Суржик

Суржик буквально означає сумiш жита з пшеницею, ячменю з вiвсом та iн., а та кож борошно з такого зерна. У мовознавствi цим словом позначають мову, в якiй штучно обєднано без дотримання лiтературних норм елементи рiзних мов. Уживають суржик в Украïнi переважно у просторiччi, тобто в уснорозмовному спiлкуваннi, засмiченому невмотивовано запозиченими (внаслiдок украïнсько-росiйськоï iнтер ференцiï) росiйськими елементами. Це збiднена мова, позбавлена нацiонального колориту, краси й виразностi. Поширений у побутовому мовленнi, суржик проникає на сторiнки газет i журналiв, на радiо й телебачення та в iншi сфери суспiльноï дiяль ностi, порушуючи лiтературнi норми вимови, уживання слiв, ïх форм i написання. Боротьба з суржиком одне з головних завдань у галузi пiдвищення культури украïн ськоï мови (К. В. Донець). Основною рисою лiтературноï мови є ïï нормативнiсть. Культура мовлення це володiння нормами лiтературноï мови: вимови звукiв i звукосполучення, наголошення голосних у складi слiв, норм слововживання. Людина, яка дотримується лiтературних норм, вирiзняється з-помiж тих, хто недостатньо володiє лiтературною мовою, висо- корозвиненим чуттям мови, словесно-естетичним смаком як особистiсть високого рiвня загальноï культури. Украïнсько- росiйський суржик iсторично зумовлений утиском i забороною укра ïнськоï мови в попереднi вiки.