Iсаiя. Глава 35
Категории
Оригинал
(Подражанiє)Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квiтчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвiти!
I процвiтеш, позеленiєш.
Мов Iордановi святиє
Луги зеленi, береги!
I честь Кармiлова, i слава
Лiванова, а не лукава
Тебе укриє дорогим,
Золототканим, хитрошитим.
Добром та волею пiдбитим.
Святим омофором своïм.
I люде темнiï, незрячi.
Дива господнiï побачать.
I спочинуть невольничi
Утомленi руки,
I колiна одпочинуть.
Кайданами кутi!
Радуйтеся, вбогодухi,
Не лякайтесь дива, —
Се бог судить, визволяє
Долготерпеливих Вас, убогих.
I воздає Злодiям за злая!
Тойдi, як. Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячi про'зрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнують
Нiмим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
I дебрь-пустиня неполита.
Зцiлющою водою вмита,
Прокинеться; i потечуть
Веселi рiки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
I не верствовiï,
А вольнiï, широкiï
Скрiзь шляхи святiï
Простеляться; i не найдуть
Шляхiв тих владики,
А раби тими шляхами
Без Ґвалту i крику
Позiходяться докупи.
Радi та веселi.
I пустиню опанують
Веселiï села.
Коментар
Т. Шевченко завжди замислювався над тим, яким же має бути майбутнє суспiльство. Звернувся до бiблiйноï книги пророка Iсаiï i знайшов там думки, картини, спiвзвучнi його власним. Тiльки вiн розставив своï акценти: рай буде тодi, коли
святая на землю правда прилетить, а щасливе життя настане для
утомлених рук, якi ранiше були
кайданами кутi.
У тi омрiянi часи
незрячi прозрять,
нiмим отверзуться уста. Настане оновлення i в життi, i в природi. Багато образiв цiєï поезiï мають i конкретне, i символiчне значення, наприклад,
прорветься чюво, як вода,
дебрь-пустиня неполита, зцiлющою водою вмита, прокинеться,
потечуть веселi рiкита iн.
