НАСЕЛЕННЯ МОСЬКВИ Й МОСЬКОВСЬКОГО СТОЛИЧНОГО РЕГIОНУ

Змiст
1. Введення
2.1 Iсторiя населення
3.2 Економiко-географiчне положення Моськви й сучасний статус мiста як
столицi Росiï
4. Динамiка й структура населення
5.1 Чисельнiсть, щiльнiсть i природний рух населення МСР
6.2 Половозрастной ськлад i розподiл сiльських i мiських жителiв МСР
7. Сучаснi етносоциальние процеси
8.1 Мiграцiï, нацiональний i релiгiйний ськлад у МСР
8.1.1 Релiгiйний ськлад населення
8.2.2 Мiграцiï й нацiональний ськлад населення
9. Ринок працi
10.1 Моськва
11.2 Моськовська область
12. Висновок
13. Додатка
14.1 Малюнки
15.2 Таблицi
16. Лiтература

Введення
Населення Моськви й Моськовськоï областi являє собою
єдиний об'єкт дослiдження i його варто розглядати як
єдине цiле. Сформована соцiально-економiчна структура областi
багато в чому є наслiдком нерiвномiрного розподiлу засобiв для
розвитку економiки столичного регiону. На соцiальний розвиток областi
великий вплив робить образ, що сформувався в столицi, життя. Давно
замiчена прямо пропорцiйна залежнiсть розмiру мiста й ступенi
соцiального впливу, що вiн робить на навколишню його територiю. Нiж
крупнiше мiсто, тим ширше радiус його впливу.
Класифiкацiя районiв Моськви й Моськовського столичного регiону (надалi
— МСР) у цiлому вiдбувається по основних демографiчних
показниках: загальний коефiцiєнт народжуваностi й смертностi;
коефiцiєнт природного приросту; частка працездатного населення;
частка дiтей; частка населення лiтнього вiку у вiковiй структурi
населення; i, як висновок на основi декiлькох переписiв населення за
рiзнi роки, тенденцiï демографiчних процесiв. Бiльше загальнi
вiдомостi про населення МСР включають: чисельнiсть i щiльнiсть; розподiл
по пiдлозi; по вiковому ськладi; розподiл населення по окремих
нацiональностях; природний рух населення. Ця статистика також
включає розподiл населення по джерелах засобiв iснування, розмiру
домогосподарств, мiграцiï населення й iншi аспекти.
Соцiальна структура жителiв Моськви включає шари й групи, що
розрiзняються рiвнем утворення, положенням у системi суспiльноï
працi, рiвнем i структурою доходiв; способом життя. Iсторiя населення
Коли на землi нинiшнього МСР прийшли схiднослов'янськi племена (в X-XI
вв.) , тут була досить рiдка мережа невеликих поселень хлiборобiв,
ськотарiв, мисливцiв i рибалок. До початку XII в. одне iз племен —
кривичi — заселило пiвнiчну частину нинiшньоï територiï
МСР, а пiвденну заселили вятичи. Особливо швидко росла чисельнiсть
населення Моськви в XIV в. (див. мал. 1) , коли затвердилося чiльне
положення Моськовського князiвства. На рубежi XIV i XV вв. населення
оцiнюється в 30-40 тис. чiл. В XVII в., оправившись пiсля
руйнування Неясного часу, Моськва стає центром єдиного
росiйського ринку й промисловим центром загальноросiйського значення.
Вчасно Петра I вона вже нараховувала близько 200 тис. жителiв.
Перенос столицi в С. -Петербург сповiльнив розвиток Моськви, i за
наступнi 100 рокiв вона виросла ненабагато — лише до 250 тис. чiл.
Проте Моськва зберегла командне положення на внутрiшньому росiйському
ринку — на противагу Петербурговi, що опирався на зовнiшнi
зв'язки. Рiзко приськорився рiст населення пiсля ськасування крiпосного
права й початку залiзничного будiвництва, що сприяли бурхливому
промисловому розвитку регiону й посиленню центральности економiко-
географiчного положення (надалi — ЕГП) Моськви. За другу половину
XIX в. населення Моськви збiльшується втроє й
перевищує 1 млн. чiл., а до 1917 досягає 2 млн.
У роки першоï свiтовоï вiйни населення регiону швидко росло
— у тому числi й за рахунок евакуацiï населення iз захiдних
губернiй Росiï.
Революцiя й громадянська вiйна , що супроводжувалися господарською
розрухою, голодом i терором, ськоротили населення Моськви вдвiчi
(незважаючи на повернення сюди столицi в 1918 р.) . Моськва втратилася
бiльшоï частини дворянства й купецтва, значноï частини
iнтелiгенцiï й духiвництва, а представники, що залишилися, цих
класiв пiддавалися згодом репресiям, особливо в 30-х роках.
Передреволюцiйна чисельнiсть була вiдновлена тiльки в 1926 р. Швидкий
рiст населення почався знову з кiнця 20-х рокiв у зв'язку з
iндустрiалiзацiєю будiвництвом безлiчi промислових
пiдприємств у МСР.
Наступне ськорочення населення Моськви доводиться на перiод Великоï
Вiтчизняноï вiйни у зв'язку з наближенням фронту й початком
евакуацiï людей на Урал i в Поволжя.
В 70-х роках Моськва росла приблизно на 1 млн. чел. у десятилiття,
швидко росло населення Пiдмоськов'я. Вiдбувалася концентрацiя населення
Центрального економiчного району й всiєï Центральноï
Росiï в Моськовському регiонi. Так, за графiком динамiки
чисельностi населення (мал. 1) добре видно, що за 1926-1989 роки
населення Моськви збiльшилося в 4,5 рази. У той же час населення МСР
збiльшилося в 2,5 рази; а населення Смоленськоï областi зменшилося
майже вдвiчi; Тверськой — з 2,7 до 1,7 i т. д.
Короткий нарис економiко-географiчного положення й сучасний статус мiста як столицi РФ
МСР перебуває в центрi Росiйськоï рiвнини. Як ми вже
вiдзначали в iсторiï розвитку МСР, центральне положення регiону
благоприятствовало перетворенню МСР у ядро росiйськоï держави; i в
цей час МСР є столичною областю. МСР граничить iз 7 iншими
областями, зокрема: С. — В. — Ярославська область В. —
Владимирська область Ю. — В. — Рязанська область Ю. —
Тульська область Ю. — З. — Калузька область З. —
Смоленська область С. — З. — Тверськая область.
МСР має зручне транспортне положення завдяки географiчним факторам
i торговельним зв'язкам, що iсторично ськладалися, з iншими
торговельними й промисловими центрами Росiï. Iснує також
радiальна конфiгурацiя транспортних магiстралей, що сприяє
вигiдностi ЕГП даного регiону.
МСР розташовується в безпосереднiй доступностi до найбiльших
сировинних баз краïни: Поволжя (нафта, газ) , Урал (метали) ,
Європейська пiвнiч (лiс, риба, вугiлля, нафта, газ) i Бiлорусь
(с/г сировина) .
I, як висновок, ЕГП даного регiону сприятливе й впливає на темпи
зростання промислового виробництва по всiй краïнi, на
забезпеченiсть сировиною й паливом i спецiалiзацiю галузей виробництва.
Пiдсилює цей вплив також адмiнiстративно центральне положення в
iєрархiï керування краïною.
Динамiка й структура населення
Чисельнiсть, щiльнiсть i природний рух населення МСР
Ськорочення народжуваностi, маючи загальний характер, вiдбувається
неоднаковими темпами в рiзних регiонах краïни.
Однак у Моськовському столичному регiонi пiк народжуваностi довiвся на
90-е роки (див. мал. 2) , у середньому безупинно зростаючи перед цим
багато столiть.
Основною умовою рiзкого спаду народжуваностi є так звана
Демографiчна революцiя — Перехiд вiд Традицiйного типу
вiдтворення до Сучасного.
Традицiйний тип вiдтворення населення, що формується в аграрних
суспiльствах, характеризується нерегульованою народжуванiстю. При
сучасному типi вiдтворення — навпаки, практично всi народженi дiти
плануються, благо для цього тепер є всi можливостi. При цьому
загальне число дiтей ськорочується, оськiльки сучаснi сiм'ï
мають бiльше широке коло iнтересiв; найчастiше дiти для них — не
саме головне в життi.
Демографiчний перехiд вiд традицiйного до сучасного типу вiдтворення
вiдбувається в тих краïнах, де менше частка населення,
зайнятого в сiльському господарствi, бiльша частка мiського населення,
вище рiвень утворення, бiльша вовлеченность жiнок у громадське життя
— тобто в краïнах з високим рiвнем Урбанiзацiï й
емансипацiï. Цi процеси вiдбуваються швидше всього в бiльших
мiстах. Тому в Моськвi число дiтей у сiм'ях зменшувалося швидше, нiж в
iнших регiонах Росiï.
Уважається, що в Моськвi й Пiдмоськов'ï в основному
завершений перехiд до сучасного типу вiдтворення населення, при якому
народжуванiсть невелика й приблизно дорiвнює смертностi, тому
чисельнiсть населення майже не мiняється.
Починаючи з 1989 року в Моськвi, а потiм i Моськовськоï областi
смертнiсть стала перевищувати народжуванiсть — почався Природний
збиток населення.
Серед причин зниження народжуваностi — Демографiчнi хвилi й
загальна соцiально-економiчна криза в Росiï.
Найбiльш потужна демографiчна хвиля виникла в роки Великоï
Вiтчизняноï вiйни (див. мал. 1) , коли народжуванiсть рiзко
знизилася. Кризова ситуацiя в економiцi й взагалi в росiйському
суспiльствi також сприяла зниженню народжуваностi: молодi сiм'ï,
стикаючись iз економiчними труднощами, не бажають заводити дiтей або
вiдкладають це до кращих часiв .
Основна причина пiдвищення смертностi за останнi роки — погiршення
умов життя людей, насамперед харчування й медичноï допомоги.
Збiльшилася смертнiсть вiд нещасних випадкiв, отруєнь i травм.
Зiграло роль i погiршення кримiногенноï ситуацiï, хоча питома
вага цього фактора й незначний.
Як наслiдок, пiдвищений смертнiсть i знижена народжуванiсть визначили
негативний прирiст населення: у Моськвi вiн становить -1% у рiк, а по
МСР -0,7%.
Крiм того, змiнилася середня тривалiсть життя за перiод усього в 5
рокiв: з 1990 по 1995 р. (див. табл. 2) . Вона зменшилася на 4 роки;
зросла рiзниця в тривалостi життя чоловiкiв i жiнок на 3 роки; однак
середнiй вiк населення залишився приблизно на тiм же рiвнi.
Половозрастной ськлад i розподiл сiльських i мiських жителiв МСР
В XIX i початку XX столiття переважна пiдлога в Моськвi становив
чоловiчий: 55-60% населення. У сiльськiй мiсцевостi МСР була зворотна
картина — перевага жiнок. Це було обумовлено тодiшнiм положенням
села Центральноï Росiï: убогi пiдзолистi ґрунти не могли
забезпечити зростаюче сiльське населення. Щоб вижити, бiльша частина
селян займалася рiзними промислами. Iншим способом одержати додатковий
дохiд було вiдходництво, неземлеробський вiдхiд на заробiтки в мiсто.
Часто селянин починав з того, що йшов на роботу в мiсто восени,
закiнчивши сiльськогосподарськi роботи, а навеснi знову вертався в село
. Потiм вiн мiг переïхати в мiсто ненадовго, але усе ще вертався
щорiчно на сiльськогосподарськi роботи. Нарештi вiн переïжджав у
мiсто й перевозив туди свою сiм'ю.
Таким чином, у Моськвi постiйно була значна категорiя чоловiкiв, що
прийшли туди на заробiтки. Найбiльше ‘чоловiчими були робiтники
квартали. Наприклад, в 1871 р. в Арбатськой частини (де проживали
заможнi верстви населення) жiнки становили 50% населення, а в Рогожськой
— 39%, Серпуховськой — 37%.
Пiзнiше перша свiтова й громадянська вiйни викликали заклик значноï
частки чоловiкiв в армiю. Наслiдку воєн i бiльше висока смертнiсть
серед чоловiкiв привели до переваги жiнок у населеннi, особливо в
старших вiках.
Наочне подання про ськлад населення дає так звана
Половозрастная пiрамiда — своєрiдна дiаграма, що
показує розподiл населення по пiдлозi й вiку. По мал. 4 i 5 добре
виднi в цей час бiльша частка пенсiонерiв, що ськорочується число
дiтей, велика перевага жiнок над чоловiками в старших вiках.
На половозрастной пiрамiдi вiдбитий стан населення тiльки в даний момент
часу, це свого роду фотографiя, моментальний зрiз демографiчних
процесiв. Але по нiй можна вiдновити й демографiчну iсторiю.
Так, всi пiрамiди показують зменшення народжуваностi за останнi кiлька
рокiв, оськiльки починаючи з 5 рокiв число бiльше молодих дiтей усе
менше й менше. На пiрамiдах можна простежити й впливу Великоï
Вiтчизняноï вiйни: людей 1942-1945 гг. народження (яким до 1996 р.
здiйснилося 50-53 року) набагато менше, нiж у сусiднiх вiкових групах.
Ще один великий шрам на пiрамiдi — у вiцi 58-59 рокiв. Це
результат голоду в багатьох районах Росiï ( щопоследовали за
колективiзацiєю) . Форма половозрастной пiрамiди залежить не
тiльки вiд коливань народжуваностi й смертностi, але й вiд мiграцiй
населення. Моськва i ïï околицi завжди були центром притягання
переселенцiв з усiєю Росiï.
Сучаснi етносоциальние процеси Мiграцiï, нацiональний i релiгiйний ськлад у МСР
Сучасна Моськва — багатонацiональне мiсто. На 1 сiчня 1997 р.
(див. табл. 1) у нiй проживають представники бiльше 130 нацiй i
народностей, у т. ч. 8 млн. росiян, 253 тис. украïнцiв, 175 тис.
євреïв, 157 тис. татар i iн.
Релiгiйний ськлад населення. З урахуванням змiшаних шлюбiв, у т. ч. у
декiлькох поколiннях, число моськвичiв, що мають iудейську галузь у
походженнi, оцiнюється в 700 тис. чiл., число имеющих
мусульманську галузь 800 тис. чiл. Чисельнiсть потенцiйного католицького
контингенту — не бiльше 70 тис. чiл. (по денному населенню з
облiком приïжджих) . Характерна риса демографiчного розвитку
Моськви й областi — стабiльнiсть релiгiйних поглядiв. За
експертними оцiнками, 60-65% моськвичiв — це, як мiнiмум,
небайдужi до релiгiйних навчань люди, хоча б що перiодично вiдвiдують
релiгiйнi центри, тiєю чи iншою мiрою вiруючi люди; при цьому
тiльки 8-10% моськвичiв — дiйсно глибоко вiруючi люди. Число
моськвичiв, небайдужих до релiгiйних навчань, росте; по сучасному
потенцiйному Конфесiональному (Релiгiйному) ськладу жителiв
Моськва — у гнiтючiй мерi православне мiсто. Вiдчувається
тенденцiя збiльшення питомоï ваги мусульманського контингенту й
ськорочення частки iудейського контингенту в цiлому по мiсту.
Мiграцiï й нацiональний ськлад населення
З кiнця 80-х рр. у Моськву почастiшали мiграцiï iз всiх колишнiх
республiк СРСР, дуже усилившиеся в нашi днi. Причини цих перемiщень
найрiзноманiтнiшi: вiйськовi конфлiкти в мiсцях колишнього проживання й
небажання в них брати участь; економiчна криза, безробiття в колишнiх
республiках i бажання зайнятися комерцiєю в Моськвi й багато хто
iншi. Моськва ж як i ранiше зберiгає образ престижного мiста,
столицi, i, як i ранiше, служить об'єктом устремлiнь iногороднiх,
для яких завдання переселення в столицю дуже спростилася.
Дiйсно, дезорганiзацiя господарства, вiдсутнiсть необхiдних законiв,
нова економiчна ситуацiя викликають безконтрольнi перемiщення населення,
особливо в такому величезному мiстi, як Моськва, де пiти на дно i
загубитися не представляє особливоï працi.
Природно, що величезний приплив приïжджих iз ближнього зарубiжжя в
Моськву в сполученнi з ростом економiчних проблем, посиленням
злочинностi, безладдя в столицi не мiг не стурбувати моськвичiв i не
загострити вiдносин iз приïжджими.
У столицi рiзко зросло число iноземцiв з далекого зарубiжжя
представникiв дипломатичних структур, дiлових i комерцiйних кiл,
релiгiйних, освiтнiх, туристичних органiзацiй, преси й iн. Точну
чисельнiсть ïх указати важко, але ïхнє число становить
порядку пiвмiльйона людина.
У Моськвi зосереджують Бiженцi й змушенi переселенцi. Першими
бiженцями, що прибули в Моськву, були постраждалi в ходi землетруси у
Вiрменiï й вiрмени — жертви погромiв у Сумгаите й Баку, що
приïхали в 1989-1991 гг. Пiзнiше до них додалися вихiдцi iз зон
вiйськових конфлiктiв на Кавказi, у Таджикистанi й Молдовi — люди
самих рiзних нацiональностей. Значну ïхню частину становлять
росiяни й росiйськомовне населення, що виганяється також з держав
Балтiï. Серед бiженцiв є легальнi й нелегальнi (неврахованi)
потоки. Чисельнiсть цiєï категорiï населення вкрай
ськладно визначити, тим бiльше що бiженцi прагнуть оселитися не тiльки в
Моськвi, але й у Моськовськiй областi. Приблизнi оцiнки ïхнього
числа по Моськовському регiонi — бiля пiвмiльйона.
Немає точного облiку тоï величезноï групи осiб рiзних
нацiональностей, що приïжджає в Моськву по комерцiйних
справах на якийсь час або навiть на постiйне мiсце проживання iз
краïн ближнього зарубiжжя. Орiєнтовне число таких осiб у МСР
— приблизно мiльйон або бiльше (але ïхнє число також
постiйно зростає) . За рахунок цiєï категорiï осiб
значно став мiнятися нацiональний ськлад наявного населення МСР. Хоча
сюди прибувають представники всiх республiк колишнього СРСР, все-таки
переважають вихiдцi з пiвденних, схiдних i пiвденно-схiдних регiонiв.
Пiсля недавнього ськасування Росiєю статтi Кримiнального кодексу
за бродяжництво в Моськвi з'явилися Бомжi (Особи без постiйного
мiсця проживання) . Ïхнє число коливається вiд 50 до 60
тис., i понад 80% з них — не моськвичi. Незважаючи на те, що часто
вони являють собою реальну небезпеку як у соцiальному змiстi, так i в
медико-санiтарному, тим бiльше, що вони на превелику силу пiддаються
контролю й елементарному пiдрахунку.
Ще одну нову категорiю приïжджих у МСР становлять Iммiгранти
й бiженцi iз краïн далекого зарубiжжя. Це вихiдцi з Китаю,
В'єтнаму, Монголiï, Пiвнiчноï Кореï, Афганiстану
(причому, наприклад, серед афганцiв, що приïжджають у Росiю,
є прихильники як прокоммунистичеськой орiєнтацiï, так i
моджахеди) , Iрану, Iраку (курди) , Сомалi, Ефiопiï, Анголи, Куби й
Чилi. Вони попадають у Моськву не тiльки прямо, але й усякими обхiдними
шляхами (по туристичнiй вiзi, наприклад, до Сочi або Баку) . У силу
цього точних статистичних даних i вiдносно цiєï
категорiï мiгрантiв немає. Уважається, що на даний
момент у МСР ïхнє число досягає 250-300 тис. Серед них
є й бiженцi, що кинулися в Росiю пiсля пiдписання нею в 1992 р.
конвенцiï ООН по прийому бiженцiв. Є й колишнi лимитчики, як,
наприклад, бiльшiсть в'єтнамцiв i почасти китайцiв, що не
виïхали з Росiï пiсля витiкання контракту ïхньоï
роботи. Але при всiх розходженнях бiльшiсть представникiв
цiєï категорiï прагне на Захiд, у європейськi
краïни або США, розглядаючи Моськву тiльки як тимчасове
пристановище. Воно часто перетворюється для них у постiйне,
оськiльки, як правило, захiднi краïни, наляканi iммiграцiєю,
вiдмовляються приймати ïх i вiдсилають назад у Росiю.
Ринок працi
Моськва є сьогоднi регiоном Росiï з типовим структурним
безробiттям, що супроводжує перебудову економiки. Проходить
ськорочення виробництва й зайнятостi на старих промислових
пiдприємствах, а також у науковiй сферi, що була занадто роздута
по кiлькостi зайнятих у радянський час. Одночасно створюється
велика кiлькiсть нових робочих мiсць у торгiвлi, у сферi послуг —
як правило, новими недержавними органiзацiями.
Рiвень безробiття (частка безробiтних вiд зайнятого населення) не
досягає й 0,5%, тодi як у середньому по Росiï вiн близько
1,5%. Кiлькiсть вакантних робочих мiсць значно перевищує число
безробiтних: у службi зайнятостi мiста зареєстроване близько 20
тис. безробiтних i майже 60 тис. вакантних робочих мiсць (за станом на
середину 1996 р.) .
Моськовськi безробiтнi — це в основному жiнки з досить високим
рiвнем утворення. Часто це колишнi працiвники наукових i проектних
установ, конторськi що служать, iнженери й конструктори
пiдприємств вiйськово-промислового комплексу. За радянський перiод
органiзацiï мiста нагромадили надлишок працiвникiв такого профiлю.
У Моськвi в основному потрiбнi водiï, будiвельники, санiтари й
медичнi сестри, страховi агенти, мiлiцiонери. Серед моськвичiв робота на
цих мiсцях з тяжкими умовами працi вважається непривабливою.
Дефiцит покривається частково за рахунок приïжджаючих на
заробiтки жителiв держав СНД, що працюють в вахтовому режимi: певний
вiдрiзок часу робота в Моськвi в дуже поганих житлових умовах, певний
вiдрiзок — у себе. При цьому моськовська зарплата таких
працiвникiв (при перекладi в нацiональнi валюти) у кiлька разiв
перевищує тi суми, якi вони одержали б за аналогiчну роботу
будинку.
Iснує в Моськвi дефiцит i найбiльш висококвалiфiкованих
працiвникiв, необхiдних для роботи в ринкових умовах: менеджерiв,
головних бухгалтерiв, фахiвцiв з маркетингу. Таким працiвникам
пропонується в нових економiчних структурах дуже висока оплата,
але й знання потрiбнi найвищого рiвня, необхiднi в сучасних умовах.
У цiлому ж ситуацiя на ринку працi Моськви в порiвняннi з iншими
регiонами краïни бiльше сприятлива. Рiвень безробiття вiдносно
невисокий, iснує значний дефiцит працiвникiв окремих
спецiальностей. Ськорочується зайнятiсть у застарiлих виробництвах
i надмiрно набряклих у минулому сферах зайнятостi, збiльшується
— у недостатньо розвинених ранiше роздрiбнiй торгiвлi й сферi
послуг.
У той же час є й тривожне явище — широке поширення схованого
безробiття, тобто такого стану, коли фактично працiвник не працює
(i, вiдповiдно, не одержує заробiтну плату) , але в той же час
значиться закрiпленим за певним робочим мiсцем. У такiй ситуацiï
страждають i окремi працiвники, тому що вони не одержують засобiв для
прийнятного рiвня життя й не можуть користуватися всiма правами й
можливостями для пошуку роботи, якi є в зареєстрованих у
службi зайнятостi осiб. У програшi й економiка в цiлому, тому що сховане
безробiття гальмує структурну перебудову економiки,
перешкоджає перетечу робочоï сили в галузi, що розвиваються.
У Моськвi сховане безробiття поширене на численнi в мiстi
пiдприємствах ВПК, наукових установах i iн.
У Моськовськiй областi в цiлому ситуацiя на ринку працi гiрше, нiж у
Моськвi, але все-таки краще среднероссийськой. Рiвень безробiття тут
близько 1% — менше середнього по краïнi, чисельнiсть
безробiтних — 30 тис. чел. у серединi 1996 року — ненабагато
перевищує кiлькiсть наявних вакансiй. Бiльше того, сумарна
чисельнiсть безробiтних Моськви й Моськовськоï областi менше
сумарноï кiлькостi вакансiй у Моськвi. Тому найважливiший фактор,
що визначає диференцiацiю стану ринку працi по територiï
областi, — це далекiсть того або iншого ïï району вiд
Моськви. Збiльшується ця ситуацiя й масштабами створення нових
робочих мiсць у самiй Моськовськiй областi: чим далi вiд Моськви, тим
дiлова активнiсть менше, тим менше створюється нових робочих
мiсць. Полiпшує ситуацiю той факт, що й населення
Моськовськоï областi в основному зосереджене бiля Моськви.
Найбiльш сприятлива ситуацiя в примiських районах, жителi яких мають
безпосередню можливiсть працювати в Моськвi. У цих районах у принципi не
важливi масштаби ськорочення робочих мiсць — навiть бiльшi
кiлькостi ськорочених працiвникiв зможуть знайти роботу в Моськвi.
Розраховуючи на столичний ринок товарiв i послуг у ближнiх пригородах
активно створюються новi робочi мiсця. Саме тому найменший рiвень
безробiття серед районiв областi мають Химкинський, Балашихинський i
iншi райони ближнiх моськовських пригородiв. Взагалi можна ськазати, що
ситуацiя в ближнiх пригородах аналогiчна моськовськоï.
Ськладнiше ситуацiя у вилучених пригородах. Ïхнi жителi в принципi
можуть щодня ïздити на роботу в Моськву, але тiльки найбiльш
мобiльнi й тiльки якщо робота буде досить високооплачуваною (тому що
далекi щоденнi поïздки зажадають бiльших додаткових витрат: при
однаковiй з моськвичами заробiтнiй платi реальнi доходи працiвникiв з
далеких пригородiв виявляться нижче) . Масовi ськорочення працiвникiв у
зонi далеких пригородiв можуть привести до великого рiвня безробiття.
Найгiрша на сьогоднi ситуацiя в районах, вилучених вiд Моськви, але
имеющих значний промисловий потенцiал. Безробiтнi звiдси не мають
можливостi ïздити на роботу в столицю через велику вiдстань.
У той же час головнi галузi промисловостi на периферiï областi
— це найчастiше застарiла текстильна й важка промисловiсть, що
мають максимальний спад виробництва. Тому найбiльший по областi рiвень
безробiття спостерiгається сьогоднi в таких районах, як Озерський,
Коломенський, Шатурський. Вiн в 2-3 рази вище среднеобластного.
Особлива ситуацiя в самих периферiйних районах областi, що не мають
значного промислового потенцiалу: Шаховськом, Лотошинськом, Серебряно-
Прудськом. Цi райони, що мають вiдносно бiльше автономне господарство,
орiєнтоване на мiсцеве сiльськогосподарське виробництво, виявилися
в умовах розриву економiчних зв'язкiв у вигiдному положеннi. Спаду
виробництва й безробiття тут майже немає. Але в перспективi
ситуацiя дуже проблематична через iснуючу нестабiльнiсть положення
сiльського господарства. Навiть невелика змiна умов може зробити мiсцеве
господарство нерентабельним i привести до високого рiвня безробiття (що,
втiм, не сильно позначиться на загальнiй ситуацiï в областi через
невелику населенiсть цих периферiйних районiв) .
Таким чином, ситуацiя на ринку працi в Моськовськiй областi значно гiрше
в порiвняннi з Моськвою. Але безпосередня близькiсть столицi приводить
до значно кращоï ситуацiï в порiвняннi iз середньоï в
Росiï й особливо в порiвняннi з деякими сусiднiми регiонами.
Висновок
Населення МСР винятково чуйно реагувало на всi iсторичнi процеси, що
вiдбуваються. Рiст населення часто насильно переривався, спотворювалася
сформована соцiальна й вiкова структура. Мiська глибинна культура
передавалася й передається новим моськвичам. В останнi роки
вiдбулася змiна тенденцiй демографiчних процесiв: замiсть природного
приросту — збиток, замiсть мiграцiйного потоку регистрируемий
вiдтiк, але в умовах зниження точностi облiку.
Сучасна демографiя вiдбиває зменшення народжуваностi за останнi
кiлька рокiв, i, як наслiдок, що ськорочується число дiтей; бiльша
частка пенсiонерiв у порiвняннi iз працездатним населенням; велика
перевага жiнок над чоловiками в старших вiках. За останнi 5 рокiв розрив
у тривалостi жiнок i чоловiкiв збiльшився з 11 рокiв до 14, а населення
в цiлому постарiло (див. табл. 2) . Висока смертнiсть населення й низька
народжуванiсть разом становлять негативний прирiст населення, навiть
незважаючи на ряснi мiграцiï початку 90-х рокiв iз краïн
ближнього зарубiжжя.
Моськва — це євразiйське мiсто. Наше мiсто нiколи не було
чисто росiянином по своєму населенню, але вiн був i завжди
залишався росiянином за духом, по культурi, по мовi, по нацiональному
характерi, по архiтектурi. Iноземцi, що селилися в Моськвi, досить
незабаром просочувалися росiйським духом, перетворюючись у моськовiтiв,
а ïхня присутнiсть, часто численне, лише збагачувало життя мiста,
додаючи його культурi й традицiям новi вiдтiнки. I Моськовська
самобутнiсть є результат взаємодiï росiйського елемента
iз привнесеними iноземними.
Незважаючи на те, що Моськва має статус столицi Росiйськоï
Федерацiï й фiнансування всiх органiзацiй (бюджетних i небюджетних)
у багато разiв краще, нiж у вiддалених частинах краïни, i цей
регiон має дуже багато проблем господарського, соцiального й
культурного характеру. Моськва є сьогоднi регiоном Росiï з
типовим структурним безробiттям, що супроводжує перебудову
економiки.
Статистика показує, що за останнi 5 рокiв число зайнятих у
виробничiй сферi ськоротилося з 66 до 52 вiдсоткiв, зате в третинному
секторi (ринковiй iнфраструктурi) число зайнятих збiльшилося бiльш нiж у
два рази — багато колишнiх виробничникiв перетворилися в дрiбних,
середнiх i великих комерсантiв, таких як банкiвських службовцiв. Це,
безсумнiвно, обумовлено переходом економiки на ринковий щабель.
Додатка
width="414" height="247" class=""/>
населенняНайменування показникiв1990
р.1995 р.
Середня тривалiсть
життя(рокiв)6864
Рiзниця в тривалостi1114
Життя чоловiкiв i жiнок
(рокiв)Середнiй вiк
населення37,537,8


Лiтература
1. Райони мiста Моськви в 1975 роцi. — М.: Мосгоркомстат, 1976
2. Райони мiста Моськви в 1985 роцi. — М.: Мосгоркомстат, 1986
3. Адмiнiстративнi округи мiста Моськви в 1995 роцi. — М.:
Мосгоркомстат, 1996
4. Моськвоведение. Географiя Моськви й Моськовськоï областi.
— М.: Екопрос, 1994
5. \Населення Моськви: минуле, сьогодення, майбутнє . — М.:
Изд. МГУ, 1992
6. Географiчнi аспекти впливу науково-технiчного прогресу на розвиток
продуктивних сил Моськовського столичного регiону. — М.: МФГО,
1990