НАСЕЛЕННЯ МОСЬКВИ Й МОСЬКОВСЬКОГО СТОЛИЧНОГО РЕГIОНУ

Змiст

      1. Введення

      2.1 Iсторiя населення

      3.2 Економiко-географiчне положення Моськви й сучасний статус мiста як
      столицi Росiï

      4. Динамiка й структура населення

      5.1 Чисельнiсть, щiльнiсть i природний рух населення МСР

      6.2 Половозрастной ськлад i розподiл сiльських i мiських жителiв МСР

      7. Сучаснi етносоциальние процеси

      8.1 Мiграцiï, нацiональний i релiгiйний ськлад у МСР
8.1.1 Релiгiйний ськлад населення
8.2.2 Мiграцiï й нацiональний ськлад населення

      9. Ринок працi
10.1 Моськва
11.2 Моськовська область
12. Висновок
13. Додатка
14.1 Малюнки
15.2 Таблицi
16. Лiтература

Введення
Населення Моськви й Моськовськоï областi являє собою єдиний об'єкт дослiдження i його варто розглядати як єдине цiле. Сформована соцiально-економiчна структура областi багато в чому є наслiдком нерiвномiрного розподiлу засобiв для розвитку економiки столичного регiону. На соцiальний розвиток областi великий вплив робить образ, що сформувався в столицi, життя. Давно замiчена прямо пропорцiйна залежнiсть розмiру мiста й ступенi соцiального впливу, що вiн робить на навколишню його територiю. Нiж крупнiше мiсто, тим ширше радiус його впливу.
Класифiкацiя районiв Моськви й Моськовського столичного регiону (надалi — МСР) у цiлому вiдбувається по основних демографiчних показниках: загальний коефiцiєнт народжуваностi й смертностi; коефiцiєнт природного приросту; частка працездатного населення; частка дiтей; частка населення лiтнього вiку у вiковiй структурi населення; i, як висновок на основi декiлькох переписiв населення за рiзнi роки, тенденцiï демографiчних процесiв. Бiльше загальнi вiдомостi про населення МСР включають: чисельнiсть i щiльнiсть; розподiл по пiдлозi; по вiковому ськладi; розподiл населення по окремих нацiональностях; природний рух населення. Ця статистика також включає розподiл населення по джерелах засобiв iснування, розмiру домогосподарств, мiграцiï населення й iншi аспекти.
Соцiальна структура жителiв Моськви включає шари й групи, що розрiзняються рiвнем утворення, положенням у системi суспiльноï працi, рiвнем i структурою доходiв; способом життя. Iсторiя населення
Коли на землi нинiшнього МСР прийшли схiднослов'янськi племена (в X-XI вв.) , тут була досить рiдка мережа невеликих поселень хлiборобiв, ськотарiв, мисливцiв i рибалок. До початку XII в. одне iз племен — кривичi — заселило пiвнiчну частину нинiшньоï територiï МСР, а пiвденну заселили вятичи. Особливо швидко росла чисельнiсть населення Моськви в XIV в. (див. мал. 1) , коли затвердилося чiльне положення Моськовського князiвства. На рубежi XIV i XV вв. населення оцiнюється в 30-40 тис. чiл. В XVII в., оправившись пiсля руйнування Неясного часу, Моськва стає центром єдиного росiйського ринку й промисловим центром загальноросiйського значення. Вчасно Петра I вона вже нараховувала близько 200 тис. жителiв.
Перенос столицi в С. -Петербург сповiльнив розвиток Моськви, i за наступнi 100 рокiв вона виросла ненабагато — лише до 250 тис. чiл. Проте Моськва зберегла командне положення на внутрiшньому росiйському ринку — на противагу Петербурговi, що опирався на зовнiшнi зв'язки. Рiзко приськорився рiст населення пiсля ськасування крiпосного права й початку залiзничного будiвництва, що сприяли бурхливому промисловому розвитку регiону й посиленню центральности економiко- географiчного положення (надалi — ЕГП) Моськви. За другу половину XIX в. населення Моськви збiльшується втроє й перевищує 1 млн. чiл., а до 1917 досягає 2 млн.
У роки першоï свiтовоï вiйни населення регiону швидко росло — у тому числi й за рахунок евакуацiï населення iз захiдних губернiй Росiï.
Революцiя й громадянська вiйна , що супроводжувалися господарською розрухою, голодом i терором, ськоротили населення Моськви вдвiчi (незважаючи на повернення сюди столицi в 1918 р.) . Моськва втратилася бiльшоï частини дворянства й купецтва, значноï частини iнтелiгенцiï й духiвництва, а представники, що залишилися, цих класiв пiддавалися згодом репресiям, особливо в 30-х роках.
Передреволюцiйна чисельнiсть була вiдновлена тiльки в 1926 р. Швидкий рiст населення почався знову з кiнця 20-х рокiв у зв'язку з iндустрiалiзацiєю будiвництвом безлiчi промислових пiдприємств у МСР.
Наступне ськорочення населення Моськви доводиться на перiод Великоï Вiтчизняноï вiйни у зв'язку з наближенням фронту й початком евакуацiï людей на Урал i в Поволжя.
В 70-х роках Моськва росла приблизно на 1 млн. чел. у десятилiття, швидко росло населення Пiдмоськов'я. Вiдбувалася концентрацiя населення Центрального економiчного району й всiєï Центральноï Росiï в Моськовському регiонi. Так, за графiком динамiки чисельностi населення (мал. 1) добре видно, що за 1926-1989 роки населення Моськви збiльшилося в 4,5 рази. У той же час населення МСР збiльшилося в 2,5 рази; а населення Смоленськоï областi зменшилося майже вдвiчi; Тверськой — з 2,7 до 1,7 i т. д.
Короткий нарис економiко-географiчного положення й сучасний статус мiста як столицi РФ
МСР перебуває в центрi Росiйськоï рiвнини. Як ми вже вiдзначали в iсторiï розвитку МСР, центральне положення регiону благоприятствовало перетворенню МСР у ядро росiйськоï держави; i в цей час МСР є столичною областю. МСР граничить iз 7 iншими областями, зокрема: С. — В. — Ярославська область В. — Владимирська область Ю. — В. — Рязанська область Ю. — Тульська область Ю. — З. — Калузька область З. — Смоленська область С. — З. — Тверськая область.
МСР має зручне транспортне положення завдяки географiчним факторам i торговельним зв'язкам, що iсторично ськладалися, з iншими торговельними й промисловими центрами Росiï. Iснує також радiальна конфiгурацiя транспортних магiстралей, що сприяє вигiдностi ЕГП даного регiону.
МСР розташовується в безпосереднiй доступностi до найбiльших сировинних баз краïни: Поволжя (нафта, газ) , Урал (метали) , Європейська пiвнiч (лiс, риба, вугiлля, нафта, газ) i Бiлорусь (с/г сировина) .
I, як висновок, ЕГП даного регiону сприятливе й впливає на темпи зростання промислового виробництва по всiй краïнi, на забезпеченiсть сировиною й паливом i спецiалiзацiю галузей виробництва. Пiдсилює цей вплив також адмiнiстративно центральне положення в iєрархiï керування краïною.
Динамiка й структура населення
Чисельнiсть, щiльнiсть i природний рух населення МСР
Ськорочення народжуваностi, маючи загальний характер, вiдбувається неоднаковими темпами в рiзних регiонах краïни.
Однак у Моськовському столичному регiонi пiк народжуваностi довiвся на 90-е роки (див. мал. 2) , у середньому безупинно зростаючи перед цим багато столiть.
Основною умовою рiзкого спаду народжуваностi є так звана Демографiчна революцiя — Перехiд вiд Традицiйного типу вiдтворення до Сучасного.
Традицiйний тип вiдтворення населення, що формується в аграрних суспiльствах, характеризується нерегульованою народжуванiстю. При сучасному типi вiдтворення — навпаки, практично всi народженi дiти плануються, благо для цього тепер є всi можливостi. При цьому загальне число дiтей ськорочується, оськiльки сучаснi сiм'ï мають бiльше широке коло iнтересiв; найчастiше дiти для них — не саме головне в життi.
Демографiчний перехiд вiд традицiйного до сучасного типу вiдтворення вiдбувається в тих краïнах, де менше частка населення, зайнятого в сiльському господарствi, бiльша частка мiського населення, вище рiвень утворення, бiльша вовлеченность жiнок у громадське життя — тобто в краïнах з високим рiвнем Урбанiзацiï й емансипацiï. Цi процеси вiдбуваються швидше всього в бiльших мiстах. Тому в Моськвi число дiтей у сiм'ях зменшувалося швидше, нiж в iнших регiонах Росiï.
Уважається, що в Моськвi й Пiдмоськов'ï в основному завершений перехiд до сучасного типу вiдтворення населення, при якому народжуванiсть невелика й приблизно дорiвнює смертностi, тому чисельнiсть населення майже не мiняється.
Починаючи з 1989 року в Моськвi, а потiм i Моськовськоï областi смертнiсть стала перевищувати народжуванiсть — почався Природний збиток населення.
Серед причин зниження народжуваностi — Демографiчнi хвилi й загальна соцiально-економiчна криза в Росiï.
Найбiльш потужна демографiчна хвиля виникла в роки Великоï Вiтчизняноï вiйни (див. мал. 1) , коли народжуванiсть рiзко знизилася. Кризова ситуацiя в економiцi й взагалi в росiйському суспiльствi також сприяла зниженню народжуваностi: молодi сiм'ï, стикаючись iз економiчними труднощами, не бажають заводити дiтей або вiдкладають це до кращих часiв .
Основна причина пiдвищення смертностi за останнi роки — погiршення умов життя людей, насамперед харчування й медичноï допомоги. Збiльшилася смертнiсть вiд нещасних випадкiв, отруєнь i травм. Зiграло роль i погiршення кримiногенноï ситуацiï, хоча питома вага цього фактора й незначний.
Як наслiдок, пiдвищений смертнiсть i знижена народжуванiсть визначили негативний прирiст населення: у Моськвi вiн становить -1% у рiк, а по МСР -0,7%.
Крiм того, змiнилася середня тривалiсть життя за перiод усього в 5 рокiв: з 1990 по 1995 р. (див. табл. 2) . Вона зменшилася на 4 роки; зросла рiзниця в тривалостi життя чоловiкiв i жiнок на 3 роки; однак середнiй вiк населення залишився приблизно на тiм же рiвнi.
Половозрастной ськлад i розподiл сiльських i мiських жителiв МСР
В XIX i початку XX столiття переважна пiдлога в Моськвi становив чоловiчий: 55-60% населення. У сiльськiй мiсцевостi МСР була зворотна картина — перевага жiнок. Це було обумовлено тодiшнiм положенням села Центральноï Росiï: убогi пiдзолистi ґрунти не могли забезпечити зростаюче сiльське населення. Щоб вижити, бiльша частина селян займалася рiзними промислами. Iншим способом одержати додатковий дохiд було вiдходництво, неземлеробський вiдхiд на заробiтки в мiсто.
Часто селянин починав з того, що йшов на роботу в мiсто восени, закiнчивши сiльськогосподарськi роботи, а навеснi знову вертався в село . Потiм вiн мiг переïхати в мiсто ненадовго, але усе ще вертався щорiчно на сiльськогосподарськi роботи. Нарештi вiн переïжджав у мiсто й перевозив туди свою сiм'ю.
Таким чином, у Моськвi постiйно була значна категорiя чоловiкiв, що прийшли туди на заробiтки. Найбiльше ‘чоловiчими були робiтники квартали. Наприклад, в 1871 р. в Арбатськой частини (де проживали заможнi верстви населення) жiнки становили 50% населення, а в Рогожськой — 39%, Серпуховськой — 37%.
Пiзнiше перша свiтова й громадянська вiйни викликали заклик значноï частки чоловiкiв в армiю. Наслiдку воєн i бiльше висока смертнiсть серед чоловiкiв привели до переваги жiнок у населеннi, особливо в старших вiках.
Наочне подання про ськлад населення дає так звана Половозрастная пiрамiда — своєрiдна дiаграма, що показує розподiл населення по пiдлозi й вiку. По мал. 4 i 5 добре виднi в цей час бiльша частка пенсiонерiв, що ськорочується число дiтей, велика перевага жiнок над чоловiками в старших вiках.
На половозрастной пiрамiдi вiдбитий стан населення тiльки в даний момент часу, це свого роду фотографiя, моментальний зрiз демографiчних процесiв. Але по нiй можна вiдновити й демографiчну iсторiю.
Так, всi пiрамiди показують зменшення народжуваностi за останнi кiлька рокiв, оськiльки починаючи з 5 рокiв число бiльше молодих дiтей усе менше й менше. На пiрамiдах можна простежити й впливу Великоï Вiтчизняноï вiйни: людей 1942-1945 гг. народження (яким до 1996 р. здiйснилося 50-53 року) набагато менше, нiж у сусiднiх вiкових групах. Ще один великий шрам на пiрамiдi — у вiцi 58-59 рокiв. Це результат голоду в багатьох районах Росiï ( щопоследовали за колективiзацiєю) . Форма половозрастной пiрамiди залежить не тiльки вiд коливань народжуваностi й смертностi, але й вiд мiграцiй населення. Моськва i ïï околицi завжди були центром притягання переселенцiв з усiєю Росiï.
Сучаснi етносоциальние процеси Мiграцiï, нацiональний i релiгiйний ськлад у МСР
Сучасна Моськва — багатонацiональне мiсто. На 1 сiчня 1997 р. (див. табл. 1) у нiй проживають представники бiльше 130 нацiй i народностей, у т. ч. 8 млн. росiян, 253 тис. украïнцiв, 175 тис. євреïв, 157 тис. татар i iн.
Релiгiйний ськлад населення. З урахуванням змiшаних шлюбiв, у т. ч. у декiлькох поколiннях, число моськвичiв, що мають iудейську галузь у походженнi, оцiнюється в 700 тис. чiл., число имеющих мусульманську галузь 800 тис. чiл. Чисельнiсть потенцiйного католицького контингенту — не бiльше 70 тис. чiл. (по денному населенню з облiком приïжджих) . Характерна риса демографiчного розвитку Моськви й областi — стабiльнiсть релiгiйних поглядiв. За експертними оцiнками, 60-65% моськвичiв — це, як мiнiмум, небайдужi до релiгiйних навчань люди, хоча б що перiодично вiдвiдують релiгiйнi центри, тiєю чи iншою мiрою вiруючi люди; при цьому тiльки 8-10% моськвичiв — дiйсно глибоко вiруючi люди. Число моськвичiв, небайдужих до релiгiйних навчань, росте; по сучасному потенцiйному Конфесiональному (Релiгiйному) ськладу жителiв Моськва — у гнiтючiй мерi православне мiсто. Вiдчувається тенденцiя збiльшення питомоï ваги мусульманського контингенту й ськорочення частки iудейського контингенту в цiлому по мiсту.
Мiграцiï й нацiональний ськлад населення
З кiнця 80-х рр. у Моськву почастiшали мiграцiï iз всiх колишнiх республiк СРСР, дуже усилившиеся в нашi днi. Причини цих перемiщень найрiзноманiтнiшi: вiйськовi конфлiкти в мiсцях колишнього проживання й небажання в них брати участь; економiчна криза, безробiття в колишнiх республiках i бажання зайнятися комерцiєю в Моськвi й багато хто iншi. Моськва ж як i ранiше зберiгає образ престижного мiста, столицi, i, як i ранiше, служить об'єктом устремлiнь iногороднiх, для яких завдання переселення в столицю дуже спростилася.
Дiйсно, дезорганiзацiя господарства, вiдсутнiсть необхiдних законiв, нова економiчна ситуацiя викликають безконтрольнi перемiщення населення, особливо в такому величезному мiстi, як Моськва, де пiти на дно i загубитися не представляє особливоï працi.
Природно, що величезний приплив приïжджих iз ближнього зарубiжжя в Моськву в сполученнi з ростом економiчних проблем, посиленням злочинностi, безладдя в столицi не мiг не стурбувати моськвичiв i не загострити вiдносин iз приïжджими.
У столицi рiзко зросло число iноземцiв з далекого зарубiжжя представникiв дипломатичних структур, дiлових i комерцiйних кiл, релiгiйних, освiтнiх, туристичних органiзацiй, преси й iн. Точну чисельнiсть ïх указати важко, але ïхнє число становить порядку пiвмiльйона людина.
У Моськвi зосереджують Бiженцi й змушенi переселенцi. Першими бiженцями, що прибули в Моськву, були постраждалi в ходi землетруси у Вiрменiï й вiрмени — жертви погромiв у Сумгаите й Баку, що приïхали в 1989-1991 гг. Пiзнiше до них додалися вихiдцi iз зон вiйськових конфлiктiв на Кавказi, у Таджикистанi й Молдовi — люди самих рiзних нацiональностей. Значну ïхню частину становлять росiяни й росiйськомовне населення, що виганяється також з держав Балтiï. Серед бiженцiв є легальнi й нелегальнi (неврахованi) потоки. Чисельнiсть цiєï категорiï населення вкрай ськладно визначити, тим бiльше що бiженцi прагнуть оселитися не тiльки в Моськвi, але й у Моськовськiй областi. Приблизнi оцiнки ïхнього числа по Моськовському регiонi — бiля пiвмiльйона.
Немає точного облiку тоï величезноï групи осiб рiзних нацiональностей, що приïжджає в Моськву по комерцiйних справах на якийсь час або навiть на постiйне мiсце проживання iз краïн ближнього зарубiжжя. Орiєнтовне число таких осiб у МСР — приблизно мiльйон або бiльше (але ïхнє число також постiйно зростає) . За рахунок цiєï категорiï осiб значно став мiнятися нацiональний ськлад наявного населення МСР. Хоча сюди прибувають представники всiх республiк колишнього СРСР, все-таки переважають вихiдцi з пiвденних, схiдних i пiвденно-схiдних регiонiв.
Пiсля недавнього ськасування Росiєю статтi Кримiнального кодексу за бродяжництво в Моськвi з'явилися Бомжi (Особи без постiйного мiсця проживання) . Ïхнє число коливається вiд 50 до 60 тис., i понад 80% з них — не моськвичi. Незважаючи на те, що часто вони являють собою реальну небезпеку як у соцiальному змiстi, так i в медико-санiтарному, тим бiльше, що вони на превелику силу пiддаються контролю й елементарному пiдрахунку.
Ще одну нову категорiю приïжджих у МСР становлять Iммiгранти й бiженцi iз краïн далекого зарубiжжя. Це вихiдцi з Китаю, В'єтнаму, Монголiï, Пiвнiчноï Кореï, Афганiстану (причому, наприклад, серед афганцiв, що приïжджають у Росiю, є прихильники як прокоммунистичеськой орiєнтацiï, так i моджахеди) , Iрану, Iраку (курди) , Сомалi, Ефiопiï, Анголи, Куби й Чилi. Вони попадають у Моськву не тiльки прямо, але й усякими обхiдними шляхами (по туристичнiй вiзi, наприклад, до Сочi або Баку) . У силу цього точних статистичних даних i вiдносно цiєï категорiï мiгрантiв немає. Уважається, що на даний момент у МСР ïхнє число досягає 250-300 тис. Серед них є й бiженцi, що кинулися в Росiю пiсля пiдписання нею в 1992 р. конвенцiï ООН по прийому бiженцiв. Є й колишнi лимитчики, як, наприклад, бiльшiсть в'єтнамцiв i почасти китайцiв, що не виïхали з Росiï пiсля витiкання контракту ïхньоï роботи. Але при всiх розходженнях бiльшiсть представникiв цiєï категорiï прагне на Захiд, у європейськi краïни або США, розглядаючи Моськву тiльки як тимчасове пристановище. Воно часто перетворюється для них у постiйне, оськiльки, як правило, захiднi краïни, наляканi iммiграцiєю, вiдмовляються приймати ïх i вiдсилають назад у Росiю.
Ринок працi
Моськва є сьогоднi регiоном Росiï з типовим структурним безробiттям, що супроводжує перебудову економiки. Проходить ськорочення виробництва й зайнятостi на старих промислових пiдприємствах, а також у науковiй сферi, що була занадто роздута по кiлькостi зайнятих у радянський час. Одночасно створюється велика кiлькiсть нових робочих мiсць у торгiвлi, у сферi послуг — як правило, новими недержавними органiзацiями.
Рiвень безробiття (частка безробiтних вiд зайнятого населення) не досягає й 0,5%, тодi як у середньому по Росiï вiн близько 1,5%. Кiлькiсть вакантних робочих мiсць значно перевищує число безробiтних: у службi зайнятостi мiста зареєстроване близько 20 тис. безробiтних i майже 60 тис. вакантних робочих мiсць (за станом на середину 1996 р.) .
Моськовськi безробiтнi — це в основному жiнки з досить високим рiвнем утворення. Часто це колишнi працiвники наукових i проектних установ, конторськi що служать, iнженери й конструктори пiдприємств вiйськово-промислового комплексу. За радянський перiод органiзацiï мiста нагромадили надлишок працiвникiв такого профiлю.
У Моськвi в основному потрiбнi водiï, будiвельники, санiтари й медичнi сестри, страховi агенти, мiлiцiонери. Серед моськвичiв робота на цих мiсцях з тяжкими умовами працi вважається непривабливою. Дефiцит покривається частково за рахунок приïжджаючих на заробiтки жителiв держав СНД, що працюють в вахтовому режимi: певний вiдрiзок часу робота в Моськвi в дуже поганих житлових умовах, певний вiдрiзок — у себе. При цьому моськовська зарплата таких працiвникiв (при перекладi в нацiональнi валюти) у кiлька разiв перевищує тi суми, якi вони одержали б за аналогiчну роботу будинку.
Iснує в Моськвi дефiцит i найбiльш висококвалiфiкованих працiвникiв, необхiдних для роботи в ринкових умовах: менеджерiв, головних бухгалтерiв, фахiвцiв з маркетингу. Таким працiвникам пропонується в нових економiчних структурах дуже висока оплата, але й знання потрiбнi найвищого рiвня, необхiднi в сучасних умовах.
У цiлому ж ситуацiя на ринку працi Моськви в порiвняннi з iншими регiонами краïни бiльше сприятлива. Рiвень безробiття вiдносно невисокий, iснує значний дефiцит працiвникiв окремих спецiальностей. Ськорочується зайнятiсть у застарiлих виробництвах i надмiрно набряклих у минулому сферах зайнятостi, збiльшується — у недостатньо розвинених ранiше роздрiбнiй торгiвлi й сферi послуг.
У той же час є й тривожне явище — широке поширення схованого безробiття, тобто такого стану, коли фактично працiвник не працює (i, вiдповiдно, не одержує заробiтну плату) , але в той же час значиться закрiпленим за певним робочим мiсцем. У такiй ситуацiï страждають i окремi працiвники, тому що вони не одержують засобiв для прийнятного рiвня життя й не можуть користуватися всiма правами й можливостями для пошуку роботи, якi є в зареєстрованих у службi зайнятостi осiб. У програшi й економiка в цiлому, тому що сховане безробiття гальмує структурну перебудову економiки, перешкоджає перетечу робочоï сили в галузi, що розвиваються. У Моськвi сховане безробiття поширене на численнi в мiстi пiдприємствах ВПК, наукових установах i iн.
У Моськовськiй областi в цiлому ситуацiя на ринку працi гiрше, нiж у Моськвi, але все-таки краще среднероссийськой. Рiвень безробiття тут близько 1% — менше середнього по краïнi, чисельнiсть безробiтних — 30 тис. чел. у серединi 1996 року — ненабагато перевищує кiлькiсть наявних вакансiй. Бiльше того, сумарна чисельнiсть безробiтних Моськви й Моськовськоï областi менше сумарноï кiлькостi вакансiй у Моськвi. Тому найважливiший фактор, що визначає диференцiацiю стану ринку працi по територiï областi, — це далекiсть того або iншого ïï району вiд Моськви. Збiльшується ця ситуацiя й масштабами створення нових робочих мiсць у самiй Моськовськiй областi: чим далi вiд Моськви, тим дiлова активнiсть менше, тим менше створюється нових робочих мiсць. Полiпшує ситуацiю той факт, що й населення Моськовськоï областi в основному зосереджене бiля Моськви.
Найбiльш сприятлива ситуацiя в примiських районах, жителi яких мають безпосередню можливiсть працювати в Моськвi. У цих районах у принципi не важливi масштаби ськорочення робочих мiсць — навiть бiльшi кiлькостi ськорочених працiвникiв зможуть знайти роботу в Моськвi.
Розраховуючи на столичний ринок товарiв i послуг у ближнiх пригородах активно створюються новi робочi мiсця. Саме тому найменший рiвень безробiття серед районiв областi мають Химкинський, Балашихинський i iншi райони ближнiх моськовських пригородiв. Взагалi можна ськазати, що ситуацiя в ближнiх пригородах аналогiчна моськовськоï.
Ськладнiше ситуацiя у вилучених пригородах. Ïхнi жителi в принципi можуть щодня ïздити на роботу в Моськву, але тiльки найбiльш мобiльнi й тiльки якщо робота буде досить високооплачуваною (тому що далекi щоденнi поïздки зажадають бiльших додаткових витрат: при однаковiй з моськвичами заробiтнiй платi реальнi доходи працiвникiв з далеких пригородiв виявляться нижче) . Масовi ськорочення працiвникiв у зонi далеких пригородiв можуть привести до великого рiвня безробiття.
Найгiрша на сьогоднi ситуацiя в районах, вилучених вiд Моськви, але имеющих значний промисловий потенцiал. Безробiтнi звiдси не мають можливостi ïздити на роботу в столицю через велику вiдстань.
У той же час головнi галузi промисловостi на периферiï областi — це найчастiше застарiла текстильна й важка промисловiсть, що мають максимальний спад виробництва. Тому найбiльший по областi рiвень безробiття спостерiгається сьогоднi в таких районах, як Озерський, Коломенський, Шатурський. Вiн в 2-3 рази вище среднеобластного.
Особлива ситуацiя в самих периферiйних районах областi, що не мають значного промислового потенцiалу: Шаховськом, Лотошинськом, Серебряно- Прудськом. Цi райони, що мають вiдносно бiльше автономне господарство, орiєнтоване на мiсцеве сiльськогосподарське виробництво, виявилися в умовах розриву економiчних зв'язкiв у вигiдному положеннi. Спаду виробництва й безробiття тут майже немає. Але в перспективi ситуацiя дуже проблематична через iснуючу нестабiльнiсть положення сiльського господарства. Навiть невелика змiна умов може зробити мiсцеве господарство нерентабельним i привести до високого рiвня безробiття (що, втiм, не сильно позначиться на загальнiй ситуацiï в областi через невелику населенiсть цих периферiйних районiв) .
Таким чином, ситуацiя на ринку працi в Моськовськiй областi значно гiрше в порiвняннi з Моськвою. Але безпосередня близькiсть столицi приводить до значно кращоï ситуацiï в порiвняннi iз середньоï в Росiï й особливо в порiвняннi з деякими сусiднiми регiонами.
Висновок
Населення МСР винятково чуйно реагувало на всi iсторичнi процеси, що вiдбуваються. Рiст населення часто насильно переривався, спотворювалася сформована соцiальна й вiкова структура. Мiська глибинна культура передавалася й передається новим моськвичам. В останнi роки вiдбулася змiна тенденцiй демографiчних процесiв: замiсть природного приросту — збиток, замiсть мiграцiйного потоку регистрируемий вiдтiк, але в умовах зниження точностi облiку.
Сучасна демографiя вiдбиває зменшення народжуваностi за останнi кiлька рокiв, i, як наслiдок, що ськорочується число дiтей; бiльша частка пенсiонерiв у порiвняннi iз працездатним населенням; велика перевага жiнок над чоловiками в старших вiках. За останнi 5 рокiв розрив у тривалостi жiнок i чоловiкiв збiльшився з 11 рокiв до 14, а населення в цiлому постарiло (див. табл. 2) . Висока смертнiсть населення й низька народжуванiсть разом становлять негативний прирiст населення, навiть незважаючи на ряснi мiграцiï початку 90-х рокiв iз краïн ближнього зарубiжжя.
Моськва — це євразiйське мiсто. Наше мiсто нiколи не було чисто росiянином по своєму населенню, але вiн був i завжди залишався росiянином за духом, по культурi, по мовi, по нацiональному характерi, по архiтектурi. Iноземцi, що селилися в Моськвi, досить незабаром просочувалися росiйським духом, перетворюючись у моськовiтiв, а ïхня присутнiсть, часто численне, лише збагачувало життя мiста, додаючи його культурi й традицiям новi вiдтiнки. I Моськовська самобутнiсть є результат взаємодiï росiйського елемента iз привнесеними iноземними.
Незважаючи на те, що Моськва має статус столицi Росiйськоï Федерацiï й фiнансування всiх органiзацiй (бюджетних i небюджетних) у багато разiв краще, нiж у вiддалених частинах краïни, i цей регiон має дуже багато проблем господарського, соцiального й культурного характеру. Моськва є сьогоднi регiоном Росiï з типовим структурним безробiттям, що супроводжує перебудову економiки.
Статистика показує, що за останнi 5 рокiв число зайнятих у виробничiй сферi ськоротилося з 66 до 52 вiдсоткiв, зате в третинному секторi (ринковiй iнфраструктурi) число зайнятих збiльшилося бiльш нiж у два рази — багато колишнiх виробничникiв перетворилися в дрiбних, середнiх i великих комерсантiв, таких як банкiвських службовцiв. Це, безсумнiвно, обумовлено переходом економiки на ринковий щабель.
Додатка

Змiна структури зайнятостi
У галузях народного господарства
Група галузей	1990 р.	1995 р.
Виробнича	66%	52%
Соцiальна сфера	20%	17%
Третинний сектор (iнфраструктура ринку)	14%	31%
УСЬОГО	100%	100%

Змiна тривалостi життя населення
Найменування показникiв	1990 р.	1995 р.
Середня тривалiсть життя
(рокiв)	68	64
Рiзниця в тривалостi	11	14
Життя чоловiкiв i жiнок (рокiв)
Середнiй вiк населення	37,5	37,8

Лiтература
1. Райони мiста Моськви в 1975 роцi. — М.: Мосгоркомстат, 1976
2. Райони мiста Моськви в 1985 роцi. — М.: Мосгоркомстат, 1986
3. Адмiнiстративнi округи мiста Моськви в 1995 роцi. — М.:
      Мосгоркомстат, 1996
4. Моськвоведение. Географiя Моськви й Моськовськоï областi.
      — М.: Екопрос, 1994
5. \Населення Моськви: минуле, сьогодення, майбутнє . — М.:
      Изд. МГУ, 1992
6. Географiчнi аспекти впливу науково-технiчного прогресу на розвиток
      продуктивних сил Моськовського столичного регiону. — М.: МФГО,
      1990