Антонiми

Антонiми (вiд грец. апґу — проти, опута — iмя) —
це слова переважно однiєï частини мови, якi мають протилежне
значення. Антонiми обєднуються не в ряди, а в пари рiзнокореневих
i спiльнокореневих слiв: т епло-холод; глибокий — мiлкий; надiя
— безнадiя; правда — неправда. Антонiмами є тiльки
слова з дiаметрально протилежним значенням. Багатозначнi слова можуть
мати антонiми як для прямих, так i для переносних значень. Наприклад:
сухий одяг — мокрий одяг, сухий хлiб — свiжий хлiб, суха
зустрiч — тепла зустрiч. Антонiми широко використовуються в
художньому стилi для творення таких стилiстичних фiгур, як антитеза та
оксюморон (або оксиморон). __________________
_____________________Лексикологiя_______________ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
_ _ _ _ 2 3 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Антитеза — цс
протиставлення рiзко контрастних понять для створення худож нього
образу: Ситий голодного не розумiє (Нар. творчiсть). Оксюморон
(вiд грец. oxymoron — дотепне, безглузде) — це стилiстичний
прийом поєднання двох антонiмiчних понять, що логiчно виключають
одне одного. Пред метовi завдяки цьому дасться додаткова характеристика.
Наприклад: 1. Гукала тиша рупором перонним (Л. Костенко). 2. Гаряча
снiжка у руках сльозинками стекла… (В. Корж). I Увага! Антонiмiв
не мають: I) власнi назви: Суми, Марiя, Днiпро; 2) слова, якi I
називають конкретнi предмети, процеси: волосся, дерево, книга; 3)
числiвники i I бiльшiсть займенникiв: два, п ‘ятнадцять, ми, ти,
вони; 4) слова-термiни: I апостроф, вiдмiнок, ом, вольт; 5) якiснi
прикметники, якi позначають вiдтiнки I кольорiв: фiалковий, рожевий,
волошковий, жовтогарячий.