Коротка iсторична довiдка й полiтичний пристрiй Iспанiï
Iспанiя — аграрно-iндустрiальна краïна, економiка якоï увеликому ступенi залежить вiд iноземних монополiй. Вона пiзнiше iнших
краïн Захiдноï Європи вступила на шлях капiталiстичного
розвитку. Капiталiзм у краïнi розвивався вкрай повiльно й
нерiвномiрно, уживаясь iз феодальними вiдносинами. В економiцi провiдне
мiсце належить сiльському господарству, у якому зайнята половина
самодiяльного населення. Сiльське господарство поставляє
продовольство для внутрiшнього ринку, сировина для легкоï й
харчовоï промисловостi й значну частину продуктiв iспанського
експорту. Однак сiльське господарство — украй вiдстале й протягом
тривалого часу перебуває в станi занепаду. Його продуктивнi сили
розвиваються повiльно пiд вагою феодальних пережиткiв, що особливо
яскраво проявляються в розподiлi землi й в оренднi вiдносинах
Величезнi латифундiï, що займають десятки тис. га, найчастiше не
обробляються, у той час як переважна частина iспанських селян майже не
має землi, володiючи крихiтними, розкиданими дiлянками
Знижується питома вага Iспанiï у свiтовому капiталiстичному
промисловому виробництвi, i без того досить незначний. Вiн рiвнявся в
1955 р. 0,3% проти 0,4% в 1948 р. У краïнi переважає добувна,
легка й харчова промисловiсть, у значнiй мiрi роздроблена на безлiч
дрiбних, переважно кустарних пiдприємств. Виробництво засобiв
виробництва обмежено. Рiвень розвитку промисловостi далеко не
задовольняє потреби краïни. Пiдприємства розташовують
застарiлоï, у значнiй мiрi зношеним устаткуванням, що ставить
ïх у невигiдне положення в порiвняннi з пiдприємствами
розвинених капiталiстичних краïн. Промисловому раз витiю
Iспанiï перешкоджають гнiт феодальних пережитий ков, що росте
проникнення iноземних монополiй, з якими тiсними узами зв'язаний
iспанський капiталiзм, вузькiсть внутрiшнього ринку як результат
низького рiвня життя бiльшостi населення, слабка конкурентна здатнiсть
iспанськоï промисловоï продукцiï на зовнiшнiх ринках. В
економiцi Iспанiï значну роль грає католицька церква, що
контролює капiтали в рiзних галузях сiльського господарства,
промисловостi, мiського господарства й транспорту. Своєрiднiсть
економiчного ладу Iспанiï багато в чому пояснюється
особливостями ïï iсторичний раз витiя
Винятково важливе значення для економiчного розвитку Iспанiï мала
епоха реконкiсти. Маркс вiдзначав, що …повiльне рятування вiд
арабського панування в процесi майже восьмисотлiтньоï завзятоï
боротьби привело до того, що пiвострiв, звiльнившись цiлком, одержав
характер, зовсiм вiдмiнний вiд тодiшньоï Європи: в епоху
європейського Вiдродження по своєму побутi пiвнiч
Iспанiï була готський i вандальським, пiвдень же арабським.
Пiд час реконкiсти Iспанiя звiльнялася не бiльшими частинами. Звiльненi
територiï перетворювалися у феодальнi держави. Феодали й церква
використовували свою керiвну роль у реконкiстi для твердження
полiтичного панування й боротьби з посиленням iспанських мiст. Виникли
величезнi латифундiï в Центральнiй i Пiвденнiй Iспанiï. Церква
стала круп ний економiчною й полiтичною силою. Все це утрудняло
об'єднання краïни в єдине економiчне цiле
Полiтичне об'єднання краïни й вигнання арабiв наприкiнцi XV
в. збiглося з початком епохи великих географiчних вiдкриттiв
Iспанськi експедицiï мореплавцiв борознили моря й океани в пошуках
нових, богатих золотом земель. Iспанськi конкiстадори (завойовники)
скорили держави Нового Свiтла, насаджуючи вогнем i мечем iнквiзиторськi
порядки тодiшньоï Iспанiï. Конкiстадори йшли, по вираженню
iспанського iсторика того часу ченця Лас Касаса, …iз хрестом у
руцi, але зi спрагою золота в серце. Iспанiя стала найбiльшою
колонiальною державою миру, де, як тодi говорили, нiколи не заходило
сонце.
Колонiальна iмперiя Iспанiï служила ареною ди кого, нещадного й
неприборканого грабежу з боку iспанських завойовникiв.. У напрямку до
Iспанiï одна за iншою йшли срiбнi флотилiï, навантаженi
дорогоцiнними металами для збагачення двору, церквi й знатi. У той же
час господарство краïни завмирало. Промисловiсть i торгiвля
животiли, що сприяло перетворенню Iспанiï в ринок збуту для iнших
бiльше розвинених краïн Економiчний занепад краïни
супроводжувався падiнням ïï колишньоï вiйськовоï й
полiтичноï могутностi. Пiдвладнi Iспанiï територiï одна
за iншою домагаються незалежностi
Збереження феодальних порядкiв в Iспанiï iстотно гальмувалорозвиток капiталiзму. Слабiсть капiталiстичного розвитку позначилася на
ходi й результатах п'яти буржуазних революцiй, що сколихнули Iспанiю в
XIX в. Промисловiсть Iспанiï починає свiй розвиток у другiй
половинi XIX в. Однак цей розвиток, проходячи пiд знаком зростаючого
проникнення iноземного капiталу, носило однобокий, виродливий характер.
Розвивалася головним чином гiрничорудна промисловiсть, де мiцно
влаштувалися iноземнi компанiï
Капiтал Англiï, Францiï, а за ними й Бельгiï, захопив
найбiльшi родовища залiза й кольорових металiв i пiсля закiнчення
будiвництва основних лiнiй залiзниць став посилено викачивать iз
Iспанiï ïï мiнеральнi ресурси
В 1868 р. в Iспанiï був прийнятий закон, що полегшив перехiд
багатьох найважливiших родовищ корисних копалин у руки iноземних
компанiй. У районi Бiльбао в окремi роки добувалося до 7,5 млн. т
першосортноï залiзноï руди, що експортувалася в розвиненi
— краïни, головним чином в Англiю, де на ïхнiй базi в
сполученнi зi значно бiльше бiдними мiсцевими рудами розвивалася велика
металургiя. Аналогiчне положення спостерiгалося з iспанськими пiритами,
калiйними солями, цинком, вольфрамом i т. п.
Вiдомо, що наприкiнцi XIX в. 90% iмпортованою Англiєю
залiзноï руди було iспанського походження, багатi родовища
мiдноï руди Рио-Тинто, купленi англiйцями в 1873 р., у значнiй мiрi
сприяли перетворенню Англiï в другiй половинi XIX в. у найбiльший
свiтовий центр мiдеплавильноï промисловостi
Iспанiя поступово перетворюється в сировинний придаток бiльше
розвинених капiталiстичних краïн. Левова частина сировини, що
добувається, у неопрацьованому видi вивозиться за кордон. За
перiод з 1913 по 1933 р. Iспанiя витягла 99,4 млн. т залiзнi руди, 85%
якоï було ви везено за кордон. Iноземний капiтал, вивозячи з
Iспанiï ïï кориснi копалини, прагнув увiчнити
ïï положення як сировинного придатка й ринку збуту для.
розвинених капiталiстичних держав, штучно затримував ïï
iндустрiалiзацiю
Перша свiтова вiйна з'явилася джерелом небувалого збагачення iспанських
капiталiстiв i помiщикiв, Iспанiя, сама не беручи участь у вiйнi, рiзко
збiльшує свiй експорт, i це вперше дозволило ïй досягти
значного активного торговельного балансу. Цiлий ряд галузей промисловостi-
текстильн, хiмiчна, металургiйна й суднобудiвна успiшно розвиваються при
участi нацiонального капiталу. Збiльшився золотий запас iспанського
банку. Ослаблення конкуренцiï закордонних фiрм пiд час вiйни
дозволило iспанськоï буржуазiï iстотно змiцнити своï
позицiï уа внутрiшньому ринку. Однак цi явища носили нестiйкий,
короткочасний характер. Загострення боротьби за ринки й сфери додатка
капiталу, що мало мiсце пiсля пер виття свiтовоï вiйни, знайшло
своє вiдбиття також i в Iспанiï. Спроби iспанськоï
буржуазiï вiдгородити внутрiшнiй ринок i перешкоджати проникненню
Iноземного капiталу не увiнчалися успiхом. Iноземноï капiтал
широким потоком заюшив в Iспанiю, завойовуючи всi новi й новi
позицiï. Економiчна криза 1920- 1923 р. i особливо криза 1929-1933
р. з величезною силою обрушився на промисловiсть i сiльське
господарство. Особливо постраждали чорна металургiя Краïни Бас ков,
бавовняна промисловiсть Каталонiï, не якi галузi легкоï
промисловостi Мадрида й Ва ленсии.
Безробiття прийняло величезнi розмiри аграрноï кризи особливо
постраждали сiльське господарство пiвденних i схiдних областей,
економiка яких тiсно пов'язана iз зовнiшнiми ринками
Пiд час вiйни 1936-1939 р. в Iспанiï були зруйнованi багато заводiв
i фабрики, пiдприємство гiрськоï промисловостi, мости, шляхи
сполучення. Рiзко скоротилися посiвнi площi, зменшилося поголiв'я
худоби. Багато мiст i села лежали в руïнах. Пiсля поразки
республiки пiд прийменником погашення вiйськовоï заборгованостi
Нiмеччини й Iталiï економiчнi ресурси Iспанiï були
пiдпорядкованi агресивним планам держав осi.
Пiсля другоï свiтовоï вiйни пiдсилилося Проникнення США в
економiку Iспанiï. Монополiï СЩА значно розширили своï
позицiï в промисловостi Iспанiï, шляхом захоплення
значноï частини германських активiв, широкого застосування системи
участi в Iспанських пiдприємствах, створення змiшаних iспано-
американських компанiй, а також через мiжнароднi Об'єднання, де
головну роль грає американський капiтал. Американський капiтал
використовує як канали свого проникнення рiзнi урядовi
органiзацiï Iспанiï, як, наприклад, Нацiональний iнститут
промисловостi. Це державно-монополiстична корпорацiя була створена у
вереснi 1941 р. для посилення будiвництва промислових пiдприємств.
Нацiональний iнститут промисловостi має в розпорядженнi значний
капiтал i численнi пiдприємства. Iнститут контролює
видобуток стратегiчних матерiалiв i направляє ïхнiй розподiл,
здiйснює модернiзацiю озброєння. Вплив Iнституту, масштаби
його дiяльностi безупинно розширюються
Пiсля висновку 26 вересня 1953 р. вiйськового до говору й iнших угод
полiтичного й економiчного характеру мiж США й Iспанiєю особливо
пiдсилилося проникнення США в iспанську економiку
Англiя має значнi капiталовкладення в гiрничодобувнiй
промисловостi Iспанiï i є головним конкурентом США в
зовнiшнiй торгiвлi з Iспанiєю. Боротьба США й Англiï за
контроль над тими або iншими пiдприємствами й галузями
господарства Iспанiï, за оволодiння мiнеральними родовищами, в
областi зовнiшньоï торгiвлi загострюється. У процесi боротьби
американськi монополiï поступово витiсняють своïх конкурентiв
Шляхом твердоï експлуатацiï трудящих i руйнування безлiчi
дрiбних i середнiх пiдприємцiв, пiдсилюється концентрацiя
виробництва й капiталу в руках жменьки монополiстiв. Металургiйнi
об'єднання Альтос Орнос i Дуро-Фельгера, пов'язанi з американським
капiталом, роблять 2/3 усього чавуну й стали краïни, ïхнi
власнi шахти дають ‘/з iспанського видобутку вугiлля. В
енергетичнiй промисловостi шiсть великих трестiв контролюють 90%
виробництва й розподiли електроенергiï в краïнi. Особливо
велика концентрацiя в банкiвськiй справi. Шiсть великих банкiв (Банко
Испано-Американо, Банко еспаньол де кредитi, Банко де Бискайя, Банко де
Бiльбао, Банко Сентраль i Банко Уркихо) володiють бiльше 65,3% всiх
банкiвських активiв, 64,4% портфеля цiнних паперiв, 75% врахованих
векселiв. Фактично вся банкiвська система краïни перебуває в
ïхнiх руках. Ця так звана шiстка тiсно пов'язана з найбiльшими
промисловими й торговельними пiдприємствами, з iноземним
капiталом. В Iспанiï створена органiзацiя Форин Инвесторз Сервис,
що займається залученням iноземних капiталiв в економiку
краïни. Ця органiзацiя тiсно пов'язана з Банко де Бiльбао
У станi занепаду перебуває сiльське господарство краïни. В
1955 р. обсяг сiльськогосподарськоï продукцiï становив близько
85% вiд рiвня 1929 р. Рiзко скороти лось поголiв'я худоби. Але,
незважаючи на це, в Iспанiï є надлишок сiльськогосподарських
продуктiв, об, що роззявлявся в результатi високих цiн i низкою поку
натiльноï здатностi мас. Скорочується споживання народних
мас, а десятки й сотнi тисяч тонн сiльськогосподарських продуктiв
знищуються. США продають Iспанiï своï избитки
сiльськогосподарських продуктiв, погiршуючи й без того жалюгiдне
положення iспанських сiльськогосподарських товаровиробникiв.
Скорочуються посiвнi площi ряду сiльськогосподарських культур, як,
наприклад, зернових, бавовни, цукрового буряка; цьому сприяє також
система реквизиций урожаю з боку влади. Росте безробiття серед
сiльськогосподарських робiтникiв
Спроба вийти з важкого положення шляхом форсування експорту
натрапляє на труднощi в результатi посилення конкуренцiï
iнших капiталiстичних держав на свiтовому капiталiстичному ринку. Частка
Iспанiï у свiтовому зовнiшньоторговельному обiгу капiталiстичних
краïн падає з року вгод.
Зростаюча конкуренцiя з боку американських монополiй, мiлiтаризацiя
господарства, вузькiсть внутрiшнього ринку, недостача палива,
енергiï й окремих видiв сировини i ïхнiй розподiл на користь
вiйськових галузей промисловостi приводить до руйнування безлiчi дрiбних
i середнiх пiдприємцiв, до згортання виробництва мирних галузей
промисловостi. Так, не хватка металу, виробництво якого лише в 1954 р.
досягло рiвня 1929 р., приводить до недовантаження пiдприємств у
суднобудiвнiй, вагонобудiвнiй i iншiй галузях виробництва. За рiвнем
розвитку металургiï Iспанiя займає одне з останнiх мiсць у
Європi. Через не хватку цементу й будматерiалiв у силу величезного
вiйськового будiвництва страждає цивiльне будiвництво, а це
загострює й без того гостра житлова криза в краïнi.
Скорочення виробництва в текстильнiй, взуттєвiй i iншiй галузях,
що виробляє предмети народного споживання, росте, поширюючись i на
iншi галузi промисловостi. Багато фабрик i заводи закриваються, iншi
працюють кiлька днiв внеделю. Разом з тим пiдприємства й галузi,
що виконують вiйськовi замовлення й добувають стратегiчну сировину, на
яке є великий попит з боку США, збiльшують виробництво
Рiк у рiк погiршується фiнансове становище Iспанiï. Це
виявилося в планi бюджету на 1956 р. Витрати намiченi в сумi 35,6 млрд.
песет, доходи — у сумi 33,8 млрд. песет. Дефiцит в 1,8 млрд. песет
намiчено покрити головним чином за рахунок збiльшення податкiв. Рiзко
зростають прямi вiйськовi витрати на армiю, флот, полiцiю, жандармерiю,
рiвнi 11,3 млрд. песет проти 9 млрд. песет в 1955 р. У той же час
витрати на народне утворення в 1956 р. запланованi в сумi 2,8 млрд.
песет, на промисловiсть 237 млн. песет, на сiльське господарство 298
млн. песет. Характерно, що по бюджетi 1956 р. на змiст каральних органiв
асигнується значно бiльше засобiв, чим на утворення, промисловiсть
i сiльське господарство разом узятi
Однiєï з особливостей економiки Iспанiï є
нерiвномiрне розмiщення продуктивних сил по територiï краïни.
У процесi економiчного розвитку змiнювалося мiсце й значення окремих
провiнцiй в економiчному життi краïни. Сто рокiв тому найважливiший
нинi промисловий район Iспанiï — Краïна Баскiв —
був одним iз самих вiдсталих куточкiв Iспанiï. У Бiльбао в 1860 р.
було близько 11 тис. жителiв, у той час як Бургос — нинi зубожiлий
кастильский провiнцiйний центр нараховував понад 16 тис. жителiв. У
Бiльбао тодi ще. не iснувало металургiйного виробництва, що було
представлено в Андалузiï двома дрiбними перед прийняттями. Швидкому
розвитку Краïни Баскiв сприяло наявнiсть великих, близько
розташованих запасiв залiзноï руди й вугiлля, а також вигiдне
приморське положення району
Нерiвномiрний розвиток окремих районiв супроводжувалося тим, що найбiльш
розвиненi райони гальмували розвиток своïх сусiдiв. Так,
вiдсталiсть економiки Арагону почасти пояснюється його положенням
мiж високорозвиненими Краïною Баскiв i Каталонiєю. Як уже
вказувалися, бiльше розвиненi економiчнi райони Iспанiï розмiщенi в
приморських районах. Майже вся Центральна Iспанiя (за винятком району
Мадрида) ставиться до найбiльш вiдсталим за рiвнем свого розвитку
районам
Щоб показати розходження в розвитку економiки окремих провiнцiй,
приведемо кiлька прикладiв. Вартiсть зробленоï промисловоï й
сiльськогосподарськоï продукцiï на 1 жителя в рiк
коливається вiд 6 — 7 тис. песет у промисловiй Астурiï
й провiнцiï Гипускоа в Краïнi Баскiв, 5400-5500 песет у
провiнцiях Мадрид i Барсi лона, до 2600-2800 песет в аграрних провiнцiях
естремадури, Галисии, Андалузiï
Нерiвномiрнiсть в економiчному розвитку провiнцiй видна й з розподiлу
самодiяльного населення, зайнятого в промисловостi (по переписi 1950
р.). У провiнцiï Барселона зайнята в промисловостi 60%, у Би скайе
50% самодiяльного населення, у той час як у провiнцiях Авила, Касерес,
Луго, Оренсе-Менш 10% Тiльки в провiнцiях Барселона, Бискайя, Гипускоа
Овьедо, Жерона, Сантандер, Мадрид, Балеари в промисловостi зайнято
бiльше ‘/з самодiяльного населення Iншi провiнцiï краïни
носять яскраво виражений аграрний характер
Iспанiя краïна дуже древньоï iсторiï. Численнi
архiтектурнi пам'ятники, археологiчнi знахiдки вказують на значний
розвиток фiнiкiйських, давньогрецьких, карфагенских, римських i iнших
древнiх поселень на територiï краïни
В VII в. до н. е. на узбережжя Iспанiï з'явилися фiнiкiйськi
колонiсти, що почали розробку рудникiв. Ïхнiм центром став м. Гадес
(нинi Кадис) -одне з найдавнiших мiст у Захiднiй Європi
В VII-VI вв. до н. е. пiвнiчну й центральну частини .нинiшньоï
територiï Iспанiï захопили кельти, що змiшалися з корiнним
населенням пiвострови, а зi сходу у внутрiшнi райони краïни
проникнули греки. ДО 535 р. до н. е. грекiв витиснули карфагеняне.
Ïхнiм опорним пунктом i основним портом був м. Новий Карфаген (у
цей час тут розташований великий iспанський порт Картахена).
В 206 р. до н. е. пiвденну й схiдну частини Пиренейского пiвострова
захопили римляне. Майже два сторiччя знадобилося римським легiонам для
того, щоб затвердити своє панування над пiвостровом, але й пiсля
.цей не раз спалахували повстання мiсцевого населення. проти
безжалiсного гноблення й пограбування
Катастрофа Римськоï iмперiï в V в. н. е. ознаменувалося
вторгненням на пiвострiв варварських племен — аланов, вандалiв,
свенов, вестготiв, франкiв i iнших, якi вели безперервнi вiйни один з
одним i iз сусiднiми племенами
В 711 р. н. е. першi загони арабiв i берберiв перi правилися з Африки в
Iспанiю. ДО 718 р. майже вся Iспанiя, за винятком пiвнiчних районiв,
виявилася в них руках
Невеликi християнськi королiвства на пiвночi Iспанiï стали
вогнищами звiльнення (реконкiсти) краïни вiд арабського панування.
Реконкiста затяглася майже на 800 рокiв, тому що боротьба iспанських
феодалiв другу iншому гальмувала звiльнення краïни. Тiльки
наприкiнцi XV в. у зв'язку з об'єднанням найбiльших королiвств
пiдлоги острова — Кастилiï й Арагону, реконкiста вступила в
стадiю свого завершення. В 1492 р. пiд натиском об'єднаних сил
Кастилiï й Арагону впала столиця останнього арабського емiрату в
Iспанiï — м. Гранада.
В XVI-XVIII вв. у перiод Великих географiчних вiдкриттiв Iспанiя
завоювала величезнi територiï в Пiвнiчнiй, Центральнiй i Пiвденнiй
Америцi, в Азiï й Африцi, затвердила своє панування над
Нiдерландами Величезнi багатства, що добувалися шляхом знищення
корiнного населення колонiй i його самобутньоï культури, не привели
до розвитку економiки Iспанiï, тому що краïна залишалася
роз'єднаноï, у нiй панували великi помiщики-феодали й церква,
не зацiкавленi в раз витiï промисловостi, мiст, торгiвлi
На початку XIX в. в Iспанiю вторглись вiйська Наполеона. На боротьбу iз
загарбниками пiднявся весь народ, розгорнувся масовий патрiотичний рух
К. Маркс i Ф. енгельс, що уважно вивчали iсторiю Iспанiï,
вiдзначали, що боротьба iз французькими загарбниками й серiя революцiй в
Iспанiï в XIX в. показали, що в iспанському народi, незважаючи на
гноблення його феодалами й церквою, таяться величезнi внутрiшнi сили
14 квiтня 1931 р. iспанський народ скинув ненависну монархiю. Народнi
маси не примирилися з буржуазною республiкою помiщикiв i капiталiстiв,
що прийшла на змiну монархiï,
У жовтнi 1934 р. вiдбулося збройне повстання астурийских гiрникiв. Його
поразка показала необхiднiсть єдностi дiй трудящих проти
реакцiï. З iнiцiативи Комунiстичноï партiï Iспанiï й
при ïï активнiй участi був створений Народний фронт,
який домiгся блискучоï перемоги на виборах у Кортеси (iспанський
парламент) 16 лютого 1936 р. Однак уряд Народного фронту не прийняло
дiйових заходiв проти ворогiв Iспанськоï республiки. Зокрема, вищий
командний склад армiï не був змiщений. Внутрiшня реакцiя,
перегрупувавши своï сили, пiдняла заколот армiï проти
республiки
