Британська економiка на качану ХХ ст

На качану столiття Велика Британiя разом iз США була наймогутнiшою
державою у свiтi. На 1900 р. вона, як i ранiше, ще користувалася плодами
своєï ранньоï iндустрiалiзацiï, адже на тоï
годину, крiм Англiï, лише США, Бельгiя й Нiмеччина були повнiстю
iндустрiалiзованими.
Велика Британiя посiдала чiльне мiсце за обсягами торгiвлi та вивозу
капiталу за кордон. Ïй належало близько 40 % усього торговельного
флоту, а зарубiжнi капiталовкладення перевищували зарубiжнi
капiталовкладення Францiï й Нiмеччини разом узятих. Величезнi
доходи вiд експлуатацiï колонiй i володiння потужним торговельним
флотом дозволяли Великiй Британiï вивозити вiльнi грошi за кордон
Англiйський фунт стерлiнгiв залишався основною свiтовою валютою; його
приймали до сплати всюди. Лондон був головним торговельним й фiнансовим
центром свiту. Проте на качану ХХ ст. стало очевидним сповiльнення
темпiв економiчного розвитку Британiï. Година ïï
домiнування у свiтi завершувався. Допоки Англiя залишалася провiдною
iндустрiальною державою, вона могла продавати виробленi нею товари по
всiй Європi. Та згодом промислова революцiя вiдбулася й в iнших
краïнах, котрi тепер досягли високого рiвня розвитку економiки.
Вiдтак, необхiдно було знаходити новi ринки сировини для заводiв i
фабрик, ринки для збуту промислових товарiв та отримання дешевоï
робочоï сили. Економiчно потужнi США й особливо Нiмеччина не лише
самi перестали залежати вiд британських товарiв, алi й почали
конкурувати з нею на iноземних ринках i навiть у колонiях
Британськоï iмперiï.
Промисловiсть Британiï продовжувала зростати, алi оскiльки
англiйськi заводi були обладнанi застарiлим технiчним устаткуванням, за
найважливiшими показниками промислового розвитку Англiя почала
вiдставати не лише вiд США, а й вiд свого європейського конкурента
— Нiмеччини.
За обсягами виплавки сталi Англiю обiгнали Нiмеччина та США, за
виробництвом чавуну, видобутком кам'яного вугiлля — США. Завдяки
досконалiшому технiчному устаткуванню й пiдвищенню продуктивностi працi
американськi й нiмецькi товари стали коштувати дешевше, нiж англiйськi,
а вiдтак попит на них неухильно зростав. У сiльському господарствi
Великоï Британiï переважало дрiбне селянське господарство,
разом з тiм зберiгалася (особливо в Iрландiï) велика земельна
власнiсть. Британiя вже не могла задовольняти харчовi споживи свого
населення, тому значну частину продуктiв i сiльськогосподарськоï
сировини купувала в iнших краïнах.