СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. Засоби поєднання частин складного речення

Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кiлькох простих одиниць. За змiстом i граматичними засобами складне речення становить структурну й iнтонацiйну цiлiснiсть: Билося серце, i грала кров од передчуття чогось в життi радiсного, могучого (С. Васильченко); Несло то гiлку рододендрона, то цупкий вiнок з якихось дивовижних трав та альпiйських квiтiв, досi не бачених нею, таких, щ0 цвiтуть лише там, високо в горах, у понадхмар 7, д е не буває й туманiв, де сонце свiтить вiчно (О. Гончар). Загальний змiст складного речення зумовлюється змiстом його частин (простих речень), що входять до його складу i перебувають у певних синтаксичних вiдно шеннях одне з одним. Складне речення характеризується сукупнiстю ознак, серед яких найiстотнiшими є такi: 1) полiпредикативнiсгь; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й iнто нацiйна цiлiснiсть, завершенiсть та єднiсть його частин за комунiкативною метою. Полiпредикативнiсть складного речення полягає в тому, що воно складається iз двох чи кiлькох предикативних одиниць, центрiв, якi спiввiдносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне цiле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним. Наприклад: I все, що в моєму серцi, я вiддаю тобi, дорогий мiй краю (I. Цюпа). Складне ж речення, що складається з трьох i бiльше предикативних одиниць, називається багатокомпонентним, чи багато членним. Наприклад: Ми зiрвали лише по одному суцвiттю, й зробили це не змов ляючись, ми пожалiли кущ, переглянулись, i одна думка пройняла нас, i один вогонь побiг по наших жилах, це була мить надзвичайноï близькостi, яка єднала (Ю. Мушкетик). На вiдмiну вiд простого складне речення будується не iз слiв i словосполучень, а iз предикативних одиниць, своєю будовою подiбних до простого речення, поєднаних мiж собою за структурною моделлю двоскладного чи односкладного, але вiдпо вiдного типу предикативноï конструкцiï. Важливу роль у структурi складного речення вiдiграють як iнтонацiя, так i сполуч нi засоби, — сполучники i сполучнi слова, — порядок предикативних частин, а також наявнiсть спiльних компонентiв у рiзних предикативних частинах складного речення (спiльнi другоряднi члени речення, вставнi i службовi слова), паралелiзм структур тощо. Предикативнi частини, що входять до складного речення, набувають певного семантичного оформлення лише у складi всього речення, а взятi окремо, вони зви чайно не характеризуються iнтонацiйною i семантичною завершенiстю. Основними засобами зв'язку предикативних частин у межах складного речення є: iнтонацiя; сполучнi засоби — сполучники i сполучнi слова; 442 спiввiдношення видо-часових i способовнх форм дiєслiв- присудкiв у преди кативних частинах складного речення; порядок розмiщення предикативних частин.