Класифiкацiя складних речень iз сурядним i пiдрядним зв язками

Складними сполучниковими реченнями з рiзними видами звязку є КОНСТруцц в яких одночасно наявнi сурядний i пiдрядний звязки. Щодо статусу цих структ~! як окремоï моделi ускладнених складних речень немає одностайностi нi в зарубi нiй, нi у вiтчизнянiй лiнгвiстицi. Деякi мовознавцi (i. Василенко, М. Симулик та iн дослiджуючи сурядно- пiдряднi речення, обмежуються трикомпонентними СТрук турами, тобто аналiзують речення, в яких просте i складнопiдрядне поєднуютьс мiж собою сполучником сурядностi. Це є недолiком, оскiльки в мовленнi реалiзу сться значна кiлькiсть таких складних речень з суряднiстю i пiдряднiстю, у яких крiм звичайного пiдпорядкування, наявнi складнiшi рiзновиди пiдрядного звязку- супiдряднiсть, послiдовна пiдряднiсть, ïхнi комбiнацiï. Першим з украïнських лiнгвiстiв почав дослiджувати цi конструкцiï О. Верж- бицький. Вiн подiляв ïх на такi типи: конструкцiï, в яких пiдрядне речення пояснює одразу два чи кiлька незалежних речень, повязаних мiж собою способом суряд ностi; конструкцiï, утворенi сурядним поєднанням простого речення iз складно пiдрядним або навпаки; складнопiдряднi речення, поєднанi способом сурядностi- три i бiльше речень, однi з яких є простими, а iншi складнопiдрядними, що поєд нуються способом сурядностi в одну складну конструкцiю; конструкцiï, в яких наявний збiг сполучникiв сурядностi i пiдрядностi. I. Вихованець, аналiзуючи склад нi речення з рiзними видами синтаксичного звязку, видiляє шiсть типiв таких конструкцiй, найпоширенiшими з яких є саме сурядно-пiдряднi речення. З-помiж них вiн називає три варiанти поєднань предикативних частин: двi чи бiльше суряднi частини мають одну спiльну для них пiдрядну частину; одна з сурядних частин поширюється пiдрядною частиною, а iншi суряднi частини вживаються без пiд рядноï частини: кожну iз сурядних частин супроводжують пiдряднi частини. При цьому I. Вихованець наголошує, що завжди один iз видiв синтаксичного Деякi вченi речення iз суряднiстю i пiдряднiстю в окремий тип не видiляють, а розглядають як звичайнi складносуряднi речення. Пiдрядний компонент ними ква лiфiкується як частина сурядного речення, береться до уваги лише перший, ло- гiко- граматичний, рiвень членування i цiлком iгнорується другий (третiй, четвертий i т. д.) — структурний. Це стосується насамперед внутрiшньоï структури таких конструкцiй — наявностi предикативних центрiв, яких у складних сурядно-пiд- рядних реченнях завжди не менше трьох. Справдi, на зовнiшньому рiвнi членування сурядним звязком поєднуються двi частини, що можуть бути як простими, так i складними реченнями, однак на внутрiшньому рiвнi членування у частинах, що становлять складнопiдряднi речення, видiляють головнi i пiдряднi компоненти, як i в будь-якому складнопiдрядному реченнi. Складнi речення з сурядним i пiдрядним звязками переважно мають багатовимiрну структуру, причому на зовнiшньому рiвнi членування частини ïх здебiльшого поєднуються сурядним звязком. Тому не можна погодитись з тими вченими, якi провiдним вважають той звязок, який iде першим. Так, М. Симулик конструкцiю Печаль житнiх ст епiв ст ояла в очах хлiборобiв, I вони нiяк не м огли збагнут и, для чого ïм т реба було поховат и свою свят иню — зерно (М. Стельмах) визначає як складне речення з суряднiстю i пiдряднiстю, а 474 конструкцiю По обидва боки шляху лежали незайманi землi, якi чергувалися з перелiсками, а далi синiла смуга лiсу (Петро Панч) — як складне речення з пiдряднiстю i суряднiстю. Однак очевидним є те, що провiдним i в першому, i в другому випадках є сурядний зв'язок, що, до речi, пiдтверджують тi мовознавцi, якi залишають поза увагою внутрiшнi звязки мiж частинами таких структур I визначають Тх як складносуряднi. Залежно вiд того, який синтаксичний звязок є провiдним, видiляють двi моделi цих конструкцiй: складнi речення iз суряднiстю i пiдряднiстю; складнi речення з пiдряднiстю i суряднiстю.