Основнi значення вiдмiнкiв

Називний вiдмiнок. Основне значення називного вiдмiнка є власне
нази ванням без вираження будь-якого вiдношення. За цiєю основною
функцiєю називний вiдмiнок протиставляється всiм iншим
вiдмiнкам. Називний вiдмiнок називаєтьсi прямим, решта вiдмiнкiв
— непрямими. Називний вiдмiнок є початковою (вихiдною)
формою iменника i виступає в реченнi в ролi пiдмета. Периферiйне
значення називного вiдмiнка як залежноï форми виявляється у
функцiï атрибутивнiй (завод-мiльйонер) та предикативнiй (Слово
— це зброя) — як форми, координованоï з пiдметом.
Родовий вiдмiнок. Основне значення родового вiдмiнка обєктне: а)
пря мого обєкта при дiєсловах iз заперечною часткою не (не
помiтив iронiï, не привiтав друга); б) прямого обєкта, не
визначеного кiлькiсно чи визначеного частково (купив меду, принiс солi,
набери води); в) при збiрних iменниках — комплективне (загiн
добровольцiв, гурт дiвчат), так само при назвах вимiру (центнер борошна,
кiлограм цукру). Родовий вiдмiнок при iменнику може також означати
належнiсть, при свiйнiсть (iкнига брата, музика Лисенка, хата лiсника)
або давати iншу атрибутивну характеристику (свiтло лампи, вогонь
Прометея, звук сирени). Родовий вiдмiнок iменника в сполученнi з
числiвником, займенником, прикметником виступає з обста винним
значенням часу, дати (другого дня, того року, погожого ранку 1926року).
У сполученнi з прийменником родовий вiдмiнок може виражати рiзноманiтнi
обставиннi значення (поïхати до Канева, почорнiти вiд давностi,
насмiшити до слiз, терпiти заради друга), порiвняльно-зiставнi (старший
вiд сестри, кращий з кращих) та iншi значення, що нашаровуються на
основнi значення родового вiдмiнка. Давальний вiдмiнок. Значення
давального вiдмiнка в украïнськiй мовi по- рiвняно з iншими
вiдмiнками менш обєкте. Давальний вiдмiнок виражає особу або
предмет, для яких чи на користь яких вiдбувається дiя (вiддав
квiти матерi, оголосим наказ студентам, перерахують кошти дитсадку).
Давальний вiдмiнок може позначати особу, якiй приписується певний
стан (це так званий давальний субєкта в безособових конструкцiях:
Дiтям радiсно. Оленi не сидиться). При iменниках давальний вiдмiнок
виражає значення належностi, стосунку, спря* мовування (пам ятник
Котляревському, послання бiйцям, шана поетовi). 192 Морфологiя як роздiл
граматики У структурi речення давальний вiдмiнок сучасноï
украïнськоï мови не виявляє особливих додаткових
значень, що зумовлено майже повною втратою ним приймен никового зв'язку.
Давальний вiдмiнок може вживатися тiльки з похiдними приймен никами i
виражає разом з ними обставиннi вiдношення (зробив наперекiр
товаришам, вибiг назустрiч батьковi). Знахiдний вiдмiнок. Основне
значення знахiдного вiдмiнка — це вираження прямого об'єкта,
тодi як у родовому вiдмiнку це значення обмежене кiлькома випад ками
(див. вище). Знахiдний прямого обєкта виступає при
перехiдних дiєсловах (завести коня, прочитати вiрш, вибрати
книгу). Iншi значення знахiдного: часу (просидiв день, навчався рiк),
мiсця (поïхав у Брест, спустили на воду) виводяться з основного,
обєктного значення. Такi додатковi значення в основному
передаються за допомогою прийменникiв, наприклад: покласти пiд стiл,
соромити за непослух, працювати за товариша, сильнiший за смерть.
Орудний вiдмiнок. З усiх вiдмiнкiв орудний видiляється особливим
багат ством своïх значень. Вiн в украïнськiй мовi
виражає значення: 1) знаряддя i засобу дiï (писати олiвцем,
кивнути головою)', засобу пересування (ïхати поïздам, пливти
човном); 2) субєкта дiï (завдання виконано студентом, план
затверджено комiсiєю) або спiвучасника дiяча — соцiативне
значення (мати з дочкою iдуть); 3) значення обставинноï
характеристики: (працювати ночами, не писати мiсяцями), мiсця
(пробиратися лiсами, iти полем), порiвняння i Перевтiлення (вити вовком,
летiти стрiлою, жити вдовою); 4) значення предикативноï
характеристики (бути лiкарем, стати героєм, зробитися ледарем) та
iн. У сполученнi з прийменником форма орудного вiдмiнка виражає
багатоманiтнi семантико-синтаксичнi значення: обєктнi (розмовляти
з учнем, ïхати з товаришем), атрибутивнi (дiвчина з косою),
обставиннi (звернутися з питанням, перебувати пiд водою, вийти перед
свiтанком), предикативнi (борщ був iз перцем) та iн. Мiсцевий вiдмiнок.
Значення мiсцевого вiдмiнка в украïнськiй мовi обме женi вживаними
при ньому прийменниками на, в (у), о (об), по. Форма мiсцевого
вiдмiнк& в сучаснiй украïнськiй мовi аналiтична: семантично-
функцiональне значення передається прийменником у єдностi з
флексiєю. Мiсцевий вiдмiнок виражає мiсце дiï (жити в
селi, бiлiти на палубi, розкидати по полю); час (прийти о шостiй
годинi); рiдше виступає iз значенням обєктним (зосе редитися
на головному завданнi), зокрема знаряддя дiï (грати на баянi) чи
засобу пересування (приïхати на возi). Кличний вiдмiнок.
Виконує в реченнi апелятивну функцiю — звертання до адресата
мовлення. Форма кличного вiдмiнка нiколи не повязується з
прийменни ками i не вступає в пiдряднi чи суряднi звязки з iншими
членами речення. Вона твориться вiд iменникiв чоловiчого чи жiночого
роду, що означають осiб, iстот i персонiфiкованi предмети (Павле, дiду,
коню, земле, мрiє). Значення звертання до особи виражається
за допомогою флексiï у формi однини (Гiлю, Оксано, Карпе, сину). У
множинi клична форма збiгається з формою називного вiдмiнка. 193
СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Кличний вiдмiнок означає
особу, до якоï звертаємось. Отже, його мають не темники, а
лише тi, що є назвами осiб. Вiн не повязується з iншими
словами допомогою запитання. При звертаннi ми не запитуємо, а
вказуємо на особу фо*? займенника у будь-якому вiдмiнку.
Наприклад: Ростаславе, вiдчини дверi; РоСщ славе. до тебе завiтали; Я
тобi вiрю, Ростиславе. У художньому мовленнi кличний вiдмiнок може
використовуватися як стилiв тичний засiб риторичного звертання до
предметiв, узагальнених понять з мегой персонiфiкацiï: Мiсяченьку!
Наш голубоньку! Ходи до нас вечеряти (Т. Шевченко) Запитання визначають
роль iменника в реченнi: називний вiдмiнок виступає фор. мою
вираження пiдмета; iншi вiдмiнки — формою вираження додатка. У
ролi обста- вини, означення i присудка iменники вiдповiдають на питання,
якi ставляться до ццх членiв речення.