Творення часових форм дiєслова

Уваги до особових закiнчень:
      1. У дiєсловах з кiнцевим приголосним основи й (/) флексiï
      виступають у графiч них варiантах: -ю, -єш, -є, -смо,
      -one, -ють (I дiєвiдмiна); -ю, -ïш, -ïть, -ïмо,
      -ïте, -ять (II дiєвiдмiна), наприклад: спiваю,
      спiваєш, спiває, спiваємо, спiваєте,
      спiвають; стою, стоïш, стоïть, стоïмо, стоïте,
      стоять.
      2. Утворення 1-ï особовоï парадигми супроводжується
      змiнами приголосних в основах дiєслiв перед закiнченням: а) у
      дiєсловах V класу чергуються з-ж,к-ч,с-ш,т-ч,х-ш, наприклад:
      казати — кажу, кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; ткати
      — тчу, тчеш, тче, тчемо, тчете, тчуть; писати — пишу,
      пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; гуркотiти — гуркочу,
      гуркочеш, гуркоче, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; колихати —
      колишу, колишеш, колише, колишемо, колишете, колишуть; б) у
      дiєсловах IX класу з кiнцевим губним приголосним основи у 1-й
      особi однини i 3-й особi множини пiсля цього губного
      зявляється вставний звук [л], наприклад: ловити ловлю,
      ловлять; топити — топлю, топлять; губити — гублю,
      гублять; в) у дiєсловах IX класу в 1-й особi однини
      вiдбувається чергування приголосних: д — дж, з ж, с-ш,тч,зд-
      ждж, ст — шч(щ), наприклад: водити — воджу, лазити -
      лажу, носити — ношу, вертiти — верчу, ïздити
      — ïжджу, мостити — мощу; г) у дiєсловi хотiти
      (VI клас) кiнцевий приголосний основи [т] чергується з [ч]:
      хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть; ґ) у
      дiєсловах УIП класу приголосний основи [г] змiнюється на
      [ж], а [к] на [ч], наприклад: стерегти — стережу, стережеш,
      стереже, стережете, стережуть; текти течу, течеш, тече, течемо,
      течете, течуть; д) у дiєсловi бiгти (ХП клас) кiнцевий
      приголосний основи [г] змiнюється на [ж]: бiжу, бiжиш, бiжить,
      бiжимо, бiжите, бiжать. За зразком 1-ï особовоï парадигми
      творяться складна i складена форми май бутнього часу, лише в
      складенiй формi змiнюється допомiжне дiєслово,
      наприклад: буду ïхати, будеш ïхати, буде ïхати,
      будемо ïхати, будете ïхати, будуть ïхати. Особова
      парадигма наказового способу будується також на протистав
      леннi трьох осiб в однинi i множинi, але спецiальнi особовi
      флексiï виступають тiльки в трьох формах: 2-ï особи
      однини, 1-ï i 2-ï особи множини, наприклад: 1 ос. —
      пиш-iмо читай-мо 2 ос. пиш-и читай пиш-iть читай-те (або пиш-iте)
      Форми 3-ï особи творяться аналiтично — за допомогою
      частки хай (нехай). У складенiй формi 3-ï особи однини i
      множини значення особи виражається флексiями, що виступають у
      формах теперiшнього — майбутнього часу, наприклад: Однина
      Множина 3 ос. хайнапиш-е хай напиш-уть З ос. хай порад-ить хай порад-
      ять Дiєслiвна парадигмам инулого часу дiйсного способу
      таумовного способу не має морфологiчного показника особи. Цi
      форми належать до системи Дiєвiдмiнювання поряд iз особовими,
      але в основi парадигми лежить розрiзнення за
родами i числом. У дiєсловi-лрисудку, вираженому формою минулого часу або умов ного способу, вiдношення до особи виражається синтаксично — через зв'язок iз за йменником або через пiдстановку займенника замiсть iменника, наприклад: я пра цював. ти працював, учень (вiн) працював. Однина Множина чол. рiд ходив, принiс жсiн. рiд ходила, принесла ходили, принесли серел, рiд ходило, принесло Отже, видозмiна дiєслова за вiдношенням до особи i числа або до роду i числа органiчно повязана з граматичними категорiями часу i способу.