речення у функцiï структур мовного етикету

Слова-речення у функцiï структур мовного етикету являють собою однослiвнi чи кiлькаслiвнi структури, що становлять усталенi загальноприйнятi формули при вiтання, прощання, подяки, прохання, вибачення, побажання тощо. Словами-речен- нями ïх вважають умовно, оскiльки вони нiчого не стверджують i не заперечують,
позбавленi експресивно-модальноï оцiнки чужого висловлення, а виражають лищс ставлення мовця до особи, якоï стосується мовлення. У разi називання особи слово-речення поєднується зi звертанням, утворюючи одну конструкцiю, наприклад: Спасибi, друже! тряс вiн мене заруку (I. Сочивець); Слава вам, Ликерiє Петрiвно! говорив i разом реготавсь Радюк (I. Нечуи-Левицький); Добридень, Земфiре (М. Коцюбинський). Отже, слова-речення є особливими синтаксичними одиницями, що репрезентують рiзноманiтнi значення.