Винахiд пiстолетiв — кулеметiв
Для пiдвищення вогневоï моцi пiхоти в першу свiтову вiйну були
висунутi новi вимог до стрiлецькоï зброï. Вiйська необхiдно
було спорядити скорострiльною автоматичною зброєю
Танковi кулемети одержали широке поширення. Вони мали високу
ефективнiсть i вважалися автоматичною стрiлецькою зброєю. I все-
таки була необхiднiсть у винаходi новоï зброï, що було б
бiльше скорострiльним, чим магазиннi гвинтiвки
Перше, що було винайдено для пiдвищення вогневоï моцi пiхоти
— це автоматична гвинтiвка. I все-таки подiбнi зразки гвинтiвок аж
до середини 30-х рокiв не могли замiнити магазинних гвинтiвок. Ïх
використовували тiльки на часткове озброєння. Звичайно,
автоматичнi гвинтiвки були легше, компактнiше, надiйнiше магазинних
гвинтiвок, але все-таки було б краще створити iнша iндивiдуальна зброя
на базi нового патрона меншоï потужностi
Дозрiвали новi iдеï, у створеннi iндивiдуальноï
автоматичноï зброï, але в силу ряду причин практично
реалiзувати ïх удалося лише в 40-х роках. Нова автоматична зброя
винайшли на базi вже наявних пiстолетних патронiв. I названо воно було
пiстолетом — кулеметом. Дана зброя була незамiнна протягом довгого
рокiв
Недолiк пiстолета — кулемета вважався в недостатностi дальностi
стрiлянини. У зв'язку iз цим пiстолети-кулемети тiльки могли доповнювати
систему стрiлецькоï зброï й пiдсилювали мiць вогню пiхоти на
близьких вiдстанях
Нова зброя здатна робити пострiли пiстолетними патронами безперервним
кулеметним вогнем, однак дальнiсть його вогню невелика, у зв'язку iз цим
його не можна розглядати як удосконалену зброю
Винахiд пiстолетiв — кулеметiв до кiнця не привело до рiшення
питання про пiдвищення бойовоï моцi пiхоти
Звичайно, нова автоматична зброя перевершувала гвинтiвки в
скорострiльностi, однак, уступала ïм у дальностi, пробивнiй
здатностi й влучностi
Тобто можна зробити висновок, що солдати, оснащенi гвинтiвками, все-таки
випробовували недолiк у скорострiльностi на близькiй вiдстанi, а
солдати, збройнi пiстолетами — кулеметами випробовували недолiк у
дальностi стрiлянини
У цiєï робота розповiмо про походження пiстолетiв —
кулеметiв, про подальший ïхнiй розвиток, i яких результатiв змогли
досягти сучаснi конструктори
IСТОРIЯ РОЗВИТКУ ПIСТОЛЕТIВ — КУЛЕМЕТIВ
Появi пiстолета — кулемета служить зразок промiжного типу, що
сполучив у собi якостi, як гвинтiвок, так i пiстолетiв
Iз часiв використання капсульного запалення були виготовленi револьвери
iз приставними прикладами. Експлуатацiя подiбноï зброï
дозволила збiльшити дальнiсть прицiльного вогню в 3 — 4 рази.
Револьвери виготовлялися з подовженими стовбурами й приставними
прикладами. Стрiляли револьвери унiтарними патронами. Але поряд з
револьверами деякi види пiстолетiв теж були постаченi приставними
прикладами. Але на вiдмiну вiд револьверiв пiстолети мали пересувнi
прицiли й бiльше довгими стовбурами. Такi зразки пiстолетiв подiбнi до
легких карабiнiв
Для виготовлення пiстолетiв — кулеметiв треба було багато часу,
адже дане автоматична зброя повинне було мати збiльшену
скорострiльнiсть, дальнiстю й влучнiстю. Поставленi завдання вимагали
подовження стовбура, пiдвищення потужностi патрона, введення приставного
приклада, змiни пристрою спускового механiзму, що необхiдний для
безперервноï стрiлянини. У результатi цих змiн з'явилася зброя, що
було названо пiстолетом — кулеметом
В 1908 роцi в Росiï почалися переробки пiстолетiв Маузера зразка
1906 року й Борхардта — Лютера зразка 1904 року. Однак, це не
увiнчалося успiхом. Влучнiсть виявилася зовсiм незадовiльноï,
внаслiдок сильного тремтiння й пiдкидань у руцi стрiляючоï
зброï вагою вiд 800 -до 1000 грам
В Iталiï в 1915 роцi в часи першоï свiтовоï вiйни був
виготовлений пiстолет — кулемет Равели. Вiн сконструював спаренi
пiстолети, щоб уникнути сильного тремтiння, а також пристосував до них
важкий щит. Дана зброя виготовлялася з метою застосування його в
укрiплених районах для вiдбиття атак. Однак, через ряд недолiкiв системи
зброя не одержала поширення. Даний зразок був виключений з
озброєння. Iстотними недолiками даноï зброï були занадто
високий темп стрiлянини близько 2000 пострiлiв / хв., що викликало
швидкий перегрiв стовбурiв, погана влучнiсть i надмiрна маса 6 кг В 1918
роцi з'явився нiмецький пiстолет — кулемет Бергмана. Дана зброя
була розроблена по системi з вiльним затвором. Однак, всебiчно
випробувати подiбний винахiд не вдалося, тому що воно з'явилося вже
наприкiнцi вiйни, тому пiстолет — кулемет не одержав поширення.
Але все-таки пiстолет — кулемет Бергмана, дослiджувався в iнших
краïнах для винаходу нових зразкiв, сконструйованих набагато
пiзнiше. У новi зразки були внесенi технологiчнi змiни
В 1921 роцi американський генерал Томпсон випустив першу модель
пiстолета — кулемета, за назвою пiстолет — кулемет Томпсона.
Через вiльний продаж пiстолетiв — кулеметiв дана зброя
використовували багато членiв розбiйницьких кланiв
Iдея сполучення в одному образi якостей гвинтiвки й пiстолета —
кулемета здавалася дуже привабливоï й перспективноï
Така iдея полягала в тiм, що солдатiв, що мав гвинтiвку, мiг би при
необхiдностi звернути гвинтiвку в пiстолет — кулемет, але для
цього необхiдно було мати при собi спецiальне пристосування. У такому
разi солдатiв здатний був би вести стрiлянину як на бiльших вiдстанях,
так i на малих
Але ця iдея не одержала поширення, через iстотнi недолiки. До цих
недолiкiв потрiбно насамперед вiднести можливiсть втрати гвинтiвкового
затвора, що необхiдний для перетворення гвинтiвки в пiстолет —
кулемет. Вiн повинен був вийматися зi зброï, що було вкрай не
зручно. Також до числа незручностей можна вiднести й те, що солдат,
носив на собi не тiльки гвинтiвку iз запасом гвинтiвкових патронiв, але
й спецiальне пристосування iз запасом пiстолетних патронiв, а це
викликало надмiрне перевантаження стрiльця
В 1927 г був створений перший зразок радянського пiстолета-кулемета Ф.
В. Токарєвим
Ця автоматична зброя мiстила в собi всi кращi якостi попереднiх дотепер
пiстолетiв-кулеметiв. Воно мало бiльший успiх, витримувало серйознi
випробування з германським пiстолетом-кулеметом Фольмера
Однак використаний у ньому патрон — револьверний, системи Нагана,
в остаточному пiдсумку не дозволив досягти остаточного успiху
Далi в 1929 р. був розроблений В. А. Дегтярьовим пiстолет-кулемет, що
мав многими властивостi ранiше винайденого ручного кулемета
Пiстолет-Кулемет мав напiввiльний затвор з бойовими упорами, що
розводяться в сторони. Так само вiн мав пристрiй стовбурноï коробки
Автоматична зброя володiла й дисковим магазином на 22 патрона, що й
кулемет. Принцип пристрою дискових магазинiв у них був однаковий. Патрон
в автоматичноï зброï був пiстолетний, системи Маузера. Так
само розроблялися й iншi пiстолети-кулемети — системи Коровина з
вiльним затвором i курковим ударним механiзмом, а також новий варiант
системи Токарєва
Пiд час випробувань в 1930 р. кращим з винайдених вiтчизняних пiстолетiв-
кулеметiв уважався зразок, що був розрахований на експлуатацiю
револьверних патронiв
У зв'язку з тим, що такi патрони мали ряд iстотних недолiкiв, а на
озброєння був уже прийнятий пiстолет Тула — Токарєва,
пiд патрон Маузера. Пошуки для придатного прийняття на озброєння
пiстолета-кулемета проходили тiльки пiд цей новий пiстолетний патрон
Був розроблений ще ряд пiстолетiв-кулеметiв у передвоєнний перiод.
Два з яких системи Дегтярьова й Шпитального
Розробка пiстолетiв — кулеметiв у нашiй краïнi почалася в
результатi узагальнення досвiду першоï свiтовоï й
громадянськоï воєн, i з'явилася складовою частиною
переозброєння Радянськоï Армiï у зв'язку з вiйськовою
реформою 1925 року
В 1935 р. на озброєння Червоноï Армiï, був прийнятий 7,
62-мм пiстолет- кулемет системи Дегтярьова зразка 1934 року
Даний пiстолет -кулемет мав наступнi здатностi: магазин секторний на 25
патронiв, стовбурна коробка кругла, у виглядi труби, що переходить
спереду в кожух з вентиляцiйними вирiзами, а позаду закрита
навинчивающимся ковпачком, затвор вiльний. Прапорець перекладача вогню
розташовувався бiля спускового гачка
На рукоятцi заряджання був винайдений запобiжник , що мiг стопорити
затвор у переднiм i заднiм положеннях
Дальнiсть стрiлянини досягала до 500 м. Прицiл секторний. Ложа дерев'яна
з пистолетовидной шийкою
Ця зброя в нас як i в рядi iнших краïн не одержало належноï
оцiнки, через вiдсутнiсть досвiду застосування пiстолетiв-кулеметiв, але
також i через iснування ряду властивих ïм недолiкiв. Головним
недолiком був обмежений по дальностi вогонь
В 1934 г з'явилася нова модель системи Дегтярьова-1ШД-34/38 у результатi
модернiзацiï зразка
Випуск пiстолетiв-кулеметiв був украй обмеженим, а в 1939 р. виробництво
ïх було зовсiм припинене. Бойовi дiï з бiлофiнами, що широко
використовували пiстолети-кулемети показали на дiлi мiць цього виду
зброï в певних бойових умовах. На самому початку 1940 р. пiстолети-
кулемети були знову прийнятi на озброєння. Незабаром пiсля цього
з'являється нова модель ППД- зразок1940року ППД — 40 зi
змiнами головним чином у формi приймача, розрахованого на використання
дискових магазинiв пiдвищеноï ємностi без подовженоï
горловини, тобто зразка, що вiдрiзняються вiд магазинiв до ППД, 1934/38
г
Новим поштовхом до розвитку пiстолетiв-кулеметiв послужила Велика
Вiтчизняна вiйна . Початi ранiше розробки конструкторiв Г.С.Шпагина й В.
Г. Шпитального привели до прийняття на озброєння (ще до початку
воïни) пiстолета-кулемета системи Шпагина зразка 1941 р.,
виробництво якого в першi ж мiсяцi вiйни придбало великий розмах. Крайня
простота конструкцiï й застосування дешевих матерiалiв (обставини,
аж нiяк що не впливали негативно на бойовi якостi зброï) дозволили
органiзувати його виробництво не тiльки на збройових заводах, але й на
безлiчi ранiше сугубо цивiльних пiдприємств
У принципi пiстолет-кулемет Шпагина зразка 1941 р. був улаштований так
само, як i пiстолет-кулемет Дегтярьова. Вiн також мав стовбурну коробку,
злиту з кожухом стовбура, масивний вiльний затвор iз запобiжником на
рукоятцi заряджання, перекладач вогню перед спусковим гачком, секторний
прицiл, дисковий магазин i дерев'яну ложу. Але вiдмiннiсть його
складалося в бiльшiй технологiчностi, у тiм, що багато хто його частини
виготовлялися шляхом штампування Уже iз самого початку Великоï
Вiтчизняноï вiйни важливiсть ролi пiстолетiв-кулеметiв стала
очевидноï, тому крiм всезростаючого ïхнього випуску приймалися
мiри також i до ïхнього вдосконалювання. Так, до ППШ минулого
прийнятi бiльше простi, легкi й надiйнi секторнi магазини на 35
патронiв, прицiльнi пристосування на цьому пистолетети-кулемети були
значно спрощенi. Одночасно iз цим виникли новi вимоги до пiстолетiв-
кулеметам, викликанi розширенням сфер ïхнього застосування не
тiльки в пiхотi, але й в iнших родах вiйськ. Були потрiбнi бiльша
компактнiсть i менша маса цiєï зброï при збереженнi його
бойових якостей, i ряд наших конструкторiв — В. А. Дегтярьов, Г.
С. Шпагин, А. И. Судаев, С. А. Коровин, Н. В. Рукавишников i iншi
— взяли участь у створеннi нових моделей. Кращими iз
запропонованих для випробувань зразкiв були системи Шпагина й
Дегтярьова, але тому що й вони не змогли задовольняти всiм новим
вимогам, були проведенi другi випробування, якi блискуче витримала
модель, створена А.И.Судаевим. Виробництво пiстолетiв-кулеметiв Судаева
почалося в блокадному Ленiнградi вже в 1942 р., i пiсля деякоï
доробки ця зброя була прийнята на озброєння пiд найменуванням Пiстолет-
Кулемет Судаева зразка 1943 р.
Пiстолет-Кулемет Судаева зiграв немаловажну роль при проривi блокади
Ленiнграда, а також широко й успiшно застосовувався, особливо в
десантних i танкових частинах, на всiх фронтах Великоï
Вiтчизняноï вiйни. Вiн заслужено здобув славу найбiльш доконаного
пiстолета-кулемета часiв другоï свiтовоï вiйни
Розробка пiстолетiв-кулеметiв тривала й пiсля Великоï
Вiтчизняноï вiйни. Верб пiслявоєнних розробок можна
вiдзначити системи М. Т. Калашникова 1947 р. i С. Г. Симонова
Однак до цього часу з'явився ряд нових вимог до стрiлецькоï
зброï, задовольнити якi шляхом створення нових зразкiв на базi
пiстолетних патронiв виявилося вже неможливим. Тому подальшi розробки
пiстолетiв-кулеметiв пiд такi патрони в РОСIÏ припиняються,
поступаючись мiсцем вишукуванню новоï зброï, що стрiляє
новими, могутнiшими патронами
Iнтерес до пiстолетiв — кулеметам знову з'явився наприкiнцi 60-х
рокiв, що, очевидно, було пов'язане з появою малогабаритних пiстолетiв
— кулеметiв за рубежем — американського “Ингрем”
М10 i М11 i чехословацького Vz 61 “Скорпiон”. У результатi й
у нашiй краïнi був оголошений конкурс на розробку спецiального
зразка для розвiдувально-диверсiйних пiдроздiлiв
Пiстолет — кулемет проектувався пiд 9-мм патрон до ПМ. ТТХ
передбачалися установка глушителя, регульований прицiл iз прицiльно
дальнiстю до 200м. У конкурсi брали участь 2 зразки тульських зброярiв,
один iз яких був розроблений Н.М.Афанасьєвим, i зразок
Е.Ф.Драгунова
У ходi порiвняльних випробувань, хоча пiстолет — кулемет Драгунова
показав деяку перевагу, однак, жоден з них не задовольняв пред'явленим
вимогам, тому що розсiювання куль на дальностi понад 50 метрiв виявилося
занадто бiльшим на вiдстанi 150-200м не забезпечувало влучення навiть у
ростовую фiгуру. У результатi подальшi роботи над створенням пiстолетiв
— кулеметiв були припиненi
Черговий пiдйом iнтересу до пiстолетiв — кулеметам
вiдбувається наприкiнцi 80-х — початку 90-х рокiв. У зв'язку
з погiршенням кримiнальноï ситуацiï, ростом органiзованоï
злочинностi й тероризму ïм зацiкавилися органи охорони громадського
порядку. До цього часу Драгунiв здiйснив модернiзацiю свого зразка. Вiн
удосконалює в ньому елементи втримання (приклад i рукоятка),
проводить технологiчну доробку. З 1993 року почалося його серiйне
виробництво iз присвоєнням йому найменування “Кедр”
(конструкцiя Євгенiя Драгунова). Основним замовником виступали
правоохороннi органи, зацiкавленi в портативнiй автоматичнiй зброï
ближнього бою з обмеженою дальнiстю забiйноï дiï кулi. Воно
створювалося пiд штатнi й модернiзованi пiстолетнi патрони вiтчизняного
виробництва. Малi пiстолети — кулемети “Клин”,
“Кедр”, “Кипарис” i ПП-90 у першiй половинi 1993
року пройшли випробування в ЦНИИ точного машинобудування й переданi в
досвiдчену експлуатацiю МВС. Система автоматики всiх зразкiв заснована
на вiддачi вiльного затвора. Всi вони ( крiм складного ПП-90М ) мають
легкий вiдкидний приклад. В 1994 роцi “Клин ” прийнятий на
озброєння частин МВС. Пiстолети — кулемети можуть
застосовуватися також пiдроздiлами ФСБ i армiйським спецназом
