Географiчне положення Бразилiï

Бразилiя — це найбiльша держава Латинськоï Америки, що
займає по територiï п'яте мiсце у свiтi. Площа краïни
— 8.511.965 кв. км, що вiдповiдає 20,8% поверхнi двох
американських континентiв i 47,7% — Пiвденноï Америки. На
пiвночi Бразилiя граничить iз Гвiаною, Венесуелою, Суринамом i
Французькою Гвiаною; на пiвнiчно-заходi — з Колумбiєю; на
заходi — з Перу й Болiвiєю; на пiвденно-заходi — з
Парагваєм i Аргентиною, а на пiвднi — з Уругваєм. На
сходi, пiвденно-сходi й пiвнiчному сходi краïна обмивається
Атлантичним океаном

93% територiï Бразилiï перебувають у пiвденнiй пiвкулi й 92%
— у межтропическом поясi. На пiвночi краïну перетинає
лiнiя екватора, а на пiвднi, бiля мiста Сан-Паулу, тропiк Козерога

КЛIМАТ

Середньорiчнi температури

Завдяки тому, що основна частина краïни перебуває в
межтропическом поясi з перевагою низьких висот, для Бразилiï
характернi середнi температури, що перевищують оцiнку 20 градусiв. У
Бразилiï представленi шiсть клiматичних типiв: екваторiальний,
тропiчний, тропiчний високогiрний, тропiчний атлантичний,
напiвпосушливий i субтропiчний

Середньорiчнi опади

У Бразилiï бiльша частина дощiв випадає в районi Амазонки, де
протягом року досить рiвномiрно розподiляються бiльше 2000 мм опадiв. З
iншого боку, у тропiчних районах, незважаючи на 1000 — 1500 мм
опадiв у рiк, спостерiгається суха зима й дощове лiто. До районiв
з найменшими показниками середньорiчних опадiв ставляться областi з
напiвпосушливим клiматом, де дощi випадають рiдко (менш 800 мм у рiк) i
нерегулярно

ПОРИ РОКУ

Пори року в Бразилiï розподiляються в такий спосiб:

Весна: з 22 вересня по 21 грудня

Лiто: з 22 грудня по 21 березня

Осiнь: з 22 березня по 21 червня

Зима: з 22 червня по 21 вересня

ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК

Останнi два десятилiття в Бразилiï спостерiгається значне
зростання промислового виробництва. З 1947 по 1960 роки, коли процес
обмеження iмпорту перебував у зенiтi, вiдзначалося помiтне зростання
промислового виробництва. Однак пiсля 1960 року ритми росту знизилися,
тому що iснуюча економiчна iнфраструктура бiльше не витримувала високi
темпи росту Починаючи з 1964 року, федеральнi влади прийняли всеосяжну
програму для подолання цих перешкод i створення економiчноï
ситуацiï, що сприяє розширенню й вiдновленню промислового
сектора, i державного, i частки. В останнi 25 рокiв Бразилiя домоглася
успiхiв у виробництвi рiзноманiтноï готовоï продукцiï.
Крiм цього, одержали розвиток технологiчно складнi галузi промисловостi,
особливо, в областi телекомунiкацiй, електронноï обробки даних,
бiотехнологiï й нових матерiалiв. Чотири ключовi сектори —
виробництво стали, автомобiлебудування, нафтохiмiчна промисловiсть i
сфера послуг — зiграли вирiшальну роль у розвитку не тiльки
промисловостi, але й економiки в цiлому

НАФТА Й НАФТОПРОДУКТИ

До 1953 року виробництво сироï нафти в Бразилiï рiвнялося
близько 2.000 барелям у день, а внутрiшня здатнiсть становила вдвiчi
бiльшу цифру. Таким чином, краïна у великому ступенi залежала вiд
експорту. В 1953 роцi пiсля довгих i важких дебатiв Конгрес проголосував
за створення державноï нафтовоï компанiï —
Петробраз. Одержавши ексклюзивнi права на видобуток i виробництво нафти,
Петробраз швидко приступилася до оцiнки запасiв нафти, коштовних з
комерцiйноï точки зору, для створення великомасштабних
пiдприємств, що самофiнансуються. Приватним пiдприємствам
була дозволена участь у виробництвi на стадiï очищення й розподiлу
готового продукту. Пам'ятаючи про першу нафтову кризу, що охопила увесь
свiт в 70-е роки, на початку 90-х Бразилiя потроïла виробництво
нафти, досягши в липнi 1994 року рекорду в 736.322 барелiв у день

Нафтохiмiчна промисловiсть Бразилiï пережила швидкий рiст. У цей
час у Бразилiï є три нафтохiмiчних комплекси, що перебувають
у штатах Баия (район Пiвнiчного сходу), Грандi-Ду-Сул (район Пiвдня) i
Сан-Паулу (район Пiвденно-сходу), загальною продуктивнiстю 1.4 млн. тонн
у рiк

ВИРОБНИЦТВО еТАНОЛА

Щоб краще збалансувати споживання нафти з виробництвом нафти-сирцю,
наприкiнцi х-початку 70-х була проведена бiльша дослiдницька робота з
метою знайти якесь iнше паливне джерело, альтернативний нафти. Ïм
став етанол, що добувається iз цукрового очерету. Так, в 1975 роцi
була прийнята Нацiональна Програма Виробництва Спирту ( Pro-Alcool) з
метою використання етанола як паливного замiнника бензину й збiльшення
його виробництва для промислового використання

В 1985 роцi, коли програма вже десять рокiв перебувала в дiï, у
виробництво 13 млрд. галунiв (50 млрд. л) було iнвестовано 6.5 млрд.
доларiв США; було створено 500.000 робочих мiсць; 2.5 млн. машин
ïздять на чистому етаноле, i весь бензин на заправних станцiях
Бразилiï мiстить 20% сумiшi етанола

Сьогоднi Бразилiя має технологiю й устаткуванням, здатними
пiдтримувати щорiчне виробництво етанола на рiвнi 4 млрд. галонiв (16
млрд. лiтрiв), а також експортує технологiю, устаткування й
обслуговування

Одним з результатiв використання етанола як паливо з'явилося зниження
рiвня окису вуглецю в автомобiльних вихлопах. Цей факт наочно
демонструє, який внесок вносить програма ” Pro-alcool”
у зусилля всiєï краïни забезпечити захист навколишнього
середовища

ВИРОБНИЦТВО ЕНЕРГIÏ

Частка електроенергiï, вироблюваноï гiдроелектростанцiями
краïни, оцiнюється в 255 млн. кiловат (найвищий у свiтi) i,
не маючи значних запасiв вугiлля (до останнiх вiдкриттiв, як i нафти),
Бразилiя зробила солiднi iнвестицiï в планування й будiвництво
станцiй, щоб задовольнити потреби бистроразвивающейся економiки в
електроенергiï. Перша гiдроелектростанцiя вступила в лад на початку
1889 року, i ïï потужнiсть рiвнялася 250 кiловат, що
вiдповiдало половинi енергiï, виробленоï тепловими
електростанцiями. Столiття через, пропорцiï змiнилися: 45.871.000
кiловат гiдроелектроенергiï й 7.295.000 кiловат тепловоï
електроенергiï, тобто 6,28 до 1

В 1962 роцi обсяг зробленоï енергiï в краïнi склав 5,8
млн. кiловат. В 1964 роцi цей обсяг збiльшився до 6,8 млн. кiловат, в
1974 — до 17,6, а в 1985 роцi потужнiсть (тiльки при 8 безупинно
працюючих турбiнах гiдроелектростанцiï Итайпу) досягла 37, 3 млн.
кiловат

Гiдроелектростанцiя Итайпу, сама велика у свiтi, перебуває на рiцi
Парана, на границi Бразилiï з Парагваєм, поблизу водоспадiв
Игвасу. Вона була побудована в результатi двосторонньоï угоди мiж
урядами Бразилiï й Парагваю. Договiр про Итайпу був пiдписаний в
1966 роцi, а будiвництво почалося в серединi 70-х. В 1985 роцi почали
працювати три з 18 турбогенераторiв потужнiстю 700 мегаватiв кожний. У
цей час при 18 працюючих турбогенераторах виробництво
електроенергiï в Итайпу рiвняється 12,6 млн. кiловат,
розподiляється рiвномiрно мiж Бразилiєю й Парагваєм.
Ця угода має довгострокову перспективу для всього Парагваю й для
пiвнiчно-заходу, центральноï частини заходу й пiвдня Бразилiï

Гiдроелектростанцiя Тукуруи, побудована в пiвденно-захiднiй частинi
басейну Амазонки, робить ще 3,9 млн. кiловат електроенергiï на
додаток до загального електроенергетичного потенцiалу Бразилiï. По
завершенню проектних робiт станцiя повинна робити 7,7 млн. кiловат

НОВI ГАЛУЗI ПРОМИСЛОВОСТI

В останнi три десятилiття найбiльших успiхiв домоглися такi новi галузi
промисловостi, як автомобiлебудування й виробництво запчастин для
автомобiлiв. В 1957 роцi галузь нараховувала кiлька заводiв, у
сьогодення ж час у краïнi щорiчно виробляється мiльйон
автомашин, усе компоненти яких на 100% виготовленi в Бразилiï.
Бразилiя стоïть на 10-м мiсцi серед свiтових виробникiв автомашин,
причому бразильськi автомобiлi характеризує чисто нацiональний
дизайн

КОРИСНI КОПАЛИНИ

Вiдомо, що Бразилiя має найбагатшими, хоча ще не досить добре
розвiданими, покладами корисних копалин

Запаси залiзноï руди в Бразилiï пiдрахованi й оцiнюються в 48
млрд. тонн. 18 млрд. тонн знайденi в гiрському масивi Каражас, на сходi
Амазонськоï низовини. Рудник у Каражасе функцiонує з 1985
року. Знайдених на сьогоднiшнiй день запасiв залiзноï руди в
Бразилiï вистачить, щоб задовольнити запити всього свiтового
спiвтовариства на цей вид природних ресурсiв у найближчi 100 рокiв (з
урахуванням сучасного рiвня й запланованих темпiв росту). Крiм
залiзноï руди, у Бразилiï знайденi запаси марганцевих руд (208
млрд. тонн) , 2 млрд. тонн бокситiв, 53 млн. тонн нiкелю, кiлькiсть
якого, беручи до уваги останнє вiдкриття його покладiв у штатi
Гойас, може побут оцiнене в 400 млн. тонн. Важливе значення має
також що недавно пiдтвердився факт наявностi великого родовища
урановоï руди з високим змiстом урану (1,3%) у штатах Минас Жерайс
i Гойас. Бразилiя має запаси калiю, фосфатiв, вольфраму,
каситериту (олов'яна руда), свинцю, графiту, хрому, золота, цирконiю
(стiйкий тугоплавкий метал, що представляє бiльшу промислову
цiннiсть) i рiдкого радiоактивного мiнералу — тория

Бразилiï належить 90% свiтового виробництва таких дорогоцiнних
каменiв, як алмази, аквамарини, топази, аметисти, турмалiни й смарагди

НАСЕЛЕННЯ

По даним Бразильського Iнституту Географiï й Статистики, населення
Бразилiï в 1993 роцi нараховувало 151.523.449 жителiв. По
чисельностi населення Бразилiя стоïть на шостому мiсцi пiсля Китаю,
Iндiï, США, Iндонезiï й Росiйськiй Федерацiï. Хоча
населення краïни в цiлому молодо — 62% моложе 29 рокiв, данi
останнього перепису вказують на поступове зниження темпiв його приросту
й на тенденцiю до ïхньоï стабiлiзацiï. Проведенi
дослiдження показникiв росту, народжуваностi, смертностi й
iммiграцiï вказують на те, що до 2045 року населення Бразилiï
повинне стабiлiзуватися на рiвнi 250 млн. жителiв. У вiдсотковому
вiдношеннi кiлькiсть бразильцiв старше 60 рокiв збiльшилося з 6,1% в
1980 роцi до 7,4% в 1991

При розглядi високих показникiв росту населення, що характеризують
демографiчну ситуацiю в Бразилiï з початку й до середини XX
столiття, необхiдно помiтити, що з початку 70-х рокiв вона
переживає драматичнi змiни. Ця тенденцiя зложилася, насамперед,
завдяки процесу урбанiзацiï й економической модернiзацiï

Показник народжуваностi, при якому в 60-е роки на одну жiнку умовно
доводилося 6,3 дитини, знизився до 4,4 в 80-е й до 2,7 в 1990 роцi. Це
виразилося в зниженнi щорiчного показника росту населення до 2,9% в 60-е
й 1,9% в 90-е роки

Тривалiсть життя в краïнi — 62,1 року в чоловiкiв i 68,0
рокiв у жiнок

РОЗПОДIЛ НАСЕЛЕННЯ

В адмiнiстративних i статистичних цiлях Бразилiя роздiлена на п'ять
районiв за принципом подiбностi характеристик i збiгу iз границями
штатiв

Пiвнiч

Штати: Амазонас, Пари, Акрi, Рондония, Рорайма, Амапа й Токантинс

Пiвнiчний район включає, головним чином, басейн рiки Амазонки, i
на його територiï широко розкинулися густi тропiчнi лiси. Рiка
Амазонка перетинає район iз заходу на схiд, де впадає в
Атлантичний океан. Тут є й iншi рiки. У цьому районi
перебуває найбiльший водний резервуар у свiтi — 1/5 всiх
ïï свiтових запасiв. Два головних мiста Пiвночi —
Манаус, столиця штату Амазонас, i Бiлений, столиця штату Пари

Басейн рiки Амазонки завжди залучав європейцiв своïми
природними багатствами. Однак до середини ХIХ столiття Пiвночi не
придiлялося належноï уваги. Бум на Амазонцi пов'язаний зi
зростаючим попитом на каучук наприкiнцi ХIХ столiття. У перiод з 1850 по
1910 роки населення тут виросло в 6 разiв, а доходи в 12 разiв. Пiсля
цього ринок каучуку занепадає Iнтерес до мiнеральних ресурсiв i
сiльськогосподарського потенцiалу в районi Амазонки спалахнув знову в
1960 — 1970 р.м. Змiни в законодавствi, що стосуються створення
концесiй по експлуатацiï рудникiв i можливостi створення державними
компанiями спiльних з iноземними фiрмами пiдприємств, активiзували
розробку природних ресурсiв району. З метою прискорення розвитку
Пiвночi, федеральний уряд субсидiював рiзноманiтнi проекти його
заселення

Мiри уряду, спрямованi на сiльськогосподарське освоєння району
Амазонки, наприклад, знищення лiсу на площi 328.700 кв. км, привели до
загрозливоï ситуацiï для природного середовища краю. У зв'язку
iз цим уряд прийняв ряд мiр, що контролюють його подальший економiчний
розвиток. Було припинено офiцiйне кредитування тваринництва й
сiльськогосподарських проектiв, заборонений експорт деревини. З 1989
року вдвiчi скоротилася вирубка лiсу й, таким чином, недоторканими
залишаються 91,5% амазонських лiсiв

У цей час до захисту лiсу Амазонки притягнутi супутники, а зусилля
усерединi краïни пiдкрiплюються ззовнi мiжнародним спiвтовариством
за допомогою Програми Пiлота по охоронi тропiчних лiсiв Бразилiï.
На чолi програми коштують Європейське Економiчне Спiвтовариство,
США й бiльше десяти iнших краïн

Пiвнiчний схiд

Штати: Мараньян, Пиауи, Сеара, Гранди-Ду-Норти, Параиба, Пернамбуку,
Баия, Алагоас i Сержипи

Багато земель цього району, у якому проживають 30% усього населення
краïни, пiдданi хронiчнiй посусi. Тим часом, тут схованi величезнi
економiчнi можливостi, наприклад, виробництво нафтопродуктiв. Останнiм
часом федеральний уряд через Керування по розвитку Пiвнiчного сходу
(СУДЕНЕ) придiляє цьому району особлива увага. На його розвиток
були асигнованi значнi засоби, i в цей час великi областi району
охопленi програмою зрошення, що вже привело до значних успiхiв, особливо
у вирощуваннi тропiчних фруктiв

На узбережжя перебувають чудовi тропiчнi пляжi великоï довжини, i
є солiдна туристична база

Пiвнiчний схiд дуже впливає на культуру краïни. Тут бере свiй
початок усе, що вважається типово бразильським: музика , фольклор,
кухня й народнi традицiï

Два найбiльших мiста Пiвнiчного сходу — Ресифи й Салвадор

Пiвденний схiд

Штати: Рiо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Минас Жерайс i еспириту Санту

Високо розвиненi в промисловому вiдношеннi областi навколо мiст Сан-
Паулу, Рiо-де-Жанейро й Белу Оризонти становлять головний економiчний
стрижень Бразилiï. У цьому районi концентрується значна
частина населення. Область багата мiнералами, i ïï сiльське
господарство, саме передове в краïнi, робить кава й зерно на
експорт, а також свiжi й переробленi продукти, молоко й м'ясо на
внутрiшнiй ринок

Пiвдень

Штати: Парана, Санта Катарина й Гранди-Ду-Сул

Це також високорозвинений район. Тут зберiгається здорова
рiвновага мiж сiльським i промисловим секторами. До пiвдня простираються
просторi рiвнини, називанi “пампасами”, типовою фiгурою яких
є “гаушу”, те ïсть “ковбой” по-
бразильски. На заходi, на границi мiж Бразилiєю й Аргентиною,
перебувають водоспади Игвасу, одне iз прекраснейших нерукотворних чудес
свiтла. На вiдстанi менш 20 км на рiцi Парана, що вiдокремлює
Бразилiю вiд Парагваю, перебуває Итайпу, найбiльша
гiдроелектростанцiя у свiтi

Найбiльше мiсто — Порту-Алегри, столиця штату Гранди-Ду-Сул,
самого пiвденного бразильського штату

Центральний Захiд

Штати: Мату Гроссу, Гроссу-Ду-Сул, Гойас i Федеральний округ

Покритий великими плоскогiр'ями й тропiчними пасовищами, цей район поки
мало заселений. Хоча дотепер це один iз самих iзольованих районiв
краïни, за короткий час тут досягнутi успiхи в сiльському
господарствi й у нових галузях промислового виробництва. Столиця —
Бразилиа, заснована в 1960 роцi. Спецiально для iндiйських племен, якi
традицiйно проживали на цiй територiï, Федеральний уряд вiдвело тут
велику дiлянку заповiдноï землi. Також у цьому районi
перебуває теперiшнiй райський куточок дикоï природи —
Пантанал Мату-Гроссу

В утвореннi бразильських нацiй головну роль зiграли три раси.
Вiдбувалося постiйне змiшання мiсцевих жителiв (тубiльцiв) iз хвилями,
що прибувають сюди, європейцiв (в основному, португальцiв) i
африканцями (здебiльшого iз захiдного узбережжя нижче Сахари)

До ХVI столiття територiю сучасноï Бразилiï населяли сотнi
тубiльних племен, якi представляли єдину расу, але говорили
рiзними мовами й мали свою культуру. Представники мiсцевих племен, що
живуть на узбережжя й поблизу його, мiстили шлюби з португальськими
поселенцями. Однак багато племен, що говорять на iнших мовах (Же, Аруак
i Кариб) i живучi в глибинi краïни, не поспiшали встановлювати
зв'язок з “iноземцями”. У цей час у Бразилiï
налiчується 200 iндiйських племен, що говорять на 180 рiзних мовах

Бiльша частина iндiанцiв займає великi землi (850.000 кв.км), що
становлять 10% територiï Бразилiï. Цi землi були закрiпленi за
тубiльним населенням федеральним урядом. Данi територiï, по розмiрi
вiдповiднi трьом Великобританиям, дозволяють iндiанцям зберегти свiй
спосiб життя

У серединi ХVI столiття в Бразилiю були завезенi як рабiв для роботи на
плантацiях цукрового очерету, а пiзнiше — на золотих i алмазних
копальнях i кавових плантацiях, африканцi, що ставляться до
етнiчноï групи Банту й суданцi з етнiчноï групи Йоруба (
щожили на територiï сучасних Нiгерiï й Бенiну). Процес
iнтеграцiï, початий європейцями й тубiльцями, охопив i негрiв-
рабiв Змiшання рас вiдбувалося з початку вiдкриття Бразилiï
наприкiнцi ХV столiття, i в цей процес утягувалося все бiльше число
iммiгрантiв iз усього свiтла. Для Бразилiï Португалiя продовжувала
залишатися найважливiшим мiграцiйним джерелом, за нею iшли Iталiя, Лiван
i Нiмеччина. У першiй половинi ХХ столiття, у результатi вiйни й
економiчноï кризи, у Бразилiю прибуло значне число iммiгрантiв з
Японiï, якi продовжували приïжджати сюди й згодом, iз самого
початку зустрiвши теплий прийом . ДО 1969 року в Бразилiï
налiчувалося 274.312 японцiв. На сьогоднiшнiй день поза Японiєю
проживає сама представницька група цiєï раси —
бразильцi японського походження

Португальська мова — це державна мова Бразилiï. За винятком
мiсцевих мов, на яких говорять iндiйськi племена, що живуть у вiддалених
районах, португальський — єдина мова, використовувана
населенням у повсякденному життi. У краïнi немає мiсцевих
дiалектiв. Бразилiя — це єдина португалоговорящая
краïна Латинськоï Америки

ЗОВНIШНI ЕКОНОМIЧНI ЗВ'ЯЗКИ

Економiка Бразилiï в значнiй мiрi залежить вiд зовнiшньоï
торгiвлi. Експорт становить 10-12% нацiонального доходу краïни.
Однак доходiв експорту звичайно не вистачає для забезпечення
рiвноваги платiжного балансу. У структурi зовнiшньоï торгiвлi
Бразилiï чiтко простежується тенденцiя до пiдвищення
питомоï ваги в ïï експортi готових виробiв i нових
нетрадицiйних сировинних i продовольчих товарiв

В iмпортi iстотно зросла частка машин, верстатiв i iншого промислового
встаткування, а також промисловоï сировини й напiвфабрикатiв

У географiï зовнiшньоторговельних зв'язкiв Бразилiï
вiдбуваються помiтнi змiни. Хоча США як i ранiше посiдає перше
мiсце в зовнiшньоторговельному обiгу iз Бразилiєю, ïхня
частка помiтно скоротилася

Торгiвля Бразилiï з Росiєю й iншими краïнами СНД
займає в ïï зовнiшньоторговельному обiгу досить скромне
мiсце. Росiя поставляє Бразилiï турбiни й генератори для ГЕС,
нафта й нафтопродукти, транспортнi засоби, прилади й iнструменти