Суржик

Суржик буквально означає сумiш жита з пшеницею, ячменю з вiвсом та
iн., а та кож борошно з такого зерна. У мовознавствi цим словом
позначають мову, в якiй штучно обєднано без дотримання
лiтературних норм елементи рiзних мов. Уживають суржик в Украïнi
переважно у просторiччi, тобто в уснорозмовному спiлкуваннi, засмiченому
невмотивовано запозиченими (внаслiдок украïнсько-росiйськоï
iнтер ференцiï) росiйськими елементами. Це збiднена мова,
позбавлена нацiонального колориту, краси й виразностi. Поширений у
побутовому мовленнi, суржик проникає на сторiнки газет i журналiв,
на радiо й телебачення та в iншi сфери суспiльноï дiяль ностi,
порушуючи лiтературнi норми вимови, уживання слiв, ïх форм i
написання. Боротьба з суржиком одне з головних завдань у галузi
пiдвищення культури украïн ськоï мови (К. В. Донець). Основною
рисою лiтературноï мови є ïï нормативнiсть.
Культура мовлення це володiння нормами лiтературноï мови: вимови
звукiв i звукосполучення, наголошення голосних у складi слiв, норм
слововживання. Людина, яка дотримується лiтературних норм,
вирiзняється з-помiж тих, хто недостатньо володiє
лiтературною мовою, висо- корозвиненим чуттям мови, словесно-естетичним
смаком як особистiсть високого рiвня загальноï культури. Украïнсько-
росiйський суржик iсторично зумовлений утиском i забороною укра
ïнськоï мови в попереднi вiки.