Антонiми

Антонiми (вiд грец. апґу — проти, опута — iмя) — це слова переважно однiєï частини мови, якi мають протилежне значення. Антонiми обєднуються не в ряди, а в пари рiзнокореневих i спiльнокореневих слiв: т епло-холод; глибокий — мiлкий; надiя — безнадiя; правда — неправда. Антонiмами є тiльки слова з дiаметрально протилежним значенням. Багатозначнi слова можуть мати антонiми як для прямих, так i для переносних значень. Наприклад: сухий одяг — мокрий одяг, сухий хлiб — свiжий хлiб, суха зустрiч — тепла зустрiч. Антонiми широко використовуються в художньому стилi для творення таких стилiстичних фiгур, як антитеза та оксюморон (або оксиморон). __________________ _____________________Лексикологiя_______________ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 2 3 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Антитеза — цс протиставлення рiзко контрастних понять для створення худож нього образу: Ситий голодного не розумiє (Нар. творчiсть). Оксюморон (вiд грец. oxymoron — дотепне, безглузде) — це стилiстичний прийом поєднання двох антонiмiчних понять, що логiчно виключають одне одного. Пред метовi завдяки цьому дасться додаткова характеристика. Наприклад: 1. Гукала тиша рупором перонним (Л. Костенко). 2. Гаряча снiжка у руках сльозинками стекла… (В. Корж). I Увага! Антонiмiв не мають: I) власнi назви: Суми, Марiя, Днiпро; 2) слова, якi I називають конкретнi предмети, процеси: волосся, дерево, книга; 3) числiвники i I бiльшiсть займенникiв: два, п ‘ятнадцять, ми, ти, вони; 4) слова-термiни: I апостроф, вiдмiнок, ом, вольт; 5) якiснi прикметники, якi позначають вiдтiнки I кольорiв: фiалковий, рожевий, волошковий, жовтогарячий.