Незакiнченi речення

Незакiнченi речення — структури, в яких не вираженi ознаки внутрiшньоï струк турноï органiзацiï i комунiкативно- iнформативноï завершеностi. Це своєрiднi побудови, характерною ознакою яких є незавершенiсть. Сучаснi дослiдження цих конструкцiй в украïнiстицi засвiдчують, що не всi вони є еквiва лентами речень. Незакiнченi (перерванi, обiрванi) структури трактуються неоднозначно. На наш погляд, має рацiю П. Дудик, який зазначає, що незакiнченi речення — це початi, але недоговоренi речення, якими виражаються перерванi, до кiнця не висловленi думки. Однак такi думки мають свою вартiсть i за певних обставин висловлювання цiлком доречнi, вмотивованi не менше, анiж думки та емоцiï, переданi повними чи неповними побудовами. Тому незакiнченi конструкцiï не потребують будь-яких конкретних доповнень своєï граматико-змiстовбï структури i цiлком достатнi для того, щоб виконувати комунiкативну функцiю речення, бути його особливим еквiвалентом, що має свою вiдносно окрему сферу застосування i виразну стилiстичну цiннiсть. А В. Пiтель квалiфiкує незакiнченi конструкцiï не як еквiваленти речень, а як речення, що мають бiльшiсть його ознак. Очевидно, незакiнченi структури, залежно вiд репрезентацiï ïх компонентiв,' можна вважати i реченнями (якщо зрозумiлою є структурна органiзацiя конструкцiï), i еквiвалентами речень (якщо не є передбачуваною двоскладнiсть/односкладнiсть ïх побудови). Найвиразнiшими є незакiнченi речення, представленi повнозначними словами, передусiм головними членами речення, наприклад: — Та годi! Тут дiло, а вони… (С. Васильченко); Дiвчина боялася його дратувати, але й не могла втримати слiз: - Може, це дружина або коханка. А я… (Петро Панч); — А ле ж м и… — почав був хтось (Ю. Смолич); Вiн повернувся до султана i заволав: Великий падишаху, вона… Та не докiнчив (Р. Iваничук). Деколи такi структури представленi обома головними членами речення, що дає всi пiдстави визначати ïх як речення, а не еквiваленти, наприклад: — Що трапилось, Макаре? — Взагалi, Ваню… я щ ойно прочитав… я щойно прочитав… Ти розумiєш… — Макар задихався. Вiн надто шпарко бiг. А може, те, що вiн прочитав, було надто значне (Ю. Смолич). Виникнення незакiнчених речень зумовлене рiзними причинами: зрозумiлiстю замовчуваних фактiв спiврозмовниками, потребою уникнути чiткого висловлення, необхiднiстю характеристики персонажiв, емоцiйним станом мовця та iн. У таких 404 Синтаксис як роздiл граматики випадках обiрвана структура є еквiвалентом речення, компонентом, представленим лише службовим словом або ж повнозначними словами (другорядними членами), що не можуть однозначно репрезентувати двоскладнiсть/односкладнiсть конструкцiï, наприклад: — 1 ти… I в тебе… А звiдки ти взяв? — Вiн був ошелешений (Ю. Смолич); Гайсин злякано заклiпав очима: -Янiчого не знаю. Я… Мене… (Петро Панч); Петрусь не знав, що одказати. — Так при… (Панас Мирний); За ваш став я пробував спе речатись але… (М. Стельмах). Ознакою схвильованого мовлення є одночасне використання кiлькох незакiнчених структур, наприклад: Ви до мене? — питав вiйськовий уже з посмiшкою вiд перепо лошеного вигляду вiдвiдувача. — В якiй справi? — Я… М енi.. Тут… Кроса… — Якого Кроса? — Пана… Товариша… (Петро Панч). — Острог? — поглянув на неï. дивуючись, i додав: — А хiба ти туди хочеш? — Я… н i., я… — А чого ж тобi туди треба? — Я… м енi., треба менi.. (Б. Грiнченко). Iнколи обiрвана одиниця може становити частину слова, наприклад: Побачив Варвару. Стояла бiля стола зiгнута, зiв'яла, спокiйна i щось стирала. — Вар… Хотiв говорити i не мiг (М. Коцюбинський). Отже, структури, у яких представленi повнозначнi компоненти, що вказують на двоскладнiсть/односкладнiсть конструкцiï, можна вважати реченнями, iншi, якi такоï вказiвки не мають, є еквiвалентами речень.