Безособовi дiєслова

Дiєслова, що означають дiю поза вiдношенням ïï до особи
(дiяча), називаються безособовими, наприклад: свiтає,
смеркає. Безособовi дiєслова утворюють окремi тематичнi
групи. Вони виражають: а) явища природи: вечорiє, днiє,
розвидняється, дощить, мрячить, смеркає; б) фiзичний i
психiчний стан людини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не
сидиться, не вiриться; в) модальнi значення необхiдностi, буття —
небуття: належить (вам належить оцiнити), не було, немає, не
стало; г) зна< чення випадковостi, незалежного вiд особи стану:
щастить (не щастить), тала нить; ґ) значення мiри наявностi:
вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та iн. Безособовi
дiєслова нiколи не повязуються з пiдметом, що позначає особу
дiяча, а тому значень особи i числа не виражають. Безособовi
дiєслова не змiнюються нi за особами, нi за числами, нi за родами.
Вони виступають (крiм iнфiнiтива) тiльки у формi теперiшнього (рiдко
майбутнього) часу дiйсного способу, iсторично спорiд ненiй з 3-ю особою
однини (свiтає, бракує, дощить), та у формi минулого часу
(свiтало, бракувало, дощило), спорiдненiй iз формою середнього роду.
Безособовi дiєслова можуть творитися вiд особових за допомогою
постфiкса -ся: лежати не лежиться, ходити — не .годиться, спати
— спиться (не спиться), ïсти - ïсться (не ïсться).
Безособового значення можуть набувати й особовi дiєслова у формi
3-ï особи однини, вжитi в реченнi без пiдмета, наприклад: Пахне
морем i озоном вiд притихлоï землi (М. Рильський). Синтаксичне
вживання особових дiєслiв без формально вираженого пiдмета
сприяє тому, що дiєслово втрачає здатнiсть вказувати
на конкретну особу i набуває значення: а) узагальнено-особового (у
2-й особi однини або множини, рiдше — у формi 1-ï особи
множини): Iдеш i слухаєш, i чуєш рiдну землю, що годує
тебе не тiльки хлiбом, а й думками, пiснями i звичаями… (О.
Довженко); Посiєш вчасно — вродить рясно (Нар. творчiсть);
Що маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар.
творчiсть). Якщо в реченнi є звертання, то дiєслово у формi
2-ï особи вказує на означену особу, наприклад: О слово! Будь
мечем моïм! Нi, сонцем стань! (О. Олесь).
б) неозначено-особового (у 3-й особi множини та у формi множини минулого
ча су), наприклад: Скрiзь порання: печуть, варять, вимiтають,
миють… (Т. Шев ченко); Сiяли всю нiч (О. Гончар).