Особливостi курйозних вiршiв Iвана Величковского (збiрники Млеко i Зегир з полузегарком)

Iвана Величковского рiк народження невiдомий, умер в 1701 роцi.
Украïнський поет епохи барокко. Збереглося мало вiдомостей про цю
особистiсть. Вiдомо, що якийсь час працював у Чернiговi в друкарнi Л.
Барановича, згодом став священиком у Полтавi. Автор панегiрикiв,
епiграм, курйозних i лiричних вiршiв релiгiйного й свiтського змiсту,
перекладач. Теоретик фiгурного вiршування. Найвiдомiшi добутки: Стих до
Лазаря Барановичу (1683), Стих до Iвана Самойловичевi (1687), збiрники
Зегар з полузегарком (1690), Млеко (1691).
Давня лiтература нерозривно пов'язана iз церковною тематикою. Будучи
пресвiтером полтавськоï Успенськоï церкви, тобто людиною
глибоко релiгiйним, Iван Величковский, природно, всiма способами
намагається ввiчнити славу Божу, донести й пояснити бiблiйнi
iстини про спосiб життя: чому потрiбно радуватися, чого уникати.
Загальноï є тематика добуткiв, але вiдмiннi спосiб вiршування
й структура книг. Збiрник Зегар… (у перекладi з польського —
Годинники) складається з декiлькох частин. Зегар — вiршi про
кожнiйа з 24 годин пори, у яких автор проводить паралелi мiж бiблiйними
числами й годинниками. В Полузегарке роздiленi годинник дня й ночi.
Основна iдея — не вiчнiсть цього миру й вiчнiсть царства Божого:
кожний одержить, на що заслуговує:

• Мине старчество
• Мине багатство
• Хвилин мучення

В Квадрантесе (кожнi п'ятнадцять хвилин, на якi роздiлена година) знову проводяться числовi паралелi — iз цифрою чотири:

• Iоанн, Лука, Марко й Матфей на початку
• Чтут бога втiлення, те i його мати

Збiрник Млеко… починається так само iз присвяти Марiï, а також вiршiв на герб митрополита В. Ясинского. I якщо в першому збiрнику автор порiвнював зiрки, якi на ньому зображенi, мiсяць i стрiлу з видом годин, то в другий проводиться паралель iз молочною дорогою, що в небi. Вдаючись у пояснення причин, якi спонукували його до написання вiршiв, автор пiдкреслює, що вони створенi на зразок iноземних, але в славу Божу. На той час серед добуткiв Малоï Росiï, за словами Величковского, таких вiршiв не було. Автор нарiкає, що написання ïх надзвичайно складне й вимагає багато часу. Серед вiршiв представлена так зване луна, у яких останнi два склади є начебто луною, вiдгомоном, тобто дублюються, i є разом з тiєю вiдповiддю на поставлене питання:

• Що плачеш, Адам: чи земного краю?
• Раю

Чимала частина збiрника вiдведена рiзним Ракам — лiтеральному, словному, прекословному, у них вiдповiдно рядка, слова можуть читатися в обох напрямках i виражають при цьому те ж самий або протилежний змiст. Вiршi написанi так, що в одному вiршi є лише однаковi голоснi або всi слова коштують в одному вiдмiнку. Виражаючи основнi iдеï, затверджуючи заповiдi, оповiдаючи бiблiйнi iсторiï (всi вони так чи iнакше пов'язанi з образом Дiви Марiï), автор подає теоретичне визначення кожноï з поетичних штучок i показує ïх практично й при цьому показує гiдне спадкування майстерним володiнням язиковими засобами, майстерне об'єднання образностi, змiсти й форми