Артикуляцiйнi норми африкат [дж], [ч]

При вимовi африката [дж], [ч] широкий кiнчик язика спочатку
змикається з пе реднiм краєм твердого пiднебiння, а потiм
зiмкнення поступово переходить у щiлину. Одночасно до переднього краю
мякого пiднебiння наближається задня частина спинки язика.
Проходячи крiзь двi щiлини (перша мiж широким кiнчиком язика й переднiм
краєм твердого пiднебiння навпроти альвеол, друга — мiж
задньою частиною спинки й переднiм краєм мякого пiднебiння),
повiтряний струмiнь утворює характер ний шум, що нагадує
шипiння. За цiєю акустичною ознакою приголоснi передньо язиковi
ясеннi африкати називаються шиплячими. Глухий [ч] утворюється без
участi голосу, дзвiнкий [дж] — з участю голосу й шуму.