1. Написання слiв iз пiв

Проект 1999 р., на вiдмiну вiд згаданих правописiв 1933, 1946, 1960,
1990 рр про- понує писати слово пiв завжди окремо вiд сусiднiх
слiв, якщо воно означає половина, наприклад, пiв години, пiв
яблука, пiв Києва. Проблема постала через те, що в росiйськiй мовi
лексема пол немає цього значення, отож на зразок росiйськоï
завели писати слово пiв разом iз наступним (пiваркуша) i через дефiс (пiв-
Києва). Через таку ортографiю у наших словниках повписувано
фiктивних слiв на зразок пiвгодини, пiвдня, якi через незугар- нiсть
своєï форми ще й невiдмiнюванi. Нато- мiсть наше пiв здатне
передавати якнаитоншi поетичнi смисли: Отам i здобувши останню покуту,
Розпалим, як гроно, нагiрний свiй бiль. О идрство пiв серць, пiв надiй,
пiв причалiв, Пiв замiрiв царство, пiв змаг i пiв душ (Василь Стус).
Генiяльний поет роздвоïвся (на себе i страх!) Пiв поета
роздвоïлося (на чверть поета i страх). Чверть поета
роздвоïлося (на осьмуху i страх). Осьмуха поета роздвоïлася
(на понюху i страх). Тепер, коли вiн походжав вулицею, над головою його
висiв бiлий димок, а переляканi зустрiчнi шанобливо вступали йому дорогу
(Василь Стус. Про траєкторiю творчоï деградацiï Павла
Тичини). Так i хочеться докинути о царство пiв правописiв, о знаку
деградацiй!