Незакiнченi речення

Незакiнченi речення — структури, в яких не вираженi ознаки
внутрiшньоï струк турноï органiзацiï i комунiкативно-
iнформативноï завершеностi. Це своєрiднi побудови,
характерною ознакою яких є незавершенiсть. Сучаснi дослiдження цих
конструкцiй в украïнiстицi засвiдчують, що не всi вони є
еквiва лентами речень. Незакiнченi (перерванi, обiрванi) структури
трактуються неоднозначно. На наш погляд, має рацiю П. Дудик, який
зазначає, що незакiнченi речення — це початi, але
недоговоренi речення, якими виражаються перерванi, до кiнця не
висловленi думки. Однак такi думки мають свою вартiсть i за певних
обставин висловлювання цiлком доречнi, вмотивованi не менше, анiж думки
та емоцiï, переданi повними чи неповними побудовами. Тому
незакiнченi конструкцiï не потребують будь-яких конкретних
доповнень своєï граматико-змiстовбï структури i цiлком
достатнi для того, щоб виконувати комунiкативну функцiю речення, бути
його особливим еквiвалентом, що має свою вiдносно окрему сферу
застосування i виразну стилiстичну цiннiсть. А В. Пiтель
квалiфiкує незакiнченi конструкцiï не як еквiваленти речень,
а як речення, що мають бiльшiсть його ознак. Очевидно, незакiнченi
структури, залежно вiд репрезентацiï ïх компонентiв,' можна
вважати i реченнями (якщо зрозумiлою є структурна органiзацiя
конструкцiï), i еквiвалентами речень (якщо не є
передбачуваною двоскладнiсть/односкладнiсть ïх побудови).
Найвиразнiшими є незакiнченi речення, представленi повнозначними
словами, передусiм головними членами речення, наприклад: — Та
годi! Тут дiло, а вони… (С. Васильченко); Дiвчина боялася його
дратувати, але й не могла втримати слiз: - Може, це дружина або коханка.
А я… (Петро Панч); — А ле ж м и… — почав був
хтось (Ю. Смолич); Вiн повернувся до султана i заволав: Великий
падишаху, вона… Та не докiнчив (Р. Iваничук). Деколи такi
структури представленi обома головними членами речення, що дає всi
пiдстави визначати ïх як речення, а не еквiваленти, наприклад:
— Що трапилось, Макаре? — Взагалi, Ваню… я щ ойно
прочитав… я щойно прочитав… Ти розумiєш… —
Макар задихався. Вiн надто шпарко бiг. А може, те, що вiн прочитав, було
надто значне (Ю. Смолич). Виникнення незакiнчених речень зумовлене
рiзними причинами: зрозумiлiстю замовчуваних фактiв спiврозмовниками,
потребою уникнути чiткого висловлення, необхiднiстю характеристики
персонажiв, емоцiйним станом мовця та iн. У таких 404 Синтаксис як
роздiл граматики випадках обiрвана структура є еквiвалентом
речення, компонентом, представленим лише службовим словом або ж
повнозначними словами (другорядними членами), що не можуть однозначно
репрезентувати двоскладнiсть/односкладнiсть конструкцiï, наприклад:
— 1 ти… I в тебе… А звiдки ти взяв? — Вiн був
ошелешений (Ю. Смолич); Гайсин злякано заклiпав очима: -Янiчого не знаю.
Я… Мене… (Петро Панч); Петрусь не знав, що одказати. —
Так при… (Панас Мирний); За ваш став я пробував спе речатись
але… (М. Стельмах). Ознакою схвильованого мовлення є
одночасне використання кiлькох незакiнчених структур, наприклад: Ви до
мене? — питав вiйськовий уже з посмiшкою вiд перепо лошеного
вигляду вiдвiдувача. — В якiй справi? — Я… М енi..
Тут… Кроса… — Якого Кроса? — Пана…
Товариша… (Петро Панч). — Острог? — поглянув на
неï. дивуючись, i додав: — А хiба ти туди хочеш? —
Я… н i., я… — А чого ж тобi туди треба? —
Я… м енi., треба менi.. (Б. Грiнченко). Iнколи обiрвана одиниця
може становити частину слова, наприклад: Побачив Варвару. Стояла бiля
стола зiгнута, зiв'яла, спокiйна i щось стирала. — Вар…
Хотiв говорити i не мiг (М. Коцюбинський). Отже, структури, у яких
представленi повнозначнi компоненти, що вказують на
двоскладнiсть/односкладнiсть конструкцiï, можна вважати реченнями,
iншi, якi такоï вказiвки не мають, є еквiвалентами речень.