Особливостi урбанiзацiï

ПЛАН
1. АНАЛIЗ ДИНАМIКИ ДЕМОГРАФIЧНИХ ПРОЦЕСIВ
2. ТЕРИТОРIАЛЬНА ДИФЕРЕНЦIАЦIЯ ПРИРОДНОГО ВIДТВОРЕННЯ
3.1 НАРОДЖУВАНIСТЬ
4.2 СМЕРТНIСТЬ
5.3 ПРИРОДНИЙ ПРИРIСТ
6. ПРОГНОЗ ПРИРОДНОГО ВIДТВОРЕННЯ Й ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОÏ ЛIТЕРАТУРИ
8. АНАЛIЗ ДИНАМIКИ ДЕМОГРАФIЧНИХ ПРОЦЕСIВ Демографiя — наука, що
вивчає властивими ïй методами чисельнiсть, територiальне
розмiщення й ськлад населення, ïхньоï змiни, причини й
наслiдки цих змiн, взаємозв'язок соцiально-економiчних факторiв
i змiн у населеннi; вона розкриває закономiрностi вiдтворення
населення в широкому змiстi цього слова, i отриманi знання ставить на
службу суспiльного розвитку. Термiн демографiя утворений iз
двох слiв: демос — народ i графия —
писання. Можна сформулювати коротко: демографiя наука про
народонаселення.
Пiд народонаселенням розумiється сукупнiсть людей, що проживають у
межах певноï територiï: краïни або ïï частин,
групи краïн, усього миру. Вiдтворення населення в широкому змiстi
— це постiйне поновлення населення в результатi природного руху
(народження й смертi) , механiчного руху, або мiграцiï (пересування
мiж територiями) i переходiв людей з одних станiв в iншi (початок
трудового життя, одержання утворення й т. д.) , без чого не може бути
вiдтворена структура (ськлад) населення.
Населення є сукупнiсть, що безупинно обновляється внаслiдок
природноï змiни поколiнь. Тому неодмiнною координатою демографiчних
явищ, що ськладаються з подiй у життi людей, служить вiк. Поза облiком
вiку й пiдлоги не можна аналiзувати не змiни родиний стану людей, нi
утворення й структуру сiмей, нi процеси народження й смертi, нi переходи
людей з одних станiв в iншi. Звiдси особливе значення в демографiï
вивчення возрастно-половою структури населення i ïï впливу на
всi дослiджуванi явища.
Демографiя розглядає структуру населення й в iнших аспектах.
Характеристика населення в деякий момент часу, а також спiввiдношення в
цей момент мiж ним i матерiальною частиною продуктивних сил, розмiрами й
структурою виробництва залежать вiд динамiки населення, що обумовлена
вiдновленням через змiну поколiнь i змiною характеристик людей, а
оськiльки мається на увазi населення деякоï територiï,
те й мiграцiйними процесами. Населення завжди пiддане змiнi, навiть якщо
його характеристики стабiльнi, хоча б у силу того, що людина переходить
iз однiєï вiковоï групи в iншу.
У вивченнi динамiки населення центральне мiсце займає вiдтворення
населення в цiлому й ськладових його частинах. Природний рух населення
вiдбувається через народження й смертi. Вiдповiдно демографiя
вивчає процеси народжуваностi й смертностi, темпи природного руху
населення й iншi явища, пов'язанi з перерахованими процесами причинною й
слiдчою залежнiстю. Завдання дослiдження полягає у визначеннi
закономiрностей названих явищ (розмiри народжуваностi, причини
збiльшення або ськорочення ïï, повозрастная смертнiсть,
причини змiни смертностi, прирiст населення залежно вiд режиму
народжуваностi й смертностi, тобто природний прирiст населення,
територiальнi перемiщення й так далi.) При дослiдженнi вiдтворення
структур населення в поле зору демографiï обов'язково попадають i
переходи iз груп у групи, спiввiдношення чисельностi осiб тоï або
iншоï групи, демографiчнi процеси в цих групах, а також вплив на
них розходження мiж групами.
Аналiзуючи динамiку демографiчних процесiв на Украïнi, ми будемо
використовувати такi важливi показники, як: загальна кiлькiсть населення
Украïни, кiлькiсть народжених i померлих, диференцiюючи цi данi по
географiчному мiсцi розселення (сiльська мiсцевiсть або мiськi
поселення) , а також показники сальдо мiграцiï й природного
приросту. Поряд iз цим, ми пiддамо розгляду так званi брутто-
коефiцiєнти. Використання цих коефiцiєнтiв бiльш
рацiонально, тому що манiпулювання тiльки абсолютними показниками
недоцiльно, тому що змiнюється чисельнiсть розглянутоï
популяцiï, а, крiм того сукупностi людей часто не порiвняннi по
величинi (наприклад, Харкiвська область i Республiка Крим) . Кiлькiснi
значення цих коефiцiєнтiв перебувати по таких формулах: а)
Коефiцiєнт народжуваностi: WU = U/L * 1000 б) Коефiцiєнт
смертностi: WZ = Z/L * 1000 в) Коефiцiєнт природного приросту:
PN=( U-Z) *1000/L = WU — WZ У наведених вираженнях L чисельнiсть
населення в серединi року, що звичайно розраховується як
середнє арифметичне значення численностей населення на початку й
наприкiнцi року; U — число народжених, Z — число померлих
протягом року. Цi коефiцiєнти пiдкреслюють, що данi демографiчнi
явища ставляться до всього населення, незважаючи на те, що частина його
могла зовсiм не брати участь у цих явищах або брати участь у дуже малому
ступенi. Отже, брутто-коефiцiєнти стирають розходження половою й
вiковою структурою населення. Якщо цi показники ставляться до населення
всiєï краïни або району, вони називаються глобальними
брутто-коефiцiєнтами.
На початок 1985 р. чисельнiсть населення Украïнськоï РСР
становила близько 19% загальноï чисельностi населення СРСР.
Загальна чисельнiсть населення Украïнськоï РСР рiвнялася 50.8
мiльйона чоловiк. Вона збiльшилася в порiвняннi з 1959 р. на 8.9
мiльйона чоловiк, або на 21.2%. Середньорiчний темп приросту за цей
перiод ськлав 0.7%, причому вiн систематично знижувався. Згiдно даним
довiдника СРСР у цифрах в 1984 роцi, середньорiчний темп приросту
чисельностi населення республiки в 1959-1970 гг. був дорiвнює
1.1%, в 1970-1979 гг. — 0.6%, в 1979-1985 гг. — 0.3%. Разом
з тим у середньому за один рiк в 1959-1970 гг. природний прирiст
становив 406 тисяч чоловiк, в 1970-1979 гг. 250 тисяч, в 1979-1985 гг.
— 190 тисяч чоловiк.
Високi темпи розвитку народного господарства краïни, розгортання
НТР обумовлюють рiст мiст i мiського населення. Якщо загальна
чисельнiсть населення УРСР за перiод, що пройшов вiд перепису населення
1959 р. до 1985 р. збiльшилося з 41.9 мiльйонiв до 50.8 мiльйонiв або на
21.2%, то число мiських жителiв — на 73.8% (з 19.2 мiльйонiв до
33.2 мiльйонiв чоловiк) , частка городян у всьому населеннi республiки
збiльшилася з 45.8% до 65.3%. Рiст мiського населення супроводжувався
зменшенням абсолютноï й вiдносноï чисельностi сiльського
населення. Протягом 1959-1985 гг. чисельнiсть сiльського населення в
УРСР зменшилася з 22.7 мiльйонiв до 17.6 мiльйонiв чоловiк, частка
сiльських жителiв з 54.2% до 34.7%; в 1959-1970 гг. чисельнiсть
сiльських жителiв зменшилася на 5.7%, 1970-1979 гг. — 10.2%, 1979-
1985 гг. — на 8.3%; середньорiчний темп убули сiльського населення
ськлав вiдповiдно: 0.5%, 1.3%, i 1.4%.
Розглянемо основнi змiни в розмiщеннi населення в 1959-1985 гг. по
демографiчних зонах УРСР. Частка Пiвденно-Схiдноï й Пiвденно-
Захiдноï зон зросла вiдповiдно з 26.0% в 1959 роцi до 27.4% в 1984
р. i з 12.1% до 14.6%. У той же час у двох iншi знизилася: у
Центральноï — з 35.6% до 33.2%, у Захiднiй з 26.3% до 24.8%.
Зрушення в розмiщеннi населення республiки вiдбивають основнi
тенденцiï в розвитку продуктивних сил, ïхньоï
територiальноï локалiзацiï. Високi темпи загального приросту
населення в зонах пов'язанi з бiльше швидким економiчним розвитком
ïхнiх областей, у той час як низькi темпи пояснюються значною
часткою в областях цих зон сiльськогосподарського виробництва й
мiграцiйним вiдтоком населення в iншi областi республiки.
При зiставленнi темпiв приросту чисельностi населення УРСР
простежується ïхнє повсюдне зниження. У дослiджуваний
перiод максимальну величину приросту населення мала Днiпропетровська
область (в 1959-1970 гг. — 23.6%; в 1970-1979 гг. — 8.8%; в
1979-1984 гг. — 3.6%) , а також: Запорiзька (вiдповiдно 21.2%,
9.6% i 3.9%) ; Кримська (вiдповiдно 50.9%, 20.4% i 5.8 %) ; Херсонська
(вiдповiдно 25.9%, 12.9% i 3.6%) . Мiнiмальна величина даного показника
вiдзначалася у Вiнницькiй, Сумськiй, Чернiгiвськiй i Хмельницькiй
областях.
Розходження у формуваннi загальноï чисельностi населення в
регiональному аспектi ще бiльш рельєфно проявлялися в мiських
поселеннях УРСР. За дослiджуваний перiод ( 1959-1985 гг.) темпи приросту
мiського населення перевищували среднереспубликанський показник (2.7%) у
Пiвденно-Захiднiй (3.6%) , Захiдноï (3.2%) i Центральноï
(3.1%) демографiчних зонах. Саме в цих зонах спостерiгався найбiльший
рiст частки мiського населення. Так, вiдсоток мiських жителiв зрiс у
Центральнiй зонi на 26.2 пункту, у Захiднiй на 19.4, у Пiвденно-Захiднiй
на 16.4, а в найбiльш iндустрiальнiй Пiвденно-Схiднiй демографiчнiй зонi
— на 8.4 пункту. Слiд зазначити, що якщо найвищий середньорiчний
прирiст мiського населення в 1959-1970 гг. був характерний для Пiвденно-
Захiдноï зони (3.6%) , тов. 1970-1979 гг. — для
Центральноï (2.5%) . Регiональнi розходження в республiцi має
й процес формування сiльського населення. До початку 1984 р. найнижча
питома вага сiльського населення зберiгся в Пiвденно-Схiднiй
демографiчнiй зонi (15.1%) , найбiльш високий — у Захiднiй (54.9%)
. Такий показник у цiй зонi пояснюється iсторичними умовами
розвитку ïï областей, значним природним приростом у них
сiльського населення, що до того ж має порiвняно низьку мiграцiйну
рухливiсть. У всiх зонах УРСР вiдзначався збиток сiльського населення.
Найбiльшi темпи зниження спостерiгалися в Центральнiй i Пiвденно-Схiднiй
зонах. Так, середньорiчний темп зниження чисельностi населення становив
у Центральнiй зонi в 1959-1970 гг. (-1.2%) , в 1970-1979 гг. i 1979-1984
гг. — (-1.9%) , у Пiвденно-Схiдноï вiдповiдно (-1.2%, -1.1%,
-1.5%) . Найнижчi темпи мала Пiвденно-Захiдна зона (0.4%, -0.3%, -0.6%)
.
В 1959-1970 гг. на природний прирiст доводилося 89%, а на механiчний
10.1%. В 1970-1979 гг. цi цифри вiдповiдно ськлали 90.4% i 9.6%. Отже,
природний прирiст залишався вирiшальним фактором вiдтворення
загальноï чисельностi населення УРСР. Питомi ваги основних
компонентiв — природного й механiчного приростов зберiгали свою
вiдносну стабiльнiсть. Разом з тим слiд зазначити переважне значення
мiграцiйних процесiв у змiнi спiввiдношення мiж мiським i сiльським
населенням республiки. Мiста УРСР росли в основному за рахунок
механiчного приросту, на частку якого в 1970-1979 гг. доводилося 51.6%.
Чисельнiсть сiльського населення республiки зменшувалася за рахунок, як
мiграцiйних процесiв, так i переходу окремих сiльських поселень у групу
мiст i селищ мiського типу.
Тепер же давайте розглянемо бiльше сучасний етап — 1989-1993 гг.
Який же розвиток одержали демографiчнi подiï за цей перiод часу, що
характеризується корiнними змiнами в полiтичному, економiчному
пристроï нашоï краïни? Тепер ми розглядаємо вже не
Украïнську РСР, а незалежна держава УКРАÏНА .
Отже, в 1989 роцi загальна чисельнiсть населення Украïни ськлала
51.7 мiльйона чоловiк, а в 1993 роцi ця цифра пiдвищилася ще на 537
тисяч i дозволила показнику чисельностi населення досягти оцiнки 52
мiльйона 244 тисячi чоловiк. Однак, характеризуючи процеси, якi
обумовили цей рiст, ми бачимо, що це було досягнуто лише завдяки
позитивному сальдо мiграцiï, бiльше того, значно перевищуючий
природний прирiст населення, що в 1991 роцi перетнув нульову границю й
став стабiльно знижуватися: з -39147 чоловiк в 1991 роцi до -184195
чоловiк в 1993 роцi. У зв'язку iз цим неважко пiдрахувати, що населення
Украïни на 1 сiчня 1994 року 52 мiльйона 114.4 тисячi чоловiк. Цей
процес зменшення населення став можливий завдяки рiзкому падiнню сальдо
мiграцiï з 288.1 тисячi чоловiк в 1992 роцi до 49.6 тисяч чоловiк в
1993. Отже, населення Украïни зменшується. Зниження рiвня
народжуваностi (з 690981 чоловiк в 1989 роцi до 557467 чоловiк в 1993
роцi) кiлькiсно приблизно дорiвнює пiдвищенню рiвня смертностi (з
600590 чоловiк в 1989 роцi до 741662 чоловiк в 1993 роцi) . При цьому
мають мiсце вiдповiднi змiни й у брутто-коефiцiєнтах, що говорить
про незалежнiсть процесiв, що вiдбуваються з даними показниками вiд змiн
у кiлькостi населення.
А як же обстоят справи в спiввiдношеннi сiльського й мiського населення?
На 1 сiчня 1994 року вiдсоток мiського населення ськлав 67.9%, а
сiльського 32.1%. У порiвняннi з 1985 роком цей показник вирiс на 2.6%.
I хоча це спiввiдношення коливається в широкому iнтервалi по
областях нашоï краïни (вiд 90.5% мiського населення й 9.5%
сiльського в Донецькiй областi до, вiдповiдно, 41.1% i 58.9% у
Закарпатськiй) , але в цiлому по краïнi мiське населення
переважає над сiльським. Цiкаво вiдзначити також такий факт, що в
сiльськiй мiсцевостi показник народжуваностi зменшився за перiод 1989-
1993 гг. на 8.8%, а серед мiських поселень — на 14.3%, тобто в
1.625 рази бiльше, у той час як показники смертностi в сiльськiй
мiсцевостi збiльшилися на 18.9%, у мiських поселеннях на 26.9, тобто в
1.4 рази бiльше. Цi цифри конкретно говорять нам про те, що темпи
збiльшення рiзницi мiж народженими й померлими в мiських поселеннях
набагато вище, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Отже, змiни в полiтичному
ладi нашоï краïни привели до якiсних змiн характеру
вiдтворення населення. Негативнi процеси перехiдного перiоду погiршили
соцiально-економiчнi умови iснування людей нашоï краïни.
Iнфляцiя, спад виробництва, викликана цим безробiття — от причини,
по яких ми маємо зараз негативний прирiст населення. Але про це ми
поговоримо нижче, а зараз давайте розглянемо територiальну диференцiацiю
природного вiдтворення населення на Украïнi.
2. ТЕРИТОРIАЛЬНА ДИФЕРЕНЦIАЦIЯ ПРИРОДНОГО ВIДТВОРЕННЯ
Отже, пiсля аналiзу динамiки демографiчних процесiв на Украïнi в
останнi три десятилiття, ми приступаємо до бiльше ретельного й
глибокого аналiзу демографiчноï ситуацiï, що зложилася в даний
перiод. Для цього ми ськористаємося брутто-коефiцiєнтами,
про якi вже говорилося вище. В 1993 роцi населення Украïни ськлало
52 мiльйона 244.1 тисячi чоловiк, а природний прирiст — -184195
чоловiк. Отже, коефiцiєнт природного приросту на Украïнi
ськлав -3.5 чоловiк на 1000 жителiв нашоï держави. Iнакше кажучи,
кожна 1000 чоловiк, що проживають на Украïнi, в 1993 роцi
зменшилася в середньому на 3.5 чоловiк. Однак не по всiй територiï
Украïни зложилася аналогiчна ситуацiя. Iснують областi, для яких
даний показник має навiть позитивне значення, що перевершує
по модулi значення коефiцiєнта природного приросту в цiлому по
нашiй краïнi. Хочеться ще раз звернути Вашу увагу на той факт, що
нульова оцiнка природного щорiчного приросту була пересiчена ще в 1991
роцi, однак фактичний збиток мав мiсце тiльки лише в 1993 роцi. Цей факт
став можливий лише завдяки тому, що сальдо мiграцiï населення в
1991 роцi перевищувало показник природного приросту приблизно в 3.5
рази, а в 1992 роцi — в 2.8 рази. Однак в 1993 роцi рiзке падiння
даного показника з оцiнки 288.1 тисяч чоловiк до 49.6 чоловiк, i
триваючий рiст природного збитку населення стали причиною фактичного
зменшення кiлькостi людей на Украïнi.
А тепер давайте приступимося до розрахунку показника природного приросту
населення для кожноï з територiальних одиниць, якi становлять
сукупнiсть, що пiддається аналiзу, тобто, у нашiм випадку, до
розрахунку показника для кожноï з областей Украïни. Для
бiльшоï послiдовностi наших обчислень ми розрахуємо спочатку
показники народжуваностi, смертностi, а вже потiм — природного
приросту населення.
3.1 НАРОДЖУВАНIСТЬ
Для наочностi процеси, розглянутi в цiй курсовiй роботi вiдносно
Украïни викладенi в картосхемi Територiальна диференцiацiя
природного вiдтворення й щiльнiсть населення Украïни, що
перебувати в додатку, але бiльше точнi обчислення важко зобразити на
картi. От чому ми приступаємо до кiлькiсного розрахунку показникiв
народжуваностi. Отже, зважаючи на те, що коефiцiєнт
розраховується на 1000 чоловiк, ми одержуємо наступнi
результати (тис. чiл.) :  
критерiями: а) з низькою народжуванiстю (до 10 чоловiк на 1000 жителiв)
; б) з помiрною народжуванiстю ( 10-12 чоловiк) з високою народжуванiстю
(понад 12 чоловiк) .
Ми одержимо такi групи: а) Республiка Крим, Днiпропетровськоï,
Донецькоï, Запорiзькоï, Киïвськоï, Луганськоï,
Сумськоï, Харкiвськоï, Чернiгiвська областi.
Б) Вiнницькоï, Кiровоградськоï, Миколаïвськоï,
Одеськоï, Полтавськоï, Хмельницькоï, Черкаська областi.
В) Волинськоï, Житомирськоï, Закарпатськоï, Iвано-
Франкiвськоï, Львiвськоï, Ровенськоï,
Тернопiльськоï, Херсонськоï, Чернiвецька областi.
Отже, проаналiзувавши цi групи, ми можемо зробити висновок про те, що
найменша народжуванiсть спостерiгається в основному в областях, що
зосередили на своïй територiï головнi промисловi центри
нашоï краïни. Очевидно, що забруднення навколишнього
середовища негативно позначається на здоров'я людей, що живуть у
цих областях, що, у свою чергу приводить до пiдвищення кiлькостi рiзних
патологий, якi можуть стати причиною безплiдностi, мертворождения й так
далi. Варто також указати на те, що в цих областях вiдсоток мiського
населення значно перевищує вiдсоток сiльського населення, а в
мiських поселеннях кiлькiсть породжених значно менше, нiж у сiльськiй
мiсцевостi.
У цей же час областi на Заходi Украïни характеризуються високим
показником народжуваностi, що я б пояснив силою здавна сформованих на
цiй територiï моральних традицiй i пiдвалин, по яких
вiтається наявнiсть великоï кiлькостi дiтей у сiм'ï.
Крiм того, як уже говорилося вище на Захiднiй Украïнi
проживає великий (у порiвняннi з iншими областями Украïни)
вiдсоток сiльського населення, а сiльськоï мiсцевостi бiльшою мiрою
властив висока потреба в працездатному населеннi для ведення сiльського
господарства. Цей факт є другою причиною високого
коефiцiєнта народжуваностi в даному регiонi.
Тепер давайте перейдемо до аналiзу показникiв смертностi.
2.2 СМЕРТНIСТЬ
Таблиця смертностi населення в 1993 роцi виглядає так (тис. чiл.)
:
при розрахунку показникiв народжуваностi, за такими критерiями: а)
областi з низькою смертнiстю (до 13 чоловiк на 1000 жителiв) ; б)
областi iз середнiм показником смертностi ( 13-15 померлих на 1000
жителiв) ; в) областi з високим рiвнем смертностi (коефiцiєнт
смертностi перевищує 15 чоловiк на 1000 жителiв) .
От, що ми одержали: а) Республiка Крим, Закарпатськоï, Iвано-
Франкiвськоï, Львiвськоï, Ровенськоï, Чернiвецька
областi.
Б) Волинськоï, Днiпропетровськоï, Донецькоï,
Запорiзькоï, Киïвськоï, Миколаïвськоï,
Одеськоï, Тернопiльськоï, Херсонська областi в)
Вiнницькоï, Житомирська, Кiровоградська, Луганська, Полтавська,
Сумська, Харкiвська, Хмельницька, Черкаська, Чернiгiвська областi.
Остаточно нам проллє свiтло на ситуацiю територiальноï
диференцiацiï демографiчних процесiв на Украïнi показник
природного приросту населення.
3.3 ПРИРОДНИЙ ПРИРIСТ
Отже, обчисливши коефiцiєнти народжуваностi й смертностi, ми
переходимо до розрахунку показника природного приросту.
Таблиця даних виглядає так:
по групах. Цього разу ми проведемо подiл за таким критерiєм: а)
областi з високим коефiцiєнтом природного приросту населення
(значення коефiцiєнта бiльше нуля) ; б) областi iз середнiм
коефiцiєнтом (значення лежить у межах 0 — -4) ; в) областi з
низьким коефiцiєнтом (менш -4) . Ми одержимо такi три групи: а)
Волинськоï, Закарпатськоï, Iвано-Франкiвськоï,
Львiвськоï, Ровенськоï, Чернiвецька областi б) Республiка
Крим, Житомирська, Киïвська, Миколаïвська, Одеська,
Тернопiльська, Херсонська, Хмельницька областi.
В) Вiнницька, Днiпропетровська, Донецька, Запорiзька, Кiровоградська,
Луганська, Полтавська, Сумська, Харкiвська, Черкаська, Чернiгiвська.
Лiдерами по показнику природного приросту стали тi самi захiдно-
украïнськi областi, якi займали провiднi позицiï по показнику
народжуваностi й, у той же час, мали найнижчi показники смертностi
населення, а саме Закарпатськоï, Iвано-Франкiвськоï,
Львiвськоï, Ровенськоï, Чернiвецька областi. Найнижчий
показник природного приросту населення спостерiгається в схiдних
областях — найважливiшому промисловому регiонi нашоï
краïни. На територiï областей даного району (Донецькоï,
Запорiзькоï, Луганськоï) низький рiвень коефiцiєнта
викликаний низькою народжуванiстю, причини якоï розглянутi вище.
3. ПРОГНОЗ ПРИРОДНОГО ВIДТВОРЕННЯ Й ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Прогноз населення, або демографiчний прогноз, має особливе
значення для ведення народного господарства. Методи демографiчного
прогнозу почали розроблятися ще на початку столiття й удоськоналювалися
надалi. Прогноз визначає майбутнi трудовi ресурси, потреби i
ïхню структуру, розмiри будiвництва шкiл, медичних i iнших установ,
житлового будiвництва. Однак ступiнь задоволення потреб, способи й форми
його здiйснення, як i характер використання трудових ресурсiв, впливають
на рух населення. Таким чином, населення потрiбно знати для соцiально-
економiчного планування, але саме воно вiдтворюватися пiд впливом соцiально-
економiчних умов. Бiльше того, у взаємодiï економiка
— населення саме економiка є провiдною ланкою. Плани
ведення народного господарства й демографiчний прогноз повиннi бути
взаємно погодженi: школи повиннi бути там (i стiльки) , де (i
ськiльки) вони потрiбнi, щоб всi дiти вчилися, а число дiтей повинне
бути визначене в прогнозi, по можливостi правильно враховуючим серед
iнших факторiв, що впливають на населення, рiст культури. Розрахунок
доцiльно починати з менш динамiчноï ланки. З ряду геть вихiднi
подiï роблять негайний i сильний вплив на населення. Яськравий
приклад тому — вiйни. Але вплив на нього поступального руху
економiки натрапляє на iнертнiсть природного руху населення, на
порiвняно повiльну змiну його характеристик. Тому прийнято до розрахунку
плану робити демографiчнi прогнози.
Дотепер мова йшла про природний рух населення. Його механiчний рух, або
мiграцiя, у всякому разi, у робочих вiках, є прямою функцiєю
зрушень у розмiщеннi виробництва. Не тому розгорнулося будiвництво на
Сходi Украïни, що туди по незрозумiлих причинах ринулися
переселенцi. Навпаки, рiшення створити промисловий комплекс на Донбасi
викликали потоки населення. Починати розрахунок мiграцiï без
подання про те, де й що намечается зробити, безглуздо. Таким чином,
бiльш докладно цикл iтерацiï представляється в наступному
видi: природний рух — економiка — мiграцiя природний рух.
На жаль, в умовах нинiшнього дефiциту бюджету, є проблематичним
задоволення всiх потреб населення обґрунтованих демографiчним
прогнозом. Але це нiтрохи не зменшує його значення для ведення
народного господарства в цiлому. У наш час при виробленнi стратегiï
й тактики економiчного розвитку краïни одними йз основних вихiдних
даних є вiдомостi демографiчного характеру. Без глибоких наукових
знань про сучасну демографiчну ситуацiю, про ïï прогнозованi
на майбутнє змiнах неможливо ефективно керувати розвитком
суспiльства, визначати його мети й завдання. I в першу чергу важливо
знати все про народжуванiсть, тому, що на неï можна впливати як
убiк пiдвищення, так i убiк зниження, у той час як пiдвищення рiвня
смертностi негуманне й проведення такоï демографiчноï полiтики
на сучасному етапi розвитку свiтового спiвтовариства просто неприйнятно.
При вiдноснiй стабiлiзацiï смертностi саме народжуванiсть —
провiдний фактор формування чисельностi й половозрастной структури
населення. Давайте ж тепер спробуємо спрогнозувати динамiку
розвитку показникiв природного приросту в найближчому майбутньому,
ґрунтуючись на матерiалах динамiки загальних показникiв
вiдтворення населення (див. Додаток) . Як видно, тенденцiя до зменшення
кiлькостi жителiв на Украïнi буде вiдчуватися й надалi. Суженое
вiдтворення населення на Украïнi вiдбувається внаслiдок
перехiдного перiоду вiд соцiалiстичного способу ведення господарства до
капiталiстичного — процесу повiльному й хворобливому (особливо в
умовах нашоï краïни) , що, напевно, протривати ще не один рiк.
Одне можна говорити iз упевненiстю — якщо показники демографiчних
процесiв будуть розвиватися пропорцiйно тому, як вони розвивалися
протягом 1989-1993 гг., те до 2000-ному року ми будемо мати негативний
показник природного приросту приблизно рiвний бiля пiвмiльйона людин у
рiк, а його брутто-коефiцiєнт, знову таки, приблизно рiвний -11.4
чоловiк на 1000 жителiв. При всiй некоректностi даного розрахунку,
навiть зменшивши його результати наполовину ми одержимо досить
неприємнi результати. Але, пам'ятаючи про те, що прогнози —
справа невдячне, давайте докладнiше зупинимося на проблемах, зв'язаних
зi способами регулювання природного вiдтворення. Варто зупинитися на
тiм, який же спосiб вiдтворення найбiльш прийнятний. Бiльшiсть
демографiв вiдмiнюються до думки, що для нормального розвитку
суспiльства необхiдно злегка розширене вiдтворення, завдяки якому буде
здiйснюватися змiна поколiнь, i, отже, трудових ресурсiв (працездатного
населення) . При цьому те кiлькiсть населення, що буде перевищувати
кiлькiсть померлих буде сприяти утворенню прибавочного продукту —
необхiдноï умови прогресивного розвитку людства. Але отут
встає, так звана проблема перенаселення, пов'язана з
надлишковим населенням на Землi. Але абсолютного перенаселення на
планетi не варто побоюватися, адже можна довести, що людина за
своє життя робить набагато бiльше матерiальних благ, чим
споживає, тому питання не в рiвнi народжуваностi, не в чисельностi
населення й кiлькостi продовольства, енергiï, iнших благ, а в
бiльше справедливому ïхньому розподiлi. Про цьому дуже добре
ськазав на Всесвiтнiй конференцiï ООН з питань народонаселення
великий демограф А. Я. Боярський: П'ять мiльярдiв ротiв? Так, але й
три мiльярди працiвникiв! I якщо озброïти ïхнiми досягненнями
сучасноï науки й технiки, позбавивши… вiд безглуздоï
марнотратноï роботи на вiйну, те немає нiякого сумнiву в тiм,
що можна не тiльки добре нагодувати всi цi роти, але й забезпечити при
правильному розподiлi багатств всiм людям на Землi добробут i щасливе
життя.
Отже, якими ж способами можна вплинути на демографiчну ситуацiю на
Украïнi. Насамперед, потрiбно збiльшити соцiальний захист
незаможного населення Украïни, тому що при нинiшнiй вiдсутностi
медичних засобiв у лiкувальних установах, бiльше того — навiть у
службi швидкоï допомоги, i при високих цiнах на них у рiзного роду
комерцiйних структурах — як отут не пiдвищитися рiвню смертностi!
Забезпечення безкоштовним медичним обслуговуванням можна досягти шляхом
удоськоналення системи соцiального страхування. Також необхiдно всiма
можливими методами стимулювати населення до пiдвищення рiвня
народжуваностi. Адже в сучаснiй науцi iснує iстотний резерв
пiдвищення показника народжуваностi тiльки за рахунок суб'єктивних
поведiнкових факторiв — змiни структури мер регулювання
народжуваностi, оптимiзацiï вiку дiтородiння й интнргенетичеських
iнтервалiв. Сумарний ефект запропонованих мiр iнтенсифiкацiï
процесу вiдтворення дозволить пiдтримувати його на рiвнi не нижче
простого, вiдсуне прояв негативних наслiдкiв сьогоднiшньоï
демографiчноï ситуацiï, дозволить виграти час для розробки мер
впливу на цiннiснi орiєнтацiï сiм'ï й iндивiда. На
формування демографiчноï мети сiм'ï, з погляду А. Г.
Вишневського, впливають будь-якi змiни в життi суспiльства, навiть якщо
вони не усвiдомлюються й не спрямованi прямо на створення певних
демографiчних установок, ставляться до далекого вiд демографiï
областi. У зв'язку iз цим заходу, наприклад, в областi охорони
навколишнього середовища, житлового будiвництва, полiтики цiн,
зайнятостi й т. п. можуть вплинути на рiшення сiм'ï мати або не
мати ще однiєï дитини. Багато видних демографiв, економiсти,
соцiологи писали про необхiднiсть зробити процес вiдтворення бiльше
економiчним. Той же Вишневський говорить про те, що якiсть
функцiонування демографiчноï системи визначається,
насамперед, тим, якою цiною досягається той або iнший рiвень
вiдтворення населення, яке спiввiдношення в ньому народжуваностi й
смертностi. Iнтенсифiкацiя вiдтворення за рахунок зменшення компоненти
марноï народжуваностi (смертнiсть дiтей першого року життя,
мертворождаемость, недонашиваемость) , а також у зв'язку з полiпшенням
умов реалiзацiï репродуктивних установок (а до них ставляться
конкретнi умови життя сiм'ï, здоров'я подружжя, i, насамперед
— репродуктивне здоров'я) допоможе погодити вiдтворення
кiлькiсне з якiсним. Пiд останнiм мається на увазi, насамперед
вiдтворення здорових поколiнь. Адже змiна характеру вiдтворення не
самоцiль, а лише засiб досягнення найбiльш повного задоволення всiх
потреб особистостi — матерiальних i духовних. I хоча потреба в
здоров'я нiде й нiколи не проголошувалася, та й навряд чи
усвiдомлюється особистiстю до певного моменту, вона — основа
нормальноï життєдiяльностi, нiчим незамiнна, цiннiсть.
Отже, роблячи висновок, потрiбно вiдзначити, що якщо суспiльство
визначило глобальнi цiлi демографiчного розвитку, те, виходячи з них i з
огляду на глибокий взаємозв'язок i взаємозумовленiсть соцiально-
економiчних, культурних, демографiчних змiн, воно повинне: по-перше,
усунути перешкоди матерiального, житлового, здравоохранительного,
юридичного й iншого характеру до бiльше повного досягнення
демографiчноï мети сiм'ï (тобто по сутi, полiпшити умови
реалiзацiï репродуктивних установок, усунути перешкоди на
ïхньому шляху) ; по-друге, впливати на самi демографiчнi цiлi,
заздалегiдь iз огляду на демографiчнi наслiдки всiх прийнятих на рiвнi
суспiльства рiшень у соцiальнiй, економiчнiй, культурнiй сферi й
змiнюючи ïх, якщо вони не вiдповiдають демографiчним iнтересам або
переслiдують менш важливi для суспiльства мети. СПИСОК ВИКОРИСТАНОÏ
ЛIТЕРАТУРИ:
1. Боярський А. Я. Курс демографiï М., Фiнанси й
статистика 1985р.
2. Вишневський А. Г. Вiдтворення населення й суспiльство М.,
Фiнанси й статистика 1982 р.
2. Природний рух населення сучасного миру М, видавництво МГУ 1974
р.