Творення часових форм дiєслова
Уваги до особових закiнчень:
1. У дiєсловах з кiнцевим приголосним основи й (/) флексiï
виступають у графiч них варiантах: -ю, -єш, -є, -смо,
-one, -ють (I дiєвiдмiна); -ю, -ïш, -ïть, -ïмо,
-ïте, -ять (II дiєвiдмiна), наприклад: спiваю,
спiваєш, спiває, спiваємо, спiваєте,
спiвають; стою, стоïш, стоïть, стоïмо, стоïте,
стоять.
2. Утворення 1-ï особовоï парадигми супроводжується
змiнами приголосних в основах дiєслiв перед закiнченням: а) у
дiєсловах V класу чергуються з-ж,к-ч,с-ш,т-ч,х-ш, наприклад:
казати — кажу, кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; ткати
— тчу, тчеш, тче, тчемо, тчете, тчуть; писати — пишу,
пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; гуркотiти — гуркочу,
гуркочеш, гуркоче, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; колихати —
колишу, колишеш, колише, колишемо, колишете, колишуть; б) у
дiєсловах IX класу з кiнцевим губним приголосним основи у 1-й
особi однини i 3-й особi множини пiсля цього губного
зявляється вставний звук [л], наприклад: ловити ловлю,
ловлять; топити — топлю, топлять; губити — гублю,
гублять; в) у дiєсловах IX класу в 1-й особi однини
вiдбувається чергування приголосних: д — дж, з ж, с-ш,тч,зд-
ждж, ст — шч(щ), наприклад: водити — воджу, лазити -
лажу, носити — ношу, вертiти — верчу, ïздити
— ïжджу, мостити — мощу; г) у дiєсловi хотiти
(VI клас) кiнцевий приголосний основи [т] чергується з [ч]:
хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть; ґ) у
дiєсловах УIП класу приголосний основи [г] змiнюється на
[ж], а [к] на [ч], наприклад: стерегти — стережу, стережеш,
стереже, стережете, стережуть; текти течу, течеш, тече, течемо,
течете, течуть; д) у дiєсловi бiгти (ХП клас) кiнцевий
приголосний основи [г] змiнюється на [ж]: бiжу, бiжиш, бiжить,
бiжимо, бiжите, бiжать. За зразком 1-ï особовоï парадигми
творяться складна i складена форми май бутнього часу, лише в
складенiй формi змiнюється допомiжне дiєслово,
наприклад: буду ïхати, будеш ïхати, буде ïхати,
будемо ïхати, будете ïхати, будуть ïхати. Особова
парадигма наказового способу будується також на протистав
леннi трьох осiб в однинi i множинi, але спецiальнi особовi
флексiï виступають тiльки в трьох формах: 2-ï особи
однини, 1-ï i 2-ï особи множини, наприклад: 1 ос. —
пиш-iмо читай-мо 2 ос. пиш-и читай пиш-iть читай-те (або пиш-iте)
Форми 3-ï особи творяться аналiтично — за допомогою
частки хай (нехай). У складенiй формi 3-ï особи однини i
множини значення особи виражається флексiями, що виступають у
формах теперiшнього — майбутнього часу, наприклад: Однина
Множина 3 ос. хайнапиш-е хай напиш-уть З ос. хай порад-ить хай порад-
ять Дiєслiвна парадигмам инулого часу дiйсного способу
таумовного способу не має морфологiчного показника особи. Цi
форми належать до системи Дiєвiдмiнювання поряд iз особовими,
але в основi парадигми лежить розрiзнення за
родами i числом. У дiєсловi-лрисудку, вираженому формою минулого
часу або умов ного способу, вiдношення до особи виражається
синтаксично — через зв'язок iз за йменником або через пiдстановку
займенника замiсть iменника, наприклад: я пра цював. ти працював, учень
(вiн) працював. Однина Множина чол. рiд ходив, принiс жсiн. рiд ходила,
принесла ходили, принесли серел, рiд ходило, принесло Отже, видозмiна
дiєслова за вiдношенням до особи i числа або до роду i числа
органiчно повязана з граматичними категорiями часу i способу.
