Тополя

Категории

1.   1 Тарас Шевченко

Оригинал

Росте тополя край дороги Стан високий, лист широкий... Хто не йде мимо, той звертає увагу:
Чумак iде подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранцi з сопiлкою
Сяде на могилi.
Люди дивуються: чому тополя одна серед поля, хто ïï посадив? Вигляд самотньоï тополi наводить сум на подорожнiх.
Автор розповiдає трагiчну iсторiю. Чорнобрива дiвчина полюбила молодого козака, а той пiшов на вiйну, та й загинув.
Якби знала, що загине, — Була б не пустила.
Нiхто не знає, що йому судилося на вiку.
А дiвочий вiк такий короткий:
До полудня, та й зав'яне, Брови полиняють...
Пригадує дiвчина, як ходив до неï козак, як жалiв ïï. Вона його любила та серцем вiдчувала, що щось має статись:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вмiло.
Коли поïхав козак на вiйну, дiвчинi й свiт бiлий став не милий. I соловейко не так спiває, i сонечко не так свiтить:
Без милого батько,
мати — Як чужiï люде.
Пройшли роки, а хлопець не повертався. Дiвчина з туги марнiла, а мати потай домовлялася видати ïï замiж за iншого, за старого, багатого. Дiвчина йде до знахарки, щоб дiзнатися про свою долю. Та дає ïй зiлля й посилає до криницi, де й вiдбувається чарування:
Зiлля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не дiждала пари.

Метки

ТОПОЛЯ, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XIX СТОРIЧЧЯ, ТАРАС, ШЕВЧЕНКО, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ