Iсторiя створення БТР

У межвоенний перiод у рядi краïн з'являються досвiдченi
конструкцiï бронетранспортерiв. Наприклад, в Iталiï в 1928 р.
будують двохосьовий бронетранспортер ФИАТ-604 на шасi вантажiвки. Вiн
був розрахований на перевезення 15 десантникiв i збройний трьома
кулеметами. В 1925 р. в Англiï створили напiвгусеничний
“пулеметовоз” ” Барфорд-Кегресс”, що мiг
транспортувати у вiдкритому зверху корпусi станковий кулемет
“Виккерс” i 9 солдат. Напiвгусеничнi бронетранспортери типу
” Ситроен-Кегресс” випробовували у Францiï
У нашiй краïнi в 1937 роцi на базi тривiсного броньовика БА-10
сконструювали 10-мiсцевий бронетранспортер для евакуацiï поранених
— БА-22. Трохи пiзнiше на базi вантажiвки ЗИС-5 створили
напiвгусеничний бронетранспортер Б-3
Однак справжнє визнання й широке поширення броньованi транспортери
для пiхоти одержали тiльки в роки другоï свiтовоï вiйни, коли
ïхнiй випуск у всiх краïнах обчислювався десятками тисяч
Найбiльше машин такого призначення будували в США. Вони були двох типiв
— колiсний i напiвгусеничний
Колiсний являв собою вiдкриту зверху двохосьову машину. Вiн був
розроблений ще перед вiйною фiрмою “Уайт” i призначався
насамперед для цiлей розвiдки. Самi американцi вiдносили його до
категорiï “скауткаров”, хоча про був значно бiльше й
вместительнее англiйських i канадських машин цiєï
категорiï (”Фокс”, “Линкс”) . В англiйськiй
i канадськiй армiях, куди машини також надходили, ïх класифiкували
як “броньованi вантажiвки вантажопiдйомнiстю 15 центнерiв”
(1ц = 550.8 кг) . На бiльшостi цих бронетранспортерiв ставили бензиновi
шестицилиндровие двигуни “Геркулес” потужнiстю 110 л. с.
Однак частина оснащувалася й дизельними двигунами. Використовувалися
машини в якостi розвiдувальних, зв'язних, командирських, санiтарних i
т.д. Усього ïх було зроблено майже 21 тис
Роки другоï свiтовоï вiйни були перiодом розквiту
напiвгусеничних машин. Американськi напiвгусеничнi бронетранспортери
(якщо не вважати танкiв) стали самими масовими броньованими машинами
цього перiоду. В 1941-1944 роках заводи США випустили понад 41 тис. такi
машини в безлiчi модифiкацiй. Цi бронетранспортери широко поставлялися в
армiï краïн-учасниць антигiтлерiвськоï коалiцiï, а
пiсля вiйни багато рокiв використовувалися союзниками США по агресивних
блоках. В iзраïльських збройних силах напiвгусеничнi
бронетранспортери застосовувалися ще в 70-е роки
Пiд час другоï свiтовоï вiйни в Сполучених Штатах проводилися
роботи й по створенню важких напiвгусеничних бронетранспортерiв. В 1943
роцi фiрма “Даймонд” побудувала два досвiдчених 14-мiсцевих
транспортери Т-16 iз двигуном “Геркулес” потужнiстю 174 л.
с. У цьому ж роцi по одному екземплярi схожоï машини, Т-17,
побудували фiрми “Уайт” i “Отокар”. А фiрма
“Мак” представила БТР Т-19 iз заднiм розташуванням 215-
сильного двигуна “Континенталь” i переробленими гусеницями
вiд вiдомого середнього танка “Шерман”. Але цi машини так i
не вийшли зi стадiï експерименту
У Червонiй Армiï пiд час Великоï Вiтчизняноï вiйни,
переважно в ïï другiй половинi, застосовувалася деяка
кiлькiсть бронетранспортерiв американського виробництва — як
колiсних, так i напiвгусеничних. Вони поставлялися по ленд-лiзi (угодi
про оренду)
Бронетранспортери використовувалися в Червонiй Армiï i як
артилерiйськi тягачi, i як командирськi машини. Останнє аж нiяк не
було якоюсь непотрiбною розкiшшю. Сувора вiйськова дiйснiсть пiдтвердила
ту, у загальному-те вiдому iстину, що навiть командири великих
з'єднань, що звичайно випливають за бойовими порядками, порию теж
виявляються в досить небезпечних ситуацiях
У перiод пiсля закiнчення другоï свiтовоï вiйни напiвгусеничнi
машини перестали випускати майже у всiх краïнах. Iнтерес до них
рiзко впав. Справа в тому, що до цього часу були вже вiдпрацьованi
тривiснi машини з регульованим тиском повiтря в шинах, а також
чотиривiснi. Цi конструкцiï перевершували напiвгусеничнi машини й
по прохiдностi, i по швидкостi, i по довговiчностi (пробiг дорогоï
гусеницi, як вiдомо, незрiвнянно менше пробiгу автомобiльноï шини)
1.2 “УНIВЕРСАЛИ”
Основним бронетранспортером англiйського виробництва в роки другоï
свiтовоï вiйни стала невелика гусенична машина типу
“Унiверсал”. Вона була розроблена ще в довоєнний
перiод i була вдосконаленим варiантом вiдомоï танкетки 30-х рокiв
” Карлен-Лойд”. У трохи змiненому видi
“Унiверсали” вироблялися також на заводах США й Канади.
Машина виправдувала свою назву й дiйсно була унiверсальна: вона служила
й транспортером, i розвiдувальною машиною, i легенею тягачем. На
ïï базi були створенi броньована спостережлива машина,
самохiдний мiномет, вогнемет “Уосп” i т.п Натхненнi успiхом
свого “Унiверсала”, англiйськi конструктори задумали зробити
колiсний варiант. В 1940 роцi вони встановили його кузов на шасi вiд
бронеавтомобiля “Гай”
Однак iз цiєï витiвки нiчого не вийшло. Досвiдченим зразком
залишився й багатоцiльовий бронетранспортер, створений в 1944 роцi на
базi середньоï канадськоï вантажiвки “Форд”
Зате англiйцi стали випускати серiйно важкi броньованi вантажiвки для
спецiальних цiлей. Як ваза бралися двохосьовi, а частiше тривiснi
повнопривiднi машини фiрм АЕС i “Лейленд”. Так з'явилося 550
просторих штабних фургонiв i кiлька сотень важких вогнеметних установок
зi значними броньованими цистернами для горючоï сумiшi
Будували БТР i в iнших краïнах, що тодi входять у так звану
Британську спiвдружнiсть: у Канадi, Iндiï, Австралiï
Канада використовувала велику кiлькiсть бронетранспортерiв М-6. Це були
звичайнi двохосьовi вантажiвки, виробленi по лiцензiï
“Дженерал моторс” на заводах краïни й покритi легкою
бронею. 106-сильний бензиновий двигун розташовувався в переднiй частинi.
Радiатор був прикритий броньовими жалюзi
Iндiйськi частини, що приймали участь у боях в Африцi, теж мали колiснi
бронетранспортери власного виготовлення на базi канадських двохосьових
вантажiвок “Форд”. Однак двигуни в них на вiдмiну вiд М-6,
розташовувалися в заднiй частинi
Бронетранспортери будувала й Австралiя. В 1942 роцi в краïнi була
випущена серiя танкiв “Сентинелл”, дуже схожих на
американськi “Шермани”, але отличавшихся значно меншою
висотою. Танки в цiлому вийшли невдалими. А от самохiдка на його базi й
бронетранспортер виявилися бiльше доконаними й пiшли в серiйне
виробництво. БТР одержав назву “Кенгуру”
Вiн умiщав 12-15 чоловiк i був збройний 12.7 мм кулеметом, Броня була
надзвичайно товстоï для бронетранспортера — 50.. 37 мм
На тривiсному шасi ” Мармон-Херрингтон” в Австралiï
було також побудоване в 1942-1943 роках невелика кiлькiсть штабних
броньованих фургонiв
Пiд час Великоï Вiтчизняноï вiйни “Унiверсали”
застосовувалися й у Червонiй Армiï. Не можна сказати, щоб нашi
бiйцi були вiд них в особливому захватi. Посерединi тiсного десантного
вiддiлення пiднiмався, немов довгий стiл, гарячий капот двигуна.
Десантники, що сидiли по двох уздовж бортiв, упиралися в нього колiньми.
У жару це було нестерпно. Прохладней було водiєвi й командировi,
що розмiщався в переднiй частинi машини, але зате взимку вони замерзали
й на зупинках перелазили в десантне вiддiлення, щоб зiгрiтися
Бронетранспортери Англiï й Канади широко використовувалися й у
пiслявоєнний перiод — як в армiях цих краïн, так i в
збройних силах багатьох iнших держав. Окремi ïхнi зразки можна було
зустрiти навiть в 60-е роки
2.3 НIМЕЦЬКИХ I ЯПОНСЬКI БТР ЧАСIВ ДРУГОÏ СВIТОВОÏ ВIЙНИ
У Нiмеччинi також на озброєннi складалася велика кiлькiсть
рiзноманiтноï бронетехнiки, серед якого були й разнокалиберние
напiвгусеничнi транспортери-тягачi — вiд самих маленьких 1-тонних,
придатних хiба що для установки 20-мм пушки, до величезних 18-тонних
“Фамо”, якi без особливоï працi могли витягтися з поля
бою середнiй танк. Це були машини-ландскнехти
И коли розгорнулися боï другий свiтовий, частина ландскнехтiв була
одягнена в броню. Тепер вони вже стали не просто транспортерами, а
бронетранспортерами. Першi середнi бронетранспортери (”спецiальна
машина 251″) на шасi 3-тоннi напiвгусеничнi тягачi вперше
використовувалися в 1939-1940 роках на полях Польщi й Францiï, У
кампанiï 1940 року 1-я танкова дивiзiя гiтлерiвцiв уже мала сiм рот
мотострелков на БТР
Трохи пiзнiше у вiйська став надходити ще один напiвгусеничний
транспортер — легкий. Вiн позначався як “спецiальна машина
250″. Новий БТР формою дивно походив на старшу модель, але був
значно менше. Вiн був створений на базi 1-тонного тягача й призначався
для розвiдки, зв'язку, перевезення боєприпасiв i для iнших цiлей
Нiмецькi БТР зберегли всi конструктивнi особливостi своïх предкiв,
напiвгусеничних тягачiв: двигун у переднiй частинi, довгi гусеницi iз
шаховим розташуванням ковзанок i передню непровiдну вiсь. Це були далеко
не доконанi конструкцiï, що вiдбивали той поспiх, з якоï
гiтлерiвцi прагнули постачити свою армiю бронетранспортерами. Але
ïх однаково не вистачало. Тiльки з 1943 року кожна дивiзiя одержала
у своє розпорядження батальйон мотопiхоти на БТР
У ходi вiйни нiмецькi конструктори прийшли до рiшення випускати тiльки
один БТР. Фiрма “Демаг” розробила прототип
унiверсальноï машини Нкр-606, здатноï виконувати функцiï
й машини 251 (транспортування пiхоти) , i машини 250 (розвiдка, зв'язок)
. Це була невелика й теж напiвгусенична машина
Пiд сильним впливом нiмецького середнього бронетранспортера машина
такого ж призначення була створена й у Японiï. Називалася вона
“Хоха”. Зовнi вона нагадувала нiмецький БТР типу 251, однак
начинка ж була iнший японцi, у яких утруднення з бензином були ще
бiльшими, нiж у Нiмеччинi, зволiли поставити на свiй бронетранспортер
дизельний двигун повiтряного охолодження потужнiстю 125 л. с. З 1943
року цi 15-мiсцевi машини в невеликiй кiлькостi надходили у вiйська
В 1944 роцi в бойових дiях на Фiлiппiнах японськi вiйська
використовували гусеничний бронетранспортер, названий
“Хоки”. Вiн мав задовiльну прохiднiсть, але броня його була
досить слабкою. Товщина сталевих аркушiв корпуса не перевищувала 6 мм,
При цьому броньовi поверхнi були розташованi вертикально й тiльки
лобовий аркуш мав невеликий нахил. Двигун потужнiстю 115 л. с. перебував
попереду праворуч. Екiпаж складався з 13 чоловiк
1.4 ПIСЛЯВОЄННI БТР СОЦСТРАН
У першi пiслявоєннi роки на озброєння Радянськоï
Армiï був прийнятий новий бронетранспортер БТР-152. Корпус був
вiдкритим зверху, на ньому встановлювали кулемети. Бронетранспортер
сконструювали на базi тривiсноï вантажiвки пiдвищеноï
прохiдностi ЗИС-151
В 60-е роки в армiю став надходити бiльше доконаний бронетранспортер
— БТР-60П. Чотири провiднi осi забезпечували значно бiльше високу
прохiднiсть на мiсцевостi. Крiм того, машина могла плавати
В описуваний перiод Радянська Армiя мала на озброєннi ще один тип
бронетранспортера, що теж плаває, БТР-50. Вiн був гусеничним,
створеним на базi танка-амфiбiï ПТ-76
Згодом Радянська Армiя й збройнi сили краïн Варшавського Договору
почали одержувати колiснi бронетранспортери БТР-70
Бронетранспортери виробляються не тiльки в нас у краïнi, але й у
деяких iнших колишнiх соцстранах
Чехословацький бронетранспортер ВIД-810 є напiвгусеничною
бронемашиною. Букви ВIД у найменуваннi цього бронетранспортера, як i
iнших чехословацьких бойових машин аналогiчного призначення, є
скороченням вiд слiв Obrneny Transporter броньований транспортер
Машина випускалася в пiслявоєннi роки й конструктивно була багато
в чому подiбна до середнього бронетранспортера Sd. Kfz. 251 часiв
другоï свiтовоï вiйни. У неï дизель “Татра-
920″ був розмiщений попереду. Передня вiсь була керованоï,
але не провiдноï Гусеничний рушiй значноï довжини мав опорнi
ковзанки великого дiаметра, розташованi в шаховому порядку
Корпус виконаний з доцiльним нахилом броньових поверхонь. Мiсця механiка-
водiя й командира були прикритi дахом, у якiй було два люки. Десантне
вiддiлення вiдкрите зверху. У бортах зробленi що вiдкриваються лючки для
стрiлянини з особистоï зброï десанту. Крiм того, машина була
збройна одним 7.62-мм кулеметом або 82-мм реактивним протитанковим
гранатометом LG-59A
Бойова маса машини становила 7.4 т. Крiм екiпажа iз двох чоловiк вона
вмiщала 10 десантникiв. Максимальна швидкiсть становила 50 км/год
На початку 60-х рокiв у Чехословаччинi налагоджене виробництво бiльше
доконаних бронетранспортерiв: гусеничного ВIД-62 i колiсного ВIД-64.
Подiбнi машини стали надходити на озброєння Вiйська Польського пiд
позначеннями TOPAS i SKOT
Роботи над югославським бронетранспортером почалися наприкiнцi 50-х
рокiв. У результатi в 1961 роцi була прийнята на озброєння
плаваюча гусенична машина М-590
Бронетранспортер мав повнiстю закритий корпус. Переднiй броньовий аркуш
був трохи нахилений. Борта мали у верхнiй частинi скоси, у яких
розташовувалися лючки для ведення вогню зi стрiлецькоï зброï.
Задня стiнка була вертикальна, iз двостулковими дверима для посадки й
висадження десанту
Машина М-590 була збройна одним крупнокалиберним 12.7-мм кулеметом,
установленому вiдкрито на турелi, мала бойову масу 9.5 т i була
розрахована на перевезення 11 чоловiк десанту й 2 членiв екiпажа. По
шосе бронетранспортер мiг рухатися зi швидкiстю до 45 км/год
2.5 РОЗВИТОК АМЕРИКАНСЬКИХ БРОНЕТРАНСПОРТЕРIВ
Напiвгусеничнi бронетранспортери, якими американцi в роки вiйни
наводнили свою армiю, були далеко не iдеальними машинами. Тому ще в 1945
роцi був створений гусеничний БТР М-39. Базою для його послужила
швидкохiдна протитанкова самохiдка “Вiдьма”, що мала
спецiальне шасi. У бронетранспортера був вiдкритий зверху корпус i
двигун у заднiй частинi
Трохи пiзнiше з'явився ще один БТР — М-44. Вiн мав уже повнiстю
закритий дахом корпус, що забезпечувало десантникам кращий захист. Була
полегшена посадка й висадження — вона здiйснювалася чрез дверцят у
кормi. Двигун тому довелося перенести в передню частину корпуса. В 1952
роцi був прийнятий на озброєння ще один тип гусеничного
бронетранспортера — М-75. На думку iноземних фахiвцiв, це була
гарна машина, що набагато краще предидут. Деякi БТР цiєï
марки застосовувалися в корейськiй вiйнi й, по вiдкликаннях
вiйськовоï печатки, показали високу маневренiсть i прохiднiсть
Бронетранспортер М-75 мав, однак один iстотний недолiк: вiн був занадто
складним i дорогим. Крiм того, американськi конструктори вирiшили, що
армiï потрiбний герметичний бронетранспортер з
фильтровентиляционной установкою. Тiльки така машина, на ïхню
думку, могла успiшно дiяти в умовах прийдешньоï вiйни iз
застосуванням зброï масовоï поразки. У зв'язку iз цим
наприкiнцi 1953 року з'являється черговий бронетранспортер М-59.
Вiн мав два нововведення: по-перше, у нього був герметичний корпус iз
фильтровентиляционной установкою й, по-друге, машина могла плавати. При
цьому коштувала вона вдвiчi дешевше, нiж М-75
Правда по маневреностi нова машина значно уступала М-75. Справа в тому,
що для зниження вартостi бронетранспортера М-50 на ньому використовували
два звичайних автомобiльних двигуни дешевих, але недостатньо потужних.
Вони були розташованi уздовж бортiв, у вузьких вiдсiках над гусеницями.
Це дозволило подовжити десантне вiддiлення, але ускладнило експлуатацiю
машини. Однак, ка б там не було, М-59 став масовою машиною й випускався
протягом ряду рокiв
Пошуки найбiльш доконаних конструкцiй завершилися в 1960 роцi, коли
армiя США стала одержувати бронетранспортер М-113. Досить високi й
кутаста, як i ïï попередники, ця машина мiстила, за
повiдомленнями iноземноï преси, ряд технiчних новинок, i, крiм
того, була досить надiйна
Броню виготовили з алюмiнiєвого сплаву, що знижувало ïï
масу
Машина була авиатранспортабельна й могла плавати. Рухалася вона по водi
не так вуж швидко 3.5 милi (5.6 км) у годину. Але для подолання
спокiйних водойм цього було досить
Машин цього типу було побудовано понад 70 тис., вони надiйшли на
озброєння 40 iноземних держав. Бронетранспортери М-113 широко
застосовувалися в 60-е роки пiд час вiйни у В'єтнамi. У цiй вiйнi
виявився такий недолiк машини: крупнокалиберний кулемет був вiдкрито
встановлений на даху корпуса, i нi чим не захищенi кулеметники зазнавали
бiльших втрат. Довелося в термiновому порядку закривати кулеметну турель
броньованими щитами. З метою пiдвищення прохiдностi машину оснастили
комплектом устаткування для самовитаскування
У джунглях В'єтнаму побував i iнший американський бронетранспортер
колiсна машина “Коммандо” на 11 десантникiв. Вiн був
прийнятий на озброєння в 1966 роцi пiд позначенням М-706
Чималу увагу придiляють у США й бронемашинам для морськоï пiхоти.
Ряд рокiв на ïï озброєннi складався плаваючий
бронетранспортер LVTP-5, що вмiщає 34 десантника. У цей час
американська морська пiхота оснащена бiльше доконаними машинами LVTP-7.
Однак вони вже теж не влаштовують вiйськових
Серйозним недолiком американськi фахiвцi вважають малу швидкiсть
цiєï машини на плаву. На ïхню думку, десантнi кораблi з
метою безпеки не повиннi пiдходити до узбережжю на вiдстань менш 25
миль. Цi милi десантнi БТР повиннi переборювати своïм ходом. У цих
умовах i важлива швидкiсть: чим вона стане бiльше, тим менше будуть
втрати вiд вогню супротивника
Тому в США кiлька рокiв назад почалися роботи зi створення принципово
нового десантного засобу. Випробовувалися рiзнi машини: глиссирующие й
на пiдводних крилах, лiтальнi апарати й апарати на повiтрянiй подушцi. У
результатi iноземнi фахiвцi зупинили свiй вибiр на останнiх
Перспективний БТР на повiтрянiй подушцi одержав назву LVA (вiд Landing
Vehicle Assault десантна машина, штурмова)
Вiйськовi висунули вимогу, щоб машина рухалася по водi зi швидкiстю до
64, а на сушi до 88 км/год
1.6 ОСНАЩЕННЯ БРОНЕТРАНСПОРТЕРАМИ КРАÏН НАТО
Розвивалася конструкцiя бронетранспортерiв i в Англiï. У першi
пiслявоєннi роки англiйська армiя мала гусеничнi бронетранспортери
“Кембридж” i “Оксфорд”. В обох БТР минулого
вiдкритi зверху десантнi вiддiлення
Але тiльки в 1963 роцi був прийнятий на озброєння
бронетранспортер, що вiдповiдає сучасним поняттям: герметичний i
плаваючий. Англiйцi назвали свiй новий гусеничний БТР словом
“Ироуджен”, що переводиться як “Троянський”. В
1975 роцi був також створений “Спартан” — невеликий
швидкохiдний БТР, у якому можуть розмiститься 7 чоловiк
Широке застосування в англiйськiй армiï знаходять i колiснi
бронетранспортери тривiсний “Сарацин” i двохосьовий
“Хамбер”
В 1984 роцi був прийнятий на озброєння новий колiсний
бронетранспортер FS-100 “Симба”, а в 1985 роцi
“Саксон”, обоє неплаваючi. Колiсна формула обох машин
— 4х4, мiсткiсть — 12 чоловiк, озброєння кулеметне
Пiсля вступу ФРН у НАТО в 1955 роцi встало питання про оснащення
бундесверу новими зразками вiйськовоï технiки, у тому числi й
бронетранспортерами. Оперативнее iнших виявилася швейцарська фiрма “Испано-
Сюиза”, з якоï був пiдписаний контракт
Западногерманские вiйськовi концерни “Хеншель” i
“Ганомаг” придбали лiцензiю на виробництво БТР. Уперше
бронетранспортери HS-30 вийшли на випробування в 1957 роцi. В 1959 роцi
почався ïхнiй серiйний випуск. У бундесверi машини одержали
позначення SPz-12-2. БТР умiщав двох членiв екiпажа й 6 десантникiв.
Максимальна швидкiсть становила 60 км/ч. Збройна був 20-мм автоматичною
гарматою в обертовiй башточцi. Бронетранспортер, як вiдзначалося в
iноземнiй пресi, не був пристосований для плавання.
Фильтровентиляционная установка була вiдсутня. На думку закордонних
фахiвцiв, машини вийшли iз завищеною масою й рядом дефектiв. Гусеницi
часто виходили з ладу, пiдвiска була занадто твердоï, гальмо
механiзму повороту швидко перегрiвався, i взагалi екiпажу було
жарковато. Одна третина машин постiйно перебувала в ремонтi. Очевидно
тому бiльшiсть бронетранспортерiв у бундесверi довгий час становили все-
таки машини американського виробництва типу М-113 Поряд з гусеничними
велася робота й над створенням колiсних бронетранспортерiв. До цього
спонукувала й густа мережа дорiг у краïнi, i наявнiсть
розвиненоï автомобiльноï промисловостi, У пiдсумку в 1979 роцi
у вiйська став надходити бронетранспортер Трz-1, вiн же
“Фукс” (”Лисиця”) . Бронетранспортер задуманий
як вантажною-вантажнiй-вантажний-вантажноï-десантно-вантажний. Може
перевозити 10 солдат або вантажi масою до 2 т, на сушi — до 4т.
Амбразури для ведення вогню вiдсутнi. Пiд час перевезення вантажiв
сидiння десантникiв вiдкидаються до бортiв. Є
фильтровентиляционная установка й система обiгрiву. Машина збройна одним
7.62-мм кулеметом МG-1
Бронетранспортер тривiсний, всi осi провiднi, а двi переднi —
керованi. Колеса постаченi радiальними шинами з регульованим внутрiшнiм
тиском. Рух на водi здiйснюється за допомогою двох гвинтiв.
Ïхнi осi можуть повертатися в горизонтальнiй площинi на будь-який
кут, що забезпечує гарну маневренiсть. На плаву машина
досягає швидкостi 10 км/год
В TPz-1 використанi багато конструктивних елементiв вiд серiйних
вiйськових автомобiлiв класу 5 i 10 т i вiд БРМ “Лукс”
Двигун багатопаливний, потужнiстю 320л. с. Агрегати силовоï
установки монтуються за допомогою бистроразъемних з'єднань
Максимальна швидкiсть на шосе — 87 км/год
Бронетранспортери виробляються западногерманским концерном ” Тиссен-
Хеншель”. Усього до 1985 року планувалося випустити близько 1 тис.
таких машин. В 1980 роцi фiрма ” Краусс-Маффей” створила в
iнiцiативному порядку чотиривiсний варiант цього бронетранспортера.
Корпус БТР подовжений на 1.5 м, мiсткiсть 2 чоловiк екiпажа й 14
десантникiв. У вежi встановлюють автоматичну гармату калiбру 20 або 30
мм
У цей час частина бронетранспортерiв TPz-1 переустаткована в машини
спецiального призначення. Ïх оснащують РЛС розвiдки наземних
рухомих цiлей, засобами радiолокацiйноï боротьби. На базi TPz-1
розроблена машина радiацiйноï й хiмiчноï розвiдки, машина
спостереження й керування для зенiтних частин, iнженерна машина й т.д
2.7 БТР ФРАНЦIÏ, БЕЛЬГIÏ Й IНШИХ КРАÏН
У Францiï в 50-е роцi для збройних сил було налагоджене виробництво
гусеничного бронетранспортера AMX-VTT на базi легкого танка. БТР умiщав
13 чоловiк, включаючи водiя. Озброєння складалося з кулемета в
обертовiй башточцi. Крiм того, було побудовано три десятки колiсних
бронетранспортерiв ЕТТ на базi чотиривiсного броньовика ЕВ-75
Сучасний колiсний бронетранспортер французькоï армiï VAB
випускається спiльно фiрмами “Савием” i ” Крезо-
Луар” з 1974 року. Для французькоï армiï всього було
замовлено близько 4 тис. бронетранспортерiв VAB, головним чином у
двохосьовому варiантi (4х4) . Є й тривiсна (6х6) машина
Бронетранспортер збройний кулеметом нормального (7.62 мм) або великого
(12.7 мм) калiбру. Можлива установка 20-мм або 30-мм автоматичноï
гармати. Бронетранспортер плаваючий, оснащений двома водометними
рушiями. Машина VAB розрахована на перевезення екiпажа з 2 чоловiк i 10
десантникiв. Максимальна швидкiсть на сушi — 90 км/год, на плаву
— 7 км/год
Одержує французька армiя й гусенична бойова машина пiхоти —
АМХ-10З
У Бельгiï наприкiнцi 70-х рокiв було розроблено два типи
бронетранспортерiв колiсний i гусеничний. Перший з них, SIBMAS, що
плаває тривiсна (6х6) машина, що вмiщає дюжину мотострелков.
У переднiй частинi корпуса була встановлена вежа вiд бельгiйською-бельгiйськiй-англо-
бельгiйськоï БРМ “Симитер” з 30-мм гарматою
Свiй гусеничний бронетранспортер бельгiйцi назвали “Кобра”.
Вiн умiщав у собi 12 чоловiк. Збройно машину крупнокалиберним кулеметом
у башточцi й двома курсовими кулеметами (т.е
установленими в лобовiй частинi корпуса й ведучими вогонь за курсом
руху) ; крiм того, з бокiв башточки змонтованi протитанковi гранатомети
Вiдмiнна риса “Кобри” — електрична трансмiсiя. Двигун
внутрiшнього згоряння обертає генератор, i вироблена в такий
спосiб електрична енергiя надходить на тяговi електродвигуни. Швидкiсть
руху машини регулюється тiльки реостатом. Це дуже зручно для
водiя, якому в боï не потрiбно вiдволiкатися на перемикання
передач. Крiм того, дизельний двигун “Кобри” працює з
постiйною частотою обертання, в оптимальному режимi, а виходить,
економiчний i довговiчний. Однак у такоï конструкцiï є й
одне “але” — вона досить утяжеляет машину
Iспанськi пiдроздiли мають два бронетранспортери нацiонального
виробництва: ВМ-600 i “Пегасо-3550″. Обидвi машини колiснi,
плаваючi, причому у ВМ-600 корпус виготовлений з алюмiнiєвого
сплаву
Iталiя робить колiснi бронетранспортери ФИАТ-6614 Це плаваюча двохосьова
машина, унiфiкована iз броньовиком 6616. Збройна крупнокалиберним
кулеметом на турелi. Екiпаж 2 чоловiк, десант — 8. Максимальна
швидкiсть на сушi досягає 96 км/год, а на плаву — усього 4.5
км/год
На початку 80-х рокiв Канада налагодила випуск тривiсного
бронетранспортера “Гризли”. Канадцi скористалися iноземною
лiцензiєю. Вибiр припав на плаваючу машину “Пирана”
швейцарськоï фiрми “Моваг”. У неï 20-мм пушку
замiнили на 76-мм знаряддя
На цiй же базi були створенi ще двi машини — загального
призначення “Кугуар” з 12.7-мм кулеметом i ремонтно-
евакуацiйна “Хаски”. Первiсне замовлення на цi три машини
склав три з половиною сотнi штук
На озброєння армiï Нiдерландiв ще в 1960 роцi був прийнятий
чотиривiсний бронетранспортер YP-408 фiрми DAF. Двигун у нього був
розташований у переднiй частинi, як у звичайноï вантажiвки, тому що
шасi взяли вiд уже добре вiдпрацьованого серiйного колiсного тягача
тоï ж фiрми. Привiд здiйснювався не на всi чотири, а тiльки на три
осi, що теж трохи спрощувало й удешевляло конструкцiю. Бронетранспортер
збройний крупнокалиберним кулеметом, умiщає двох членiв екiпажа й
10 десантникiв. Використовується як тягач мiнометiв i для iнших
цiлей

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися