Апостроф

Украïнська мова мас специфiчний знак — ап остроф (). В iн
використовується для иередання твердоï, роздiльноï
вимови приголосних, що не зливаю ться з наступними звуками: нам ять, п
‘ятниця, сiм ‘я, б є, в ‘iон. С тавиться
апосiроф / Не стави ться апостроф
1. Пiсля губних б, п, в, м, ф. якщо перед ними немає iншого
приголосного, крiм р: слов'яни, м ята, м який, м ‘яч,
здоров'я, п'ять, торф ‘яний, верб ‘я черв ‘як.
розв ‘я за ти. р0 ïм ‘яти. розп'ятий теред я , ю ,
є, ï у коренi слова: якщо перед губним стоïть
приголосний, що належить до кореня: тьмяний, рiзьбяр, духмяний, рут
вяний, С вя т о сла в, морквяний, мавпячий Орфографiя
2. Пiсля префiксi якшо префiкс закiнчується на приголосний
(вiдємний, безядерний, пiд Тзд)
. перед я, ю, с: якщо префiкс закiнчується на голосний:
приïïд, виявити, поєднати (пiсля префiксiв перед
наступними i, а, у, є, о: зекономити, загiтувати, безiменний)
3. У складних словах: трьох'ярусний, пiвюрти, пiв'яблука. дит
‘ясла
4. Пiсля р, пе якщо р у кiнцi складу (вимова є роздiльною): су
зiр ‘я. бур'ян, мiжгiр ‘я ред я, ю, с, ï: якщо р на
початку складу, коли я, ю, є позначають його м'якiсть: рясно,
зоря. Репiн, крюк
5. У власних назва Лук'ян, Л укяниха, Л укянiвна, Лукянчук, Л ук
янiвка… ïх пiсля к. перед я: В iншомовних словах апостроф
ставиться в таких самих позицiях, як i в украïн ських словах.
Рiзниця в тому, що апостроф ставиться перед я, ю, є. Т не
тiльки пiсля губних i р , а й пiсля шиплячих та задньоязикових, якщо
вони вимовляються твердо й пiсля них чується звук [й]: прем
єра, об ‘єкт, бар єр, Х юстон, iн
єкцiя, кон юнктура, п ‘єдестал, В єтнам, к
‘ят, п ‘я. А построф не ставиться в iншомовних словах,
якщо я, ю, є, ï передають м'якiсть попереднього
приголосного, не чується звук [й] i вiдповiдно вимова є
не роздiльною, а плавною: бюро, манiкюр, рюкзак, гравюра, бюджет,
бювар, мюзет, Мюнхен, мюзикл, кюбель, кювеляж.