СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. Засоби поєднання частин складного речення

Складним називається таке речення, яке складається з двох чи
кiлькох простих одиниць. За змiстом i граматичними засобами складне
речення становить структурну й iнтонацiйну цiлiснiсть: Билося серце, i
грала кров од передчуття чогось в життi радiсного, могучого (С.
Васильченко); Несло то гiлку рододендрона, то цупкий вiнок з якихось
дивовижних трав та альпiйських квiтiв, досi не бачених нею, таких, щ0
цвiтуть лише там, високо в горах, у понадхмар 7, д е не буває й
туманiв, де сонце свiтить вiчно (О. Гончар). Загальний змiст складного
речення зумовлюється змiстом його частин (простих речень), що
входять до його складу i перебувають у певних синтаксичних вiдно шеннях
одне з одним. Складне речення характеризується сукупнiстю ознак,
серед яких найiстотнiшими є такi: 1) полiпредикативнiсгь; 2)
особлива структурна схема; 3) семантична й iнто нацiйна цiлiснiсть,
завершенiсть та єднiсть його частин за комунiкативною метою.
Полiпредикативнiсть складного речення полягає в тому, що воно
складається iз двох чи кiлькох предикативних одиниць, центрiв, якi
спiввiдносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне цiле.
Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць,
називається двокомпонентним. Наприклад: I все, що в моєму
серцi, я вiддаю тобi, дорогий мiй краю (I. Цюпа). Складне ж речення, що
складається з трьох i бiльше предикативних одиниць,
називається багатокомпонентним, чи багато членним. Наприклад: Ми
зiрвали лише по одному суцвiттю, й зробили це не змов ляючись, ми
пожалiли кущ, переглянулись, i одна думка пройняла нас, i один вогонь
побiг по наших жилах, це була мить надзвичайноï близькостi, яка
єднала (Ю. Мушкетик). На вiдмiну вiд простого складне речення
будується не iз слiв i словосполучень, а iз предикативних одиниць,
своєю будовою подiбних до простого речення, поєднаних мiж
собою за структурною моделлю двоскладного чи односкладного, але вiдпо
вiдного типу предикативноï конструкцiï. Важливу роль у
структурi складного речення вiдiграють як iнтонацiя, так i сполуч нi
засоби, — сполучники i сполучнi слова, — порядок
предикативних частин, а також наявнiсть спiльних компонентiв у рiзних
предикативних частинах складного речення (спiльнi другоряднi члени
речення, вставнi i службовi слова), паралелiзм структур тощо.
Предикативнi частини, що входять до складного речення, набувають певного
семантичного оформлення лише у складi всього речення, а взятi окремо,
вони зви чайно не характеризуються iнтонацiйною i семантичною
завершенiстю. Основними засобами зв'язку предикативних частин у межах
складного речення є: iнтонацiя; сполучнi засоби — сполучники
i сполучнi слова; 442 спiввiдношення видо-часових i способовнх форм дiєслiв-
присудкiв у преди кативних частинах складного речення; порядок
розмiщення предикативних частин.