Динамiка економiчного росту Тайваню
Пiсля закiнчення другоï свiтовоï вiйни Тайвань, маючи один знайвищих у свiтi темпiв росту економiки й експорту, перетворився в
порiвняно потужне в економiчних вiдносинах адм. утворення. Нинi Тайвань
входить у групу нових iндустрiальних краïн (НИС) чотирьох малих
економiчних драконiв Схiдноï Азiï, до яких ставляться також
Республiка Корея, Сiнгапур i Гонконг, грає усе бiльше значну роль
в економiцi Азiатсько-Тихоокеанського регiону. В 1991 р. Вступив в
органiзацiю Азiатсько-Тихоокеанського економiчного спiвробiтництва
Iз середини 50-х рокiв практично неспинно острiв живе в смузi бурхливого
економiчного росту. ВВП за цей час збiльшився в 14 разiв, а дохiд на
душу населення проробив неймовiрну еволюцiю вiд 145 $ у рiк в 1950 р. до
10570 $ в 1993 р. По цьому показнику острiв займає 25-е мiсце у
свiтi. По валютних запасах Тайвань мiцно втримує 2-е мiсце у свiтi
пiсля Японiï. Тайвань зумiв домогтися мiжнародного економiчного
визнання, вийшовши по обсязi торгiвлi на 14-е мiсце у свiтi (162 млрд.
$) i заслуживши репутацiю одного з найбiльш динамiчних партнерiв. Острiв
займає 12-е мiсце у свiтi по експортi, що в 1992 р. склав 83 млрд.
$. За структурою експорт на 95.5 % складається iз промисловоï
продукцiï. Найважливiшими торговельними партнерами Тайваню є
США, Японiя, Гонконг, ФРН, i КНР
У структурi промисловостi Тайваню видiляються мiкроелектронна й
комп'ютерна промисловiсть, а також нафтохiмiя, машинобудування й
текстильна. По виробництву комп'ютерiв, ïхнiх блокiв i деяких видiв
електронно-обчислювальноï технiки Тайвань обганяє трьох iнших
азiатських тигрiв , уступаючи лише таким визнаним лiдерам науково-
технiчного прогресу, як Японiя, США, ФРН, Великобританiя й Францiя. По
випуску микроевм, а також дисплеïв для них вiн став одним зi
свiтових лiдерiв. Мiкроелектронна й комп'ютерна промисловостi дають
бiльше половини ВВП острова
Мiцне фiнансове становище й пошук можливостей бiльше вигiдного вкладення
капiталу сприяли росту тайваньских iнвестицiй за рубежем. З 1987 по
1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ — 9-е мiсце у свiтi й 2-е мiсце
в АТР послу Японiï , причому значнi засоби направлялися в КНР.
В 1992 г. Тайвань став третiм за значенням iнвестором у китайську
економiку пiсля Гонконгу й США, вiдтiснивши Японiю на 4-е мiсце .
В1987 — 1992 р. Тайваньские капiталовкладення перевищили
за деякими оцiнками вiд 3 до 5 млрд. $. Економiчний розвиток Тайваню
вiдбувався в складних зовнiшньоекономiчних умовах: дипломатична
iзоляцiя, погроза вiйськового нападу з материка, що тiльки що так явно
встала перед мешканцями острова у виглядi запуску китайських ракет
поблизу узбережжя Тайваню, торговельнi тертя iз провiдними партнерами
через ринки збуту. товарiв, знизити на них тарифи й мита, пiдвищити курс
нацiональноï валюти. Усього за 1986-88 гг. Курс нового тайваньского
долара пiднявся стосовно американського $ бiльш нiж на 40 % — це
колосальний удар за експортними цiнами, що привiв до закриття багатьох
експортних виробництв. Але й цi обставини не пiдрiзали крила тайваньской
економiцi, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язанi з ростом
вартостi робочоï сили, i економiчнi кризи викликанi воєнними
дiями в Перськiй затоцi
Тайвань iнодi називають краïною перемiгшого Непа , тому що
його полiтико-економiчна система дуже схожа на наш непiвський соцiалiзм,
що не вiдбувся. Це далеко не безуспiшна система, що представляє
собою симбiоз iдей народного соцiалiзму в полiтику, модернiзованого
конфуцiанства в соцiальному середовищi й твердому адмiнiстративному
початку, що пронизує всi пори суспiльного органiзму однопартiйна
структура, власна вiдгодована партократия, цензура, маса iдеологiчних
регуляторiв все це було присутнє на Тайваневi, але не заважало
йому так, як заважає нам
Якiснi змiни у виглядi острова вiдбулися буквально на очах одного
поколiння, що особливо вражає через низький стартовий рiвень. Вiд
попереднього перiоду 50-лiтнього японського правлiння в спадщину
дiсталася нерозвинена колонiальна структура виробництва, що
включає в себе галузi, орiєнтованi на обслуговування
продовольчих i вiйськових потреб Японiï Рiвень життя населення в
пiслявоєннi роки був украй низьким
Дефiцит ресурсiв, як наслiдок загального падiння виробництва
збiльшувався швидким приростом населення, у тому числi за рахунок
бiженцiв з материка. Це приводило до рiзкого росту цiн. У перiод з
1946 по 1950 р. Цiни на споживчi товари збiльшувалися в середньому майже
в 7 разiв.
Перехiд в iсторично короткий строк вiд такого стану до нинiшнiх соцiально-економiчних показникiв при крайнiй убогостi власних природних ресурсiв i
значних вiйськових витрат дозволяє говорити про тайваньском
економiчне чудо
Джерела цього рукотворного чуда лежать у вiрно вибранiй
економiчнiй стратегiï. Закрiпившись на острiв, гоминьдановский
режим приступився до господарських перетворень. Першим i самому яскравим
у ïхньому числi була земельна реформа , почата в 1949
г ., суть якоï полягала в тому, що замiсть частини
конфiскованоï землi землевласниковi надавали пакет акцiй тодi
державних компанiй, що зароджувалися, давали масу податкових i iнших
пiльг, що пiдштовхували до вiдкриття власноï iндустрiальноï
справи, забезпечували кредитами й госпомощью в перiод становлення
тендiтноï спочатку нацiональноï промисловостi. Проведення
земельноï реформи також орiєнтувало на створення приватних
сiмейних ферм. Завдяки ïм для селянських дворiв, що володiють
власною землею, зросла з 61 % економiчного розвитку Тайваню,
гоминьдановский режим провiв ще ряд серйозних господарських перетворень.
Особливiстю Тайваньской iндустрiалiзацiï, що має
безпосереднє вiдношення до сьогоднiшнiх успiхiв, є
заохочення розвиток дрiбного й середнього приватного
пiдприємництва до переваг якого ставиться здатнiсть легко
пристосовуватися й виживає в будь-яких умовах. У цей час на
Тайваневi налiчується не менш 770 тис . Дрiбних i
середнiх компанiй, 520 тис . з яких дiє у сферi
послуг i торгiвлi, а 150 тис. є виробниками експортноï
продукцiï. Ïхня важливiсть для економiки
визначається тим, що вони забезпечують 65% вартостi
експорту й 70% зайнятостi на островi.
Перевага дрiбних i середнiх пiдприємств у тайваньской економiцi не
випадково. Якщо в соцiально-економiчнiй полiтицi Японiя й Пiвденна
Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам,
прiоритетним був принцип цян го — зробити потужним
державу , то для Тайваню, прихильного iдеям Суни Ят Сена, таким
принципом став фу мини — зробити богатим народ
. Тут уважали так: чим богаче кожний житель краïни, тим
богаче сама краïна
Поряд з державною полiтикою заохочення дрiбних i середнiх
пiдприємств у ïхньому росту й швидкому розвитку немаловажну
роль зiграв соцiокультурний фактор — орiєнтацiя тайваньских
дiлових людей переважно на фамiльнi ресурси й на родиннi узи в рамках
клану. Претендувати на монополiю при такому пiдходi жоден
пiдприємець не мiг по чисто фiнансових мiркуваннях. Це вберегло
Тайвань вiд структурних i галузевих криз
Фамiльний бiзнес забезпечив найвищий рiвень конкуренцiï усерединi
самого Тайваню, що сформувала за минулi роки надзвичайно вимогливий до
якостi внутрiшнiй споживчий ринок; це саме по собi стало важливою ланкою
для успiшного експортного ринку — поставки на експорт не вимагали
сверхусилий по пiдготовцi персоналу й освоєнню тонкостей
маркетингу, т.до. рiзниця в рiвнi тим часом, що йде на експорт, i тим,
що споживає будинку , практично немає. Принцип дрiбного
дроблення , таким чином, виявився надзвичайно вдалою економiчною
знахiдкою
Активним помiчником i головним регулятором тайваньского дiлового миру
виступає держава. Пiд прямим або опосередкованим контролем
партiï й уряду перебуває бiльше половини всiх фiнансових
внескiв тайваньских компанiй i корпорацiй (близько 380 млрд. $) , пiд
доглядом держави — вся система телекомунiкацiй, металургiя,
залiзницi, суднобудування, хiмiчна промисловiсть, виробництво
будматерiалiв, а також левова частина засобiв масовоï
iнформацiï; держава, крiм того володiє 70% земельних
угiдь i тримає пiд твердим контролем банкiвську систему й обмiнний
курс тайваньской валюти. Все iнше було вiддано ринку й приватнiй
iнiцiативi, що вдячно вiдгукнулася на надану волю
Держава заохочує приватну власнiсть у трьох основних формах
грошима, податковими пiльгами й землею. Податковi пiльги й тарифнi
заохочення особливих фiнансування, то в цьому планi, крiм практикуемих
скрiзь кредитiв пiд низькi вiдсотки, розстрочених позичок i т.д. В
1953 г. стартувала перша тайваньская
четирехлетка пiд гаслами, близькими нашiй продовольчiй програмi.
Але на вiдмiну вiд нас краïна була нагодована й одягнена. Починаючи
здiйснення iндустрiалiзацiï, Тайвань спочатку пiшов Пiд
импортзамещением звичайно розумiється прирiст тоï частини
мiсцевого виробництва, що забезпечується за рахунок зниження
частки iмпорту в загальних поставках товарiв на внутрiшнiй ринок, однак
незабаром стало ясно, що при невеликiй територiï острова й
невисокий покупательной здатностi населення ця модель розвитку для нього
безперспективна
Перехiд до новоï стратегiï Тайванем був обумовлений, з одного
боку, вичерпанням можливостей импортзамещающей iндустрiалiзацiï, а
з iнший приростом i якiсним удосконалюванням промислового потенцiалу
З настанням борговоï кризи (початок 80-х рокiв) положення
змiнюється: у кожну угоду про вiдстрочку або врегулювання
заборгованостi з iнiцiативи мiжнародних фiнансових органiзацiй
включалися статтi про розширення експорту з метою полегшення сплати
заборгованостi. але при цьому росли втрати нацiональноï вартостi
через рiзницю в нацiональних i iнтернацiональних витратах. Крiм того,
оскiльки бiльшiсть нових експортерiв спецiалiзуються на вивозi приблизно
одного кола товарiв, то розширення ïхнього вивозу викликало
загострення конкуренцiï на свiтовому ринку зниження цiн на них.
Недарма в дiлових колах заходу активно обговорюється питання про
те, скiльки краïн, що розвиваються, вiдмовиться вiд експортноï
орiєнтацiï пiсля врегулювання кризи заборгованостi
Незважаючи на всi препони й на вiдмiну вiд iнших краïн третього
миру Тайваньская економiка витримала й цi випробування й на сьогоднiшнiй
день у Тайваню третiй серед краïн третього миру показник збiльшення
приросту доходiв залежно вiд збiльшення експорту: так, збiльшення вивозу
готових виробiв на 1 % забезпечує прирiст нацiонального доходу у
вiдсотках: на Тайваневi на 0,15, у Сiнгапурi — на 0,21, у Гонконгу
— на 0,47, тодi як в Iндiï — на 0,08 , у
Бразилiï — на 0,01 . Для досягнення порiвнянних з
Тайванем результатiв (тобто для збiльшення нацiонального доходу на
0,15%) Iндiï, наприклад, необхiдно збiльшити вивiз готових виробiв
на 18,3 %.
Вiдзначенi обмеження не зробили впливу на просування стратегiï
зростаючоï участi в мiжнародному подiлi працi, вона показала, що
володiє рядом переваг у порiвняннi з импортзамещением .
Особливо наочно це видно в 80-е роки. Насамперед виробництво на
експорт створює можливостi для розширення внутрiшнього
платоспроможного попиту. Оскiльки основна маса експорту
направляється на ринки з бiльше високим доходом на душу населення,
перевищення границь внутрiшнього попиту може бути дуже значним. Це, у
свою чергу забезпечує як стабiльнi темпи росту, так i зростаюче
використання трудових ресурсiв, дозволяє оптимiзувати й галузеву
структуру промислового виробництва. Його бiльшi розмiри в галузях, що
закрiпилися на зовнiшньому ринку, сприяють створенню пiдприємств
оптимальних розмiрiв у сумiжних i допомiжних галузях. Крiм того,
експортний комплекс обростає масою пiдприємств у сферi
послуг, транспорту й т.п. У результатi виникає спецiалiзована,
досить оптимальна, з погляду участi в Нарештi, розвиток експортного
виробництва зм'якшувало деякi соцiальнi проблеми. Так, хоча й тут
вiдбувалося руйнування традицiйного виробництва пiд напором
внутрiшньоï й зовнiшньоï конкуренцiï, однак швидкий
розвиток експортного комплексу дозволяло майже без тимчасового розриву
утягувати дрiбних виробникiв, що розорилися, у новi сфери зайнятостi
При реалiзацiï експортноï стратегiï дуже важливу роль
грає конкуренцiя iноземних виробникiв як на зовнiшньому, так i на
внутрiшньому ринку. Вона змушує пiдтягувати технологiчну структуру
й продуктивнiсть до свiтового рiвня. Саме конкуренцiя стимулювала
Тайвань прискорено розвивати науково- технiчнi дослiдження, тому що
тiльки це дозволить йому зберегти позицiï на свiтовому ринку
Роль експортно-виробничих зон i науково промислових паркiв
Феномен нових iндустрiальних краïн (НИС) уже не викликає того
подиву (i навiть замилування) , з яким велика кiлькiсть людей по усьому
свiтi сприймали ïх не дуже давно. Але статистика вперто свiдчить,
що азiатськi НИС (у числi яких i “першопрохiдник” iз
цiєï неухильно чисельне зростаючоï групи держав —
Тайвань) i зараз залишається однiєï з найбiльш
динамiчних частин свiтового капiталiстичного господарства. В останнi
роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять вiд семи до восьми iз зайвим
вiдсоткiв, що в цiлому iстотно вище аналогiчних показникiв ведучих
промислово розвинених держав
Найважливiшим фактором, що забезпечує настiльки високi темпи
розвитку Тайваню, стало якiсне вдосконалювання його науково-технiчного
потенцiалу одного з найбiльш активних елементiв сучасного
вiдтворювального процесу. На першому етапi освоєння наукомiстких
виробництв уряд випливав стратегiï простого запозичення
закордонного досвiду, устаткування й технологiï. Для пiдвищення
ефективностi такоï стратегiï широко практикувалося створення
(iз залученням iноземного капiталу) експортно-виробничих зон (еПЗ), якi
заклали основу для розвитку наукомiстких галузей, орiєнтованих на
зовнiшнiй ринок
Важливу роль еПЗ зiграли в справi пiдвищення квалiфiкацiï й
органiзацiйноï навички мiсцевого персоналу
Оцiнюючи в цiлому позитивно роль еПЗ у розвитку наукомiстких галузей,
слiд зазначити, що ïхня ефективнiсть має об'єктивнi
межi. Очевидно, що для збереження (i особливо розширення) завойованих
позицiй на свiтовому ринку, пiдтримки високоï
конкурентоспроможностi своïх товарiв будь-якiй краïнi
необхiднi усе бiльше сучаснi технологiï. Однак захiднi
монополiï з метою стримати зростаючу зовнiшньоекономiчну експансiю
компанiй з азiатських НИС ухиляються вiд продажу ïм
найсучаснiшоï технiки
Як i всi азiатськi НИС, Тайвань ставить завдань у структурноï
перебудови економiки , основна мета якоï — прiоритетний
розвиток наукомiстких галузей, пiдвищення конкурентоспроможностi
промисловостi на свiтовому ринку
Тайваньское уряд вiдрiзняється тактикою спiльного iнвестування
прiоритетноï областi разом iз приватним капiталом створюючи спiльнi
пiдприємства iз заповзятливими спiввiтчизниками. Тайвань заслужив
славу одного з пiонерiв впровадження земельних пiльг як форми заохочення
бiзнесу — створення спецiальних економiчних зон i науково-
промислових паркiв (НПП) . Тайваньская винахiдливiсть у цьому випадку
походить вiд найгострiшого дефiциту землi
Принципи органiзацiï НПП дуже схожi з порядком утворення експортно-
виробничих зон. Активну роль (особливо на початку 80-х рокiв) у розвитку
науково-промислових паркiв НИС Азiï грає держава, коли воно
фiнансує первiсну облаштованiсть НПП iз метою пiдняти загальний
технологiчний рiвень нацiональноï промисловостi, стимулювати
масовий розвиток науково технiчноï кооперацiï мiж мiсцевими i
iноземними фiрмами, провести розробку й вiдновлення технологiï по
можливо бiльше широкому фронтi. Держава надає допомогу в розробцi
поточних i перспективних програм, ïх матерiальному й кадровому
забезпеченню
Крiм того, для залучення як мiсцевих, так i iноземних iнвесторiв у зони
НПП уряду бiльшостi азiатських НИС у законодавчому порядку ввели ряд
фiнансових податкових пiльг. Зараз в азiатських НИС налiчується
понад десять технопаркiв, прототипами створення яких послужили знаменитi
американський форпост передових технологiй Силiкон Велли (Silicon
valley) i японське мiсто науки Цукуба
Найбiльш великий науково-промисловий парк iз всiх iснуючих у РС
перебуває на Тайваневi. Вiн був утворений в 1980 роцi в мiстечку
Синчжу, в 70 кiлометрах вiд Тайбея. Поруч розташованi два найбiльших
унiверситети -Цинхуа й Цзяотунь. У парку базуються: Науково-дослiдний
iнститут промисловоï технологiï , Об'єднана корпорацiя
по розробцi мiкроелектронiки , Тайваньская компанiя по виробництву
напiвпровiдникiв , Науково-дослiдний iнститут електронiки.
Парк займає територiю в 2100 га в т.ч. промислова зона
— 480 га. З 1135 промислових фiрм, що дiють у Синьчжу, 99 є
тайваньскими
Однак у границях спецiальних економiчних зон i науково-промислових
паркiв одержували мiсце й заступництво тiльки тi компанiï, якi
працювали на реалiзацiю довгостроковоï економiчноï
стратегiï. У спецзонах є все для успiшноï роботи —
налагоджена iнфраструктура, гарантованi робочi руки, маса податкових
пiльг. Але в цiлому цими перевагами користуються всього лише кiлька
сотень компанiй, десятки ж тисяч фiрм як i ранiше крутятся на орбiтi
сiмейного бiзнесу
В 1992 р. Виробництво ВНП склало 200 млрд. $ (1991 р. — 180.3) .
Виробництво ВНП на душу населення — понад 10 тис. $. темпи росту
6.11 % (1991р. 7.3 %) . Обсяг зовнiшньоï торгiвлi 153.4 млрд. $
(1991 р. — 139) . По виробництву деяких видiв продукцiï
острiв займає передовi рубежi у свiтовому господарствi —
комп'ютери, електронна побутова апаратура, одяг, взуття, спортивнi яхти
Про стримування “вiдпливу умiв”
Iз цiєю проблемою в тiм або iншому ступенi зiштовхуються всi
азiатськi НИС. Так наприклад, протягом ряду рокiв приблизно 20% всiх
випускникiв тайваньских вищих навчальних закладiв ïхало працювати
за кордон. По оцiнках фахiвцiв, у середньому в азiатськi НИС назад
верталися лише близько 20% учених, що виïхали за рубiж, i
iнженерiв. Зi створенням i розвитком мережi НПП ситуацiя початку
мiнятися. Тепер на батькiвщинi репатрiанти можуть розраховувати на
цiкаву, високооплачувану роботу, сприятливi умови для науково
дослiдницькоï дiяльностi. Оскiльки вченi з азiатських НИС, працюючи
за рубежем придбали достатнiй досвiд, вони можуть розраховувати на
керiвнi пости в науково-промислових парках
У такiй важливiй i складнiй справi, як прилучення до НТР, не слiд
зневажати й зовнiшнiми факторами. Зокрема, об'єктивно можливим, i
бажаним представляється участь Тайваню в створеннi й розвитку
мережi НПП на територiï Росiï й краïн СНД.
З'єднання наших фундаментальних розробок iз сучасною
технологiєю й капiталом з азiатських НИС, ïхнiм досвiдом
органiзацiï й керування НПП може закласти основу для
широкомасштабного
