речення у функцiï структур мовного етикету

Слова-речення у функцiï структур мовного етикету являють собою
однослiвнi чи кiлькаслiвнi структури, що становлять усталенi
загальноприйнятi формули при вiтання, прощання, подяки, прохання,
вибачення, побажання тощо. Словами-речен- нями ïх вважають умовно,
оскiльки вони нiчого не стверджують i не заперечують,
позбавленi експресивно-модальноï оцiнки чужого висловлення, а
виражають лищс ставлення мовця до особи, якоï стосується
мовлення. У разi називання особи слово-речення поєднується
зi звертанням, утворюючи одну конструкцiю, наприклад: Спасибi, друже!
тряс вiн мене заруку (I. Сочивець); Слава вам, Ликерiє Петрiвно!
говорив i разом реготавсь Радюк (I. Нечуи-Левицький); Добридень, Земфiре
(М. Коцюбинський). Отже, слова-речення є особливими синтаксичними
одиницями, що репрезентують рiзноманiтнi значення.