Класифiкацiя складних речень iз сурядним i пiдрядним зв язками
Складними сполучниковими реченнями з рiзними видами звязку є
КОНСТруцц в яких одночасно наявнi сурядний i пiдрядний звязки. Щодо
статусу цих структ~! як окремоï моделi ускладнених складних речень
немає одностайностi нi в зарубi нiй, нi у вiтчизнянiй лiнгвiстицi.
Деякi мовознавцi (i. Василенко, М. Симулик та iн дослiджуючи сурядно-
пiдряднi речення, обмежуються трикомпонентними СТрук турами, тобто
аналiзують речення, в яких просте i складнопiдрядне поєднуютьс мiж
собою сполучником сурядностi. Це є недолiком, оскiльки в мовленнi
реалiзу сться значна кiлькiсть таких складних речень з суряднiстю i
пiдряднiстю, у яких крiм звичайного пiдпорядкування, наявнi складнiшi
рiзновиди пiдрядного звязку- супiдряднiсть, послiдовна пiдряднiсть,
ïхнi комбiнацiï. Першим з украïнських лiнгвiстiв почав
дослiджувати цi конструкцiï О. Верж- бицький. Вiн подiляв ïх
на такi типи: конструкцiï, в яких пiдрядне речення пояснює
одразу два чи кiлька незалежних речень, повязаних мiж собою способом
суряд ностi; конструкцiï, утворенi сурядним поєднанням
простого речення iз складно пiдрядним або навпаки; складнопiдряднi
речення, поєднанi способом сурядностi- три i бiльше речень, однi з
яких є простими, а iншi складнопiдрядними, що поєд нуються
способом сурядностi в одну складну конструкцiю; конструкцiï, в яких
наявний збiг сполучникiв сурядностi i пiдрядностi. I. Вихованець,
аналiзуючи склад нi речення з рiзними видами синтаксичного звязку,
видiляє шiсть типiв таких конструкцiй, найпоширенiшими з яких
є саме сурядно-пiдряднi речення. З-помiж них вiн називає три
варiанти поєднань предикативних частин: двi чи бiльше суряднi
частини мають одну спiльну для них пiдрядну частину; одна з сурядних
частин поширюється пiдрядною частиною, а iншi суряднi частини
вживаються без пiд рядноï частини: кожну iз сурядних частин
супроводжують пiдряднi частини. При цьому I. Вихованець наголошує,
що завжди один iз видiв синтаксичного Деякi вченi речення iз суряднiстю
i пiдряднiстю в окремий тип не видiляють, а розглядають як звичайнi
складносуряднi речення. Пiдрядний компонент ними ква лiфiкується
як частина сурядного речення, береться до уваги лише перший, ло- гiко-
граматичний, рiвень членування i цiлком iгнорується другий
(третiй, четвертий i т. д.) — структурний. Це стосується
насамперед внутрiшньоï структури таких конструкцiй —
наявностi предикативних центрiв, яких у складних сурядно-пiд- рядних
реченнях завжди не менше трьох. Справдi, на зовнiшньому рiвнi членування
сурядним звязком поєднуються двi частини, що можуть бути як
простими, так i складними реченнями, однак на внутрiшньому рiвнi
членування у частинах, що становлять складнопiдряднi речення, видiляють
головнi i пiдряднi компоненти, як i в будь-якому складнопiдрядному
реченнi. Складнi речення з сурядним i пiдрядним звязками переважно мають
багатовимiрну структуру, причому на зовнiшньому рiвнi членування частини
ïх здебiльшого поєднуються сурядним звязком. Тому не можна
погодитись з тими вченими, якi провiдним вважають той звязок, який iде
першим. Так, М. Симулик конструкцiю Печаль житнiх ст епiв ст ояла в очах
хлiборобiв, I вони нiяк не м огли збагнут и, для чого ïм т реба
було поховат и свою свят иню — зерно (М. Стельмах) визначає
як складне речення з суряднiстю i пiдряднiстю, а 474 конструкцiю По
обидва боки шляху лежали незайманi землi, якi чергувалися з перелiсками,
а далi синiла смуга лiсу (Петро Панч) — як складне речення з
пiдряднiстю i суряднiстю. Однак очевидним є те, що провiдним i в
першому, i в другому випадках є сурядний зв'язок, що, до речi,
пiдтверджують тi мовознавцi, якi залишають поза увагою внутрiшнi звязки
мiж частинами таких структур I визначають Тх як складносуряднi. Залежно
вiд того, який синтаксичний звязок є провiдним, видiляють двi
моделi цих конструкцiй: складнi речення iз суряднiстю i пiдряднiстю;
складнi речення з пiдряднiстю i суряднiстю.
