Безособовi та iнфiнiтивнi односкладнi речення

На що вказують Спосiб вираження головного члена Приклади Безособовi на
дiю або стан поза особою
| безособовим дiєсловом;
особовим дiєсловом, вжитим у безособовому значеннi; безособовими
не було, немає; формою iнфiнiтива при фазо вiй або модальнiй
звязцi; безособово-предикативним прислiвником; незмiнною предикативною
формою на -ноу -то Летим. Дивлюся, аж свiт ає (Т. Шевченко).
Пахне свiжим хлiбом, ще чимось смачним, солодким (М. Хвильовий). Такого
видовища ще н е було (Якiв Баш). Буде каяття, та немає вороття
(Нар. творчiсть). Що ж це виходить? Зрадити в життi держ аву —
злочин, а лю дину (зрадит и) - можна?! (Л. Костенко). Людей такого
рiдкiсного дару Хоч трохи, люди, треба берегт и (Л. Костенко). Довкруг
обрiзано ж алi, обтято голосiння (В. Стус). Iнфiнiтивнi с с iа дiю або
тан поза собою незалежним iнфiнiтивом Хотiв дорогу показат ь Та звiдки
зайцю ту дорогу знат и? (Д. Онковнч); Отак би жити синiм, квiтнем П iд
небом зоряно-рясним … (А. Малишко).