Образ i характер головноï героïнi повести Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся

Кожний народ, як вiдомо, має своï звичаï, своï поняття про побут i, взагалi про життя. Має ïх i украïнський народ. Тому не варто дивуватися, коли читаєш про це в оригiнальнiй повiстi Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся . Я перегортаю ïï сторiнки й все-таки дивуюся, скiльки там описiв, якi iз властивоï для Квiтки-Основ'яненки реалiстичною манерою зобразили яскравi картини з побуту украïнського народу. От виникає передi мною Маруся Автор розповiдає не тiльки про ïï губки й носик, а виписує кожну деталь ïï зовнiшностi, кожний штрих ïï одягу. Вказується на кольори, назву, особливостi матерiалу кожноï частини дiвочого одягу, розповiдається, яке в неï намисто, дукати, мережки, вишивки й iншi дрiбнички туалету молодоï дiвчини: Висока, пряменькая, як стрелочка, чернявенькая, очi, як терновi ягiдки, бровоньки, як на шнурочке, личком червона, як панська мальва, що у саду цвiте, носочек так собi прямiй, з горбочком, а губоньки як квiточки розцвiтають…. Можна й далi продовжувати цей портрет. Але одне стає зрозумiлим: не треба нiяких енциклопедiй, щоб довiдатися про украïнське життя. Найкраще — взяти повiсть Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся i прочитати. Автор зобразив у нiй найголовнiшi звичаï й ритуали украïнського народу. Поетично зображене весiлля в подруги Марусi, де дiвчина вперше побачила гарного хлопця Василя. Квiтка-Основ'яненко й тут дотримується принципу описувати все подробно: …скриплять скрипки, бряжчать цимбали, а замiсть баса, сам скрипник крiзь зуби гуде й причмокивает. А з якою майстернiстю зображений юнацький танець — горлиця!
Здається, що ще хвилина, i ти сам пiдеш у коло, щоб станцювати дрибушки або напiвприсядки. Рух, темперамент або плавнiсть — все талантливо охоплена автором. На пiдставi таких описiв можна вiдновити сам рух танцю або приготувати згаданi в добутку страви, пошити вiдповiдний одяг. Просто дивуєшся, як у такий невеликий по обсязi повести можна було про усiм розповiсти, причому розповiсти докладно, до найменших дрiб'язкiв. Не забув Квiтка-Основ'яненко зобразити й украïнську природу. Щоб пiдсилити оповiдання про любов у душах Василя й Марусi, автор подає картину ранку через пробудження пари соловейкiв. А як схвильовано звучить опис сходу сонця: …Зазолотилися й верхiв'я дерев по лiсах… i от золотий по них пiсок сиплеться по дереву нижче, усе нижче… Усе стихло… Чогось чекає!.. Стало зринати iз землi… що? I мир, i вогонь, i краса…. У дусi украïнському зображенi й головнi героï. Взяти хоча б саму Марусю: На все село була й гарна, i розумна, i багата, звичайна, i ще до цьому тиха, i смирна, i всякому покiрна. Автор зобразив iдеал сiльськоï дiвчини, так ще й iм'я ïй вибрав таке, котре найчастiше можна було почути на селi. — Маруся. Ще однiєю рисою цiєï дiвчини є працьовитiсть. Увесь час вона працює: i в будинку, i навiть iз батьком ïде в поле. Автор захоплюється Марусиним характером i хазяйновитiстю, як, напевно, захоплювалися цими рисами тодiшнi селяни. А як поводяться Маруся й Василь при своïх зустрiчах. Чого гiднi цi реалiстичнi деталi в зображеннi знiяковiлостi молодоï пари з раптовою появою третьоï особи! Скiльки в них знання й психiки, i звичок сiльськоï молодi. З бiльшою майстернiстю, виписуючи кожну деталь, Квiтка-Основ'яненко зображує смерть i похорони Марусi. Ми бачимо тут i якi дiï виконував пiп, як голосили над покiйноï, скiльки було людей, як ховали дiвчину. Нинi неможливо зрiвняти життя й побут селянина з тим, що iснували багато рокiв тому. Хто хоче довiдатися про життя, звичаï, ритуали украïнцiв, може прочитати повiсть Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся i в нiй побачити невловимий украïнський колорит тодiшнього суспiльства