане бажана воля, що дасть можливiсть людинi дихати в повнi груди
У своïй поетичнiй творчостi поетеса увесь час була в пошуках iдеалу борця щастя народного. Вона писала про минуле й про свiй час, ïï добутку й зараз звучать актуально. Вони пiдтримують дух людини, вселяють вiру у власнi сили. Це яскраво вiдчувається в поезiï Contra spem sperro! Великою втратою для Лесi Украïнки була смерть коханого — Сергiя Менжинского, та й хвороба нi на мить не вiдпускала поетесу. Для неï мир — бойовище. Переповнена нестримною спрагою до життя, воно проголошує в цiй поезiï своє життєве кредо:

• Так! Я буду крiзь сльози смiятися,
• Серед нещастя спiвати пiснi,
• Без надiï таки сподiватися, Буду жити!
• Ладь думи сумнi!

Безумовно, людина стає сильним тодi, коли усвiдомлює свою вiдповiдальнiсть за iншi. Тому вiршi Лесi Украïнки — це прекрасна школа життя, школа громадського обов'язку, школа виховання духовностi, любовi до рiдного краю, вихованню волi, упевненостi в собi. Героï ïï добуткiв — люди великого серця, незломленого духу! Адже в них є зброя, нищiвне, разюче, гостре — це слово. Улюбленими образами Лесi Украïнки є зiрка провiдна i весела весна. А художнi символи хмари осiннi, нещастя, кора льодова, тьма указують на злиття особистого горя iз всенародним. Але нi тiнi розпачу! Який могутнiй титанiчний дух! Справдi, немає рiвних Лесi Украïнцi нi у творчому, нi в життєвому подвигу
М. Рильськ писав, що якби треба було в одному словi виразити творчiсть Лесi Украïнки, те цi словом неодмiнно була б — боротьба. I це так! Поетеса все життя загартовувала свою боротьбу кров'ю власного серця, i вона змужнiла. Силомiць i iнтенсивнiстю пошукiв поетеси сповненi рядки вiрша Стояла я й почувала весну. Загальнолюдське й особисте об'єднано в iдейнiй структурi поезiï i жiнка має право мрiяти, любити, радуватися, сподiватися. Але у вiршi вiдчувається й мотив сумуй за тим довгоочiкуваним щастям, про яке весна спiвала. Але Леся Украïнка — не тiльки замрiяна жiнка, вона й щирий патрiот своєï батькiвщини. У поезiï И все- таки до тебе думка поллється вiдчутний неймовiрний рух до волi, що у неволi розкривається повнiше. Тому Леся Украïнка впевнена: варто не ридати, а боротися, що сльози там, де навiть кровi мало.
З гострим болем i моральним невдоволенням розповiдає своïй Батькiвщинi Винний герой страшну правду — багато у свiтi бачив вiн гнiта й насильства, але такого як на Украïнi бачити не довелося. Через це страждає й сама поетеса. Хоча переповнено доблестю, мужнiстю, лицарством свого народу, що гинув у неволi. Саме до цього ведемо й ми. До того, що в серце кожного, хто сьогоднi живе за кордоном, запалає квiтку щироï любовi до своєï землi. I це буде найкращим пам'ятником генiальнiй поетесi Украïни