5. Вилучення дифтонга ау у словах иншомовного походження

Позаяк для росiйськоï фонетичноï сис- теми вимова звукосполук
ав чи ау не прин- ципова, то варiянтнiсть форм типу аудиторiя та
автомобiль, лавр i лауреат закономiрна, хоч далеко не завжди логiчна
(порiвняй авто… < гр. аиiоь сам, аулиторiя < лат. аиiiо
слухаю, чую). В украïнськiй мовi, з огляду на вiдсутнiсть
фонетичного збiгу двох голосних у словах ин- шомовного походження та
наявнiсть у нескла- дотворчого (пiсля голосних звук в набуває
характеру у, мавка [маука], що вiдповiдає бiлоруськiй лiтерi у та
англiйськiй у на про- тивагу до у), закономiрно й доцiльно писати в а не
у в початкових словах, принаймнi, як зазначає Василь Нiмчук, у
запозиченнях iз класичних мов. Така вимова вмотивована i вiдповiдними
прикладами з давньоукраïнських пам'яток на зразок авьгоусть та
численними запозиченнями XVIXVIII ст.: автентикь, авдиєнцiя,
авдиторь тощо. Впровадження
Нiмчук Василь. Там само. С 321.
цiєï норми як живоï вимови усуне той хаос, який
панує у написаннi слiв з ав чи ау на зразок лавр, але лауреат;
автор, але аутизм; фавн, але фауна тощо. Зрештою, розгорнiмо ортоепiчний
словник Михайла Погрiбного (Киïв, 1984 р.), який унормовує
лiтературну вимову. Цей словник рекомендує вимову авдиторiя,
авдiювання, авдит, авдiєни}я, а правописний словник пропонує
писати за росiйським зразком: ау- диторiя, аудiювання тощо10 , що
промовисто засвiдчує руйнування автентичноï фонетичноï
системи украïнськоï мови засобами правопису. Джерело цього
руйнування легко поба- чити, якщо зiставити правописнi настанови: Проект
1926 i Правопис 1929 р. дифтонг аи, ои передаємо через ав, ов:
Август, Штравс, Фавст, авдиторiя, Кавтський, Павльсон, Бернард Шов; а
також звичайно Аве, Авербах, Шопен- гавер, ґебавер, Товер,Совер, Бавер,
Шопе- гавер тощо (Проект 1926 р., с. 83). Але звичайно: Ауе, Ауербах,
Шопен- гауер, ґебауер, Тоуер, Соуер i т. iн. (Правопис 1929 р с. 68-69)
Правописи 1933,1946,1960 i 1990 рр. дифтонги аи, ои передаються
переважно через ау, оу: Штраус, Фауст, аудиторiя, Каутський; разом iз
тим у цiлому рядi слiв аи передається через ав: Август, Австралiя,
автомобiль, автор (Правопис 1946 р с. 107; Правопис 1990 р.; с. 108).
Терлак Зеновiй. Найшла зросiйщена коса на дiяспорний камiнь?! С. 19.
… Очевидна це правда, що протягом столiть з окремоï вимови
постає й окрема мова, якщо якимись засобами не запобiгти цьому,
Якiв Ромяненко, Правопис i мова // Рiдна мова, Число 1. Сiчень. 1936рiк.
С 358.
Спираючись на живу украïнську ортоепiю i принцип усунути
суперечнiсть написання на зразок Фавн (мiтичний бог) фауна, iнав-
гурацiя iнаугурацiя (< гр. авгур у старо- давньому Римi член
жрецькоï колегiï, що вi- щував волю богiв), автор, автомобiль
ау- тотренiнг, лавр лауреат тощо, Проект пропонує: Иншомовнi аи,
ои, оу, що вимов- ляються як дифтонгiчнi сполучення, передаємо в
украïнськiй мовi переважно через ав: авгур, авдит, авдитор,
авдиторiя, авдiєнцiя, авдiо- вiзуальний, авкцiон, автентичний,
автизм, автобiографiя, автодафе, автомобiль, ав- тор, авторитет,
автотренiнг, автохтон, автокефальний, астронавт, iнавгурацiя, лавр,
лавреат, мавзолей, павза, фавна; Авс- тралiя, Австрiя, Таврiя;
Авґуст, Аврора, Фавн та ин. В украïнськiй мовi iснує
також традицiя передавати аи через ау в низцi слiв: джоуль, клоун, ноу-
хау; Джорджтаун, Каунас; Кра- узе, Лаура, Пауелл, Пауль, Фауст, Штра-
ус103. У поезiï Фавстiвська нiч вген Маланкж, роздумуючи над
складнiстю свiто- будови, метафоризує: На небi, як у книзi,
Механiка виконує закон… Нам би також врештi визначитись зi
своïми, а не чужими законами написання книг 103 Украïнський
правопис. Проект… С. 160. 104 Маланюк вген Земна мадонна.
Братислава, 1991. С 154 68