Дiєслiвнi та прислiвниковi односкладнi речення

Означено-особовими називаються односкладнi речення, де
повiдомляється про дiю конкретноï особи, на яку вказує
особове закiнчення дiєслова-присудка. Головна увага в таких
реченнях зосереджується не на виконавцевi, а на самiй дiï,
наприклад: З-ранковим променем зросту, з росою в лузi не завяну (А.
Малишко). Цi речення асоцiюються з двоскладними, у яких наявний пiдмет,
виражений займенником я, ти, м и або ви. Односкладнi означено-особовi
речення вживаються в усiх стилях мови, проте найчастiше — в
дiалогiчному усно-розмовному i писемному художньо-лiтературному
мовленнi. Неозначено-особовими називаються такi односкладнi речення, в
яких присудок означає дiю, виконувану невизначеною особою: Нам
дають чаю, гарячого, мiцного (М. Коцюбинський). Неозначено-особовi
речення широко вживаються в наукових творах. Узагальнено-особовими
називаються такi односкладнi речення, в яких вира жається дiя, що
стосується однаковою мiрою будь-якоï особи: Не питай старого,
а бувалого (Нар. творчiсть). Узагальнено-особовi речення поширенi в
публiцистичному, художньому (в поезiï), розмовному (приказки,
прислiвя, поради тощо) стилях.