Синтаксичнi (вiльнi) словосполучення та стiйкi (фразеологiчнi) сполучення слiв, ïхня роль у мовi

Якщо термiн вiльне синтаксичне словосполучення мас статус усталеного
синтак сичного термiна, то найменування сполучення слiв не набуло ще скiльки-
небудь чiткоï термiнологiчноï визначеностi. Будь-яке
словосполучення с одночасно сполученням слiв, проте не кожне сполучення
слiв с синтаксичним словосполученням. Синтаксичнi (вiльнi) — це
такi словосполучення, що позначають складне понят тя, у якому кожне
слово не має сувороï закрiпленостi з iншим словом. Стiйкi
сполучення слiв являють собою цiлий блок, що передає одне поняття,
а всi слова обєднанi одним (переважно переносним) значенням. У
таких словосполученнях замiна слова iншим руйнує цiннiсть значення
всiєï сполуки. Розрiзняються такi бiльш чи менш продуктивнi
рiзновиди (типи, групи) сполучень слiв:
1. Лексичнi сполучення слiв. Становлять лексико-граматичну
єднiсть двох чи бiльше повнозначних слiв (часто ускладнених
службовим словом), яка синтаксично не членується,
виражає одне поняття, виступає одним членом речення:
Львiвська область. Атлантичний океан, Далекий Схiд, бiлий вiрш,
мовний апарат людини, неозначена форма дiєслова, чорне золото,
космiчний корабель.
2. Фразеологiчнi (iдiоматичнi та iншi) сполучення слiв. Подiбно до
синтаксично нерозкладних лексичних сполучень слiв фразеологiчнi
сполучення слiв виражають одне цiлiсне, нерозкладне поняття,
виконують роль одного члена речення, загалом належать до образних
засобiв мови, мають здебiльшого тропеïчне значення, семантично
можуть дорiвнювати окремому слову: покласти зуби на паличку
(голодувати), бити байдики (байдикувати, нiчого не робити), пiймати
обяизня, пасти заднiх, збити з пантелику, накивати п ятами, пекти
раки, замилювати очi, нi пари з __________________Синтаксис як
роздiл граматики 319 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА уст,
обстрiляний птах (бувала людина), святий та божий (непогрiшний;
iронiчне) I брати (взяти) участь, крутити носом.
3. Сполучення слiв, якi становлять аналiтичнi (складенi) форми слiв:
буду I конспектувати (форма дiєслова недоконаного виду в
майбутньому часi), бiльщ I ефективний (форма вищого ступеня
прикметника), найбiльш вразливий (форма I найвищого ступеня
прикметника).
4. Поєднання слiв з однiєю функцiєю: а) того самого
iменника в рiзних вiд. I мiнкових формах з прийменником чи без
нього: день за днем, з дня на день, робота я роботою; б) двох
дiєслiв у якiйсь однiй формi: пiду подивлюся, посиджу
послухаю' I в) поєднання iнфiнiтива з дiєвiдмiнюваною
формою того самого дiєслова: послухати I послухаю, зробити
зроблю, заспiвати заспiваю.
5. Прийменниково-iменне сполучення слiв: понад берегом, над Азовським
мо- 1 рем, на уроцi
6. Сполучення слiв у функцiï звертань я к синт аксично iзольованих
частин I речення (не членiв речення!), якi бувають двох типiв: а)
сурядними сполученнями I слiв: Тату, бабусю, дивiться, це ж ваш Ю
рась! (О. Iваненко); б) пiдрядними сполу-1 ченнями слiв: Лети ж, моя
думо, моя люта муко! (Т. Шевченко); коли друге уточнює I перше
за певною ознакою (прикладка).
7. Сполучення слiв у функцiï вставних елементiв —
синтаксично iзольованих I частин речення: Можна сказати, готових
формул в правдивому творi мистецтва I немає i не може бути (М.
вшан).
8. Сполучення слiв, утворене поєднанням дiєслова з часткою:
читайте ж, I зробив би.
9. Найрiзнiшi поєднання службових слiв, ужитих у функцiï слiв-
речень — син-1 таксично нечленованих конструкцiй: Саме так. Та
н i Он як? Ось воно де! i под. У найбiльш загальному планi будь-яке
словосполучення чи сполучення слiв може I бути назване синтаксичною
конструкцiєю чи просто конструкцiєю.