Корiнь слова

Корiнь — це основна морфема, що виражає загальне лексичне
значення всiх спорiднених (однокореневих) слiв: весна, провесна,
весняний, по-весняному, навеснi, веснiти — усi цi слова
обєднанi спiльним значенням кореня -весн- вiднесеностi до пори
року, що настає пiсля зими. Корiнь є носiєм речового
значення слова, що вiдображає його поняттєвий змiст. Вiн
є обовязковою частиною кожного слова. Спорiдненi слова
обєднуються по няттєвим змiстом, хоч вони можуть належати до
рiзних частин мови. Значення кореня в гнiздi спорiднених слiв
уточнюється i конкретизується за допомогою словотворчих
суфiксiв i префiксiв, якi без кореня вживатися не можуть. У службових
словах корiнь не поєднується з суфiксами або префiксами,
тобто службовi слова мають тiльки корiнь: по, над, з —
прийменники; хай, хоч, би — частки; 150 Словотвiр /, але, що
— сполучники; так само тiльки корiнь мають вигуки: ой, агов, тi,
не змiнюванi непохiднi слова: амплуа, там, годi. Корiнь не має
постiйного мiсця в словi. З кореня може починатися слово: прац-я, рiд-н-
ий; вiн може стояти пiсля префiкса (одного чи двох): пра-дiд, воз-з ‘-едн-а-
ти; може поєднуватися з iншим коренем (при цьому другий корiнь
завжди стоïть перед закiнченням або суфiксом i закiнченням): зар-плат-
а, овоч-е-рiз-к-а, рiзн-о-рiд-н-ий. Примiтки. 1. Слова з омонiмiчними
коренями входять у рiзнi ряди спорiднених слiв: вода водний водник;
водяний — водянистий водянка утворюють один ряд спiльно- кореневих
слiв, а водити водiй водiння; водити — поводити — повiд
становлять другий ряд (гнiздо) спорiднених слiв.
2. У вiдмiнюваних словах корiнь обовязково сприймається у звязку
iз закiнченням, навiть якщо воно нульове. лип|а|. дубО, бiлiииi.
денСП, радП
3. У бiльшостi спорiднених слiв корiнь виявляє себе вiльно, вiн
видiляється i в непо хiдних, i в похiдних, до складу яких
входить префiкс чи суфiкс: лiс. лiсок, лiсовий, лiсовик, узлiсся,
пролiсок. Проте в окремих гнiздах спорiднених слiв корiнь не може
самостiйно виявляти себе, а тiльки разом iз префiксом: у словах
вiдняти, пiдняти, розняти корiнь -ня; досягти посягати, присягати,
присяга, присяжний корiнь -сяг-. Звязаний корiнь вживається
тiльки в похiдних словах, коли первинне слово, в якому корiнь мав
здатнiсть вiльно вживатися без префiксiв, вийшло з ужитку.