Образ i характер головноï героïнi повести Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся
Кожний народ, як вiдомо, має своï звичаï, своï
поняття про побут i, взагалi про життя. Має ïх i
украïнський народ. Тому не варто дивуватися, коли читаєш про
це в оригiнальнiй повiстi Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся . Я перегортаю
ïï сторiнки й все-таки дивуюся, скiльки там описiв, якi iз
властивоï для Квiтки-Основ'яненки реалiстичною манерою зобразили
яскравi картини з побуту украïнського народу. От виникає
передi мною Маруся Автор розповiдає не тiльки про ïï
губки й носик, а виписує кожну деталь ïï зовнiшностi,
кожний штрих ïï одягу. Вказується на кольори, назву,
особливостi матерiалу кожноï частини дiвочого одягу,
розповiдається, яке в неï намисто, дукати, мережки, вишивки й
iншi дрiбнички туалету молодоï дiвчини: Висока, пряменькая, як
стрелочка, чернявенькая, очi, як терновi ягiдки, бровоньки, як на
шнурочке, личком червона, як панська мальва, що у саду цвiте, носочек
так собi прямiй, з горбочком, а губоньки як квiточки розцвiтають….
Можна й далi продовжувати цей портрет. Але одне стає зрозумiлим:
не треба нiяких енциклопедiй, щоб довiдатися про украïнське життя.
Найкраще — взяти повiсть Г. Квiтки-Основ'яненки Маруся i
прочитати. Автор зобразив у нiй найголовнiшi звичаï й ритуали
украïнського народу. Поетично зображене весiлля в подруги Марусi,
де дiвчина вперше побачила гарного хлопця Василя. Квiтка-Основ'яненко й
тут дотримується принципу описувати все подробно: …скриплять
скрипки, бряжчать цимбали, а замiсть баса, сам скрипник крiзь зуби гуде
й причмокивает. А з якою майстернiстю зображений юнацький танець —
горлиця!
Здається, що ще хвилина, i ти сам пiдеш у коло, щоб станцювати
дрибушки або напiвприсядки. Рух, темперамент або плавнiсть — все
талантливо охоплена автором. На пiдставi таких описiв можна вiдновити
сам рух танцю або приготувати згаданi в добутку страви, пошити
вiдповiдний одяг. Просто дивуєшся, як у такий невеликий по обсязi
повести можна було про усiм розповiсти, причому розповiсти докладно, до
найменших дрiб'язкiв. Не забув Квiтка-Основ'яненко зобразити й
украïнську природу. Щоб пiдсилити оповiдання про любов у душах
Василя й Марусi, автор подає картину ранку через пробудження пари
соловейкiв. А як схвильовано звучить опис сходу сонця:
…Зазолотилися й верхiв'я дерев по лiсах… i от золотий по них
пiсок сиплеться по дереву нижче, усе нижче… Усе стихло…
Чогось чекає!.. Стало зринати iз землi… що? I мир, i вогонь,
i краса…. У дусi украïнському зображенi й головнi героï.
Взяти хоча б саму Марусю: На все село була й гарна, i розумна, i багата,
звичайна, i ще до цьому тиха, i смирна, i всякому покiрна. Автор
зобразив iдеал сiльськоï дiвчини, так ще й iм'я ïй вибрав
таке, котре найчастiше можна було почути на селi. — Маруся. Ще
однiєю рисою цiєï дiвчини є працьовитiсть. Увесь
час вона працює: i в будинку, i навiть iз батьком ïде в поле.
Автор захоплюється Марусиним характером i хазяйновитiстю, як,
напевно, захоплювалися цими рисами тодiшнi селяни. А як поводяться
Маруся й Василь при своïх зустрiчах. Чого гiднi цi реалiстичнi
деталi в зображеннi знiяковiлостi молодоï пари з раптовою появою
третьоï особи! Скiльки в них знання й психiки, i звичок
сiльськоï молодi. З бiльшою майстернiстю, виписуючи кожну деталь,
Квiтка-Основ'яненко зображує смерть i похорони Марусi. Ми бачимо
тут i якi дiï виконував пiп, як голосили над покiйноï, скiльки
було людей, як ховали дiвчину. Нинi неможливо зрiвняти життя й побут
селянина з тим, що iснували багато рокiв тому. Хто хоче довiдатися про
життя, звичаï, ритуали украïнцiв, може прочитати повiсть Г.
Квiтки-Основ'яненки Маруся i в нiй побачити невловимий украïнський
колорит тодiшнього суспiльства
