Трагедiя героïв у драмi Лорки Криваве весiлля

Початок новому етапу в драматургiï Лорки поклала трагедiя Криваве
весiлля (1933). Один раз у газетнiй замiтцi драматург прочитав iсторiю
викрадення нареченоï-циганки, iсторiю, досить точно вiдтворену в
п'єсi. Звертання Лорки до теми кривавоï помсти за ображену
честь, однак, не можна пояснити тiльки цiєю замiткою. Лорку ця
тема, улюблена в iспанському класичному театрi, хвилювала вже давно.
Багато вiршiв присвяченi ïй в Кантi хондо i Циганському романсеро.
Але в п'єсi ця тема здобуває набагато бiльше широке
соцiальне звучання
Своєрiднiсть трагедiï Лорки полягає насамперед у тiм,
що соцiальний пiдтекст майже не одержав вираження безпосередньо в сюжетi
й тому визначає поводження героïв лише опосередковано.
Справдi, до чого зводиться, якщо викладати коротко, зовнiшня дiя
п'єси? Юнак (Наречений) збирається женитися на
приглянувшейся йому дiвчинi (Нареченiй). У день весiлля Леонардо й
Наречена бiжать, а Наречений кидається за ними в погоню; у сутичцi
в лiсi чоловiка гинуть. На перший погляд — це iсторiя зiткнення
споконвiчних людських страстей, незмiнних за всiх часiв i у всiх
народiв. Насправдi Лорка зумiв розкрити суспiльнi джерела
цiєï трагедiï, визначеноï всiм ладом вiдносин, що
панували Виспании.
Художник-гуманiст, Лорка видiляв любов як найвище й прекрасне людське
почуття, у якому з найбiльшою повнотою виражається людське в
людинi. Проходження законам природи, по думцi Лорки,- вищий моральний
принцип. Однак сучасне суспiльство не тiльки зрадило забуттю природнi
пiдстави людських вiдносин, але, бiльше того,- висунуло новi
критерiï людських учинкiв, що спотворюють природу людини й рiшуче
ïй суперечнi. Спонукуванi цими нормами моральностi люди з
неминучiстю приходять до перекручування й порушення законiв природи, а
це спричиняє трагедiю
Найбiльше обнаженно соцiальнi джерела трагедiï розкриваються в
iсторiï взаємин Нареченоï й Леонардо. Справдi, вони
любили один одного. У другому актi Леонардо вказує на причину
розриву: Скажи менi: ким я був для тебе? Згадай всi, як було. Два бики й
убога халупа — це майже нiчого! Але ж через це всi й вийшло.
Леонардо був бiдний i Наречена, злякавшись убогостi, поступилася
своïми почуттями. Отже, винувата Наречена, у почуття якоï
вторгся корисливий розрахунок. Але тiєю чи iншою мiрою всi
героï виннi в трагедiï, що происшли. А коли всi винуватi, це
значить, що причина ïхньоï провини лежить якоюсь мiрою поза
ними, у суспiльствi, ïх воспитавшем. Те, що кiнцева причина
трагедiï лежить поза особистими спонуканнями героïв, не
звiльняє, однак, вiд вiдповiдальностi кожного з них. Саме тому
щастя Леонардо й Нареченi неможливо навiть тодi, коли зрештою вони
пiдкоряються велiнню Природи, або/як говорить Лорка, голосу кровi. Раз
змiнивши цьому голосу, вони вже несуть на собi печатка трагiчноï
приреченостi. Саме ця думка — центральна в бесiдi дроворубiв у
лiсi (початок 3-го акту), у якiй концентрується авторська оцiнка
всiєï трагедiï
Складний мир людських страстей, що несуться бурхливим потоком,
одержує в Кривавому весiллi вiдповiдну динамiчну форму. Якщо в
Мариане Пинеде лiричний початок явно переважало над драматичним, то в
Кривавому весiллi панує драматичний початок. Це не виходить, що
п'єса позбавлена характерного для Лорки лiризму, тiльки останнiй
одержав тепер iншi форми вираження. Драматург писав: Вiдтепер стих не
буде бити молотом по ковадлу в моïх драматичних творах з
першоï до останньоï сцени. Вiльна й стримана проза може бути
гранично вира* зительной, надаючи разом з тим нам волю, немислиму в
межах суворих законiв метрики. Нехай є поезiя в добру годину в тих
мiсцях, у яких того вимагає вибух i напруга почуттiв. Але тiльки в
цих мiсцях. У вiдповiдностi с. цим принципом в Кривавому весiллi стих
з'являється вперше з належною iнтенсивнiстю й розмахом лише в
сценi весiлля, запановує майже безроздiльно в сценi в лiсi й у
заключнiй сценi трагедiï. Помiтимо, що в наступних п'єсах
паралельно з посиленням внутрiшнього драматизму й лiричноï
напруженостi прози усе бiльше зменшується питома вага
вiршованоï частини
Наступна трагедiя Лорки -^- Йерма (1934). Иерма (у перекладi з
iспанського це слово означає марна, а стосовно до землi також i
пустище) вийшла замiж за заможного селянина Хуана, вийшла без1 любовi,
але мрiючи про материнство. Однак дитина народжується тiльки в
любовi, говорив Лорка в п'єсi Коли пройде п'ять рокiв….А
саме любовi й немає! Правда, Йерму любить простий i веселий пастух
Вiктор, та й неï тягне до нього, але вона не може й не хоче
переступати закони честi, що вимагають вiд ïï подружньоï
вiрностi; вона вiдрiкається вiд цiєï любовi у грiху. У
поривi розпачу героïня вбиває чоловiка
Снову, як i в Кривавому весiллi, пiд поверхнею бурхливих у трагедiï
страстей драматург виявляє соцiальний фундамент; знову джерелом
трагедiï героïв виявляється порушення ними закону
природи. Протиприродним, по думцi Лорки, є вже самий шлюб,
заснований не на любовi, а на розрахунку, нехай навiть цей розрахунок i
позбавлений користi. У цьому трагiчна провина Йерми. Але Йерму ще можна
якщо не виправдати, то, принаймнi, зрозумiти. Уклад же сiм'ï Хуана
перебуває- у волаючому -протирiччi iз законами природи, тому що
все тут пiдпорядковано прагненню до наживи, збагаченню,
приобретательству; немає в цiй сiм'ï мiсця не тiльки любовi,
але навiть простiй людськiй довiрi друг до Друга. Пристрасть до
накопичення споруджує мiж Хуаном i Йермой стiну, що нiщо, крiм
смертi, не може зруйнуватися
Свою трагедiю Лорка надiлив у форми древньоï грецькоï
трагедiï, класично строгi й простi. Iз цiєю метою вiн увiв,
наприклад, хор, роль якого, як i в античнiй трагедiï, давати оцiнку
происходящего на сценi. У п'єсi Лорки таким. хором виявляються
сiльськi пралi. Ще бiльш рiшуче, нiж в Кривавому весiллi, Лорка
насичує Йерму деталями побуту, селянськоï психологiï,
стримуючи романтичний пафос протиборчих страстей