Перехiд займенникiв в iншi частини мови

Займенники можуть втрачати значення узагальненоï вказiвки на ознаки
або кiль кiсть i переходити в iменники. В основному
спостерiгається неповна субстантивацiя займенникiв, наприклад:
Кожен намагався показати свою силу, вправнiсть, смiли вiсть (В.
Бойченко); Про себе дбай, але й iнших не забувай (Нар. творчiсть). Будь-
який займенник, спiввiдносний з прикметником, може бути субстантиво-
ваним словом, якщо його вжити без iменника. Проте деякi займенники i
поза текстом мають конкретне предметне значення, наприклад: мiй у
значеннi чоловiк, коханий, наречений: моя — дружина, кохана,
наречена; наш (наша, наше, нашi) зi значенням людей, близьких за
соцiальним становищем, за переконаннями, почуттями патрiо тизму i т. iн.
Порiвняйте, наприклад: Вчора вийшов мiй [чоловiк] на село, вже сонце
сiдало, коли скаче щось верхи. Вiн на дзвiницю зараз, ударив у дзвони
(М. Коцюбин ський). Окремi займенниковi форми перейшли в частки, як-от:
тобi (Куди тобi наря дилася), собi (Жив собi вовчик), все (Та все швидше
i швидше бiжить), це (Де це ти ходиш?).