Загальна характеристика звертання

Звертання — це слово або сполучення слiв, яке називає особу
чи предмет, до яких звертається мовець, або звертання —
iнтонацiйно видiлений компонент речення, що називає iстоти чи
персонiфiкованi предмети, яким адресоване мовлення.. Звертання не
залежить вiд будь-якого члена речення, не входить нi в яке словоспо
лучення. Синтаксична функцiя звертання: привернути увагу особи, до
якоï безпо середньо звернена мова того, хто говорить або пише.
Наприклад: На землю ти засилав Даж бога…, Владав ти всесвiтам, С
вороже! (О. Лятуринська); Зупинiться, поети (Б. Олiйник). Звертання
виражається кличним вiдмiнком або (рiдше) формою називного вiдмiн
ка, вжитою в значеннi кличного: Сонце! Сонце! Це тебе, довiчний свiте,
стрiчаючи, вiтає земля… (Панас Мирний); Розлягайся, скибо
чорна, сiйся, зерно, i рости (М . Рильський); О весна, я не знаю
такоï пори, щоб так серце менi хвилювала! (В. Сосюра). Звертання
може бути непоширеним i поширеним: Ой ти, дiвчино, з горiха зерня, чом
твоє серденько колюче терня (I. Франко). Скажи менi правду, мiй
добрий козаче (С. Афанасьєв-Чужбинський). Звертання може стояти на
початку, всерединi i в кiнцi речення: Пiвденний краю! Як тепер далеко
Лежиш вiд мене ти! (Леся Украïнка); Повiй, вiтре, на
Вкраïнуi..; Вийди до мене, моє серденько!.. (З нар. пiсень).
Звертання можуть виконувати функцiю речення, яке називається реченням-звер-
танням, або вокативним реченням: Ти, яка пасла отари. Геть iди вiд
мрiйних меж! (Юрiй Клен).