Перехiд займенникiв в iншi частини мови

Займенники можуть втрачати значення узагальненоï вказiвки на ознаки або кiль кiсть i переходити в iменники. В основному спостерiгається неповна субстантивацiя займенникiв, наприклад: Кожен намагався показати свою силу, вправнiсть, смiли вiсть (В. Бойченко); Про себе дбай, але й iнших не забувай (Нар. творчiсть). Будь- який займенник, спiввiдносний з прикметником, може бути субстантиво- ваним словом, якщо його вжити без iменника. Проте деякi займенники i поза текстом мають конкретне предметне значення, наприклад: мiй у значеннi чоловiк, коханий, наречений: моя — дружина, кохана, наречена; наш (наша, наше, нашi) зi значенням людей, близьких за соцiальним становищем, за переконаннями, почуттями патрiо тизму i т. iн. Порiвняйте, наприклад: Вчора вийшов мiй [чоловiк] на село, вже сонце сiдало, коли скаче щось верхи. Вiн на дзвiницю зараз, ударив у дзвони (М. Коцюбин ський). Окремi займенниковi форми перейшли в частки, як-от: тобi (Куди тобi наря дилася), собi (Жив собi вовчик), все (Та все швидше i швидше бiжить), це (Де це ти ходиш?).