III. РАДЯНСЬКА ВЕРСIЯ УКРАÏНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (ЧИ МОВИ?)
Боротися за змiну правопису чи вiдразу за змiнувлади? Юрiй Андрухович Дерусифiкацiя правопису, хоч яким
заполiтизованим таке гасло видається на перший погляд, насправдi
є внутрiшньомовною проблемою. Ольга Кочерга. Правопис чужомовного
походження //Урок украïнськоï. 2003. 5-4.С 8. У квiтнi 1933
року при Наркомосi ство- рено Комiсiю для перегляду роботи на мов- ному
фронтi пiд головуванням Андрiя Хвилi, який вважав перегляд правопису за
найна- гальнiше и найважливiше завдання , позаяк правопис, ухвалений
Миколою Скрипником 6-го вересня 1928 року, скеровував розвиток
украïнськоï мови на польську, чеську бур- жуазну культури. Це
ставило бар'єр мiж украïнською та росiйською мовою… .
Ого- лосити Правопис 1929 року у пiк репресiй 1933 р. нацiоналiстичним
було дуже легко, адже серед засуджених на сфабрикованому процесi СВУ
(Спiлки визволення Украïни, 1929 р.) були i члени правописноï
комiсiï, зокрема Сергiй фремов, Всеволод Ганцов; застрелилися
Микола Хвильовий i Микола 50 Шерех Юрiй. Украïнська мова в першiй
половинi двадцятого столiття A900-1941) //Пороги i запорiжжяю Т. III.
— С. 341. 51 Нiмчук В.В. Проблеми… — С. 267. 32
Скрипник усi вони украïнськi буржуазнi нацiоналiсти . Хто
переглядав правопис сказати з певнiстю складно. Вiдтак газети й иншi
видання перейшли на новий правопис негайно у травнi 1933 року ще до його
публiкацiï, … i непiдготовленi читачi опинилися перед доко-
наним фактом . Метода стрiмкого переходу дуже проста i вiдпрацьована
бiльшовиками ще 1918 року, коли вводили, вiдповiдно до Ленiнського
декрету, новий росiйський право- пис. Коли пiсля офiцiйного декрету
преса i далi виходила за старим правописом, тодiшнiй комiсар у справах
видавництва, пропаганди й агiтацiï зiбрав вiдповiдальних за друк i
с очень спокойньïм лицом своим решительньïм голосом заявил им:
Появление каких бьi то ни бьiло текстов, напечатанньïх по старой
орфографии, будет считаться уступкой контрреволюции и отсюда будут
делаться соответствующие вьi- водьi . Насправдi найтрагiчнiше у
переглядi правопису це втручання у фонетико-гра- матичнi явища, якi
реально перебувають поза правописним полем, позаяк, за висловом Ми-
хайла Возняка, правопис не законодавець 55 т т мови, а лише н
найточнiший образ . Не- випадково професор Степан Смаль-Стоцький
наголошував, що найбiльша хиба правописних реформ полягає не так у
змiнi правопису, як 12 Нiмчук В.В Про графiку та правопис як елементи
етнiчноï культури: iсторiя _ // Мовознавство. — 1991 - X? 3.
— С. 1б! 53 Шерех Юрiй Украïнська мова.. С. 341. i4 Циг. За
Яворська Г.М Там само. С. 241. п Цит. за Франко Iван Там само. — С
583. Уже в 1933 р> пiд час катанiï боротьби з нацiоналiстичним
шкiдництвом у мовознавствi цей правопис без жодних дискусiй було
змiнено. Реально це означало насамперед змiну принципiв передачi
iншомовних слiв, правопис яких з цього часу було зорiєнтовано на
росiйську мову. Галина Яворська. Прескриптивна лiнгвiстики як дискурс.
Мова. Культура. Влада. К., 2000.С 190. 33 .Все…
зосереджується тiльки коло двох пунктiв: а) коло
«москвофiльства» наших авторiв (не жахайтеся слова, шановний
читачу) у сферi мови й б) коло своєрiдного консерватизму
нашоï громади в поглядах на все нове, що в нас твориться на тому
полi Пiд «москво- фiльством» у сферi мови я розумiю ось що:
приймати те, що вiд чужих народiв попадає до скарбу нашоï
мови, не вiд них безпосередньо, а просiяним крiзь московське сито (це
проявляється А у правописi чужих слiв, i в вiдмiнi, й уродi, який
прикладаємо до чужих слiвiтл); iгноруючи закони
украïнськоï граматики, заводити в нашу мову московськi форми;
лiтературноï мови, а причина цього у невмiннi розрiзняти, що
належить до мови, що до граматики, а що до правопису. Завдання
правопису, за Степаном Смаль-Стоцьким, навчити: а) якими знаками
позначаються звуки украïнськоï мови; 6) коли слова пишуться не
так, як вимовляються, тобто етимологiчно, а не фонетично; в) як писати
запозиченi слова; г) коли вживати велику букву; ґ) як переносити i
скорочувати слова; д) коли писати слова разом чи окремо; є)
правила пунктуацiï. Позаяк почалося волюнтаристське втру- чання у
фонетико-граматичну будову, то пiд загрозою самостiйного природного
розвитку опинилася сама мова. Диктаторська державна машина затиснула
ïï у прокрустове ложе росiйськомовноï норми, якою ми послуго-
вуємося й досi. З огляду на це розкрию пере- дусiм механiзм
руйнування тих фонетико- морфологiчних (граматично-звукових) зрiзiв
мови, до оживлення яких закликає вiдкладений (чи вiдкинутий?)
нашим Президентом найно- вiший Проект правопису 1999 р., над яким
працювали такi самовiдданi вченi, як чл.-кор. НАНУ, д.ф.н. Василь
Нiмчук, чл.-кор. НАНУ, д.ф.н. Iван Вихованець, д.ф.н. Катери- на
Городенська, к.ф.н. Сергiй Головащук, чл.- кор. НАНУ, д.ф.н. Нiна
Клименко, чл.-кор. АПН, д.ф.н. Арнольд Грищенко, д.ф.н. Олександр
Пономарiв i д.ф.н. Нiна Тоцька. Завдання цього Проекту деросiйщити
украïнську правописну систему (розумiй i 56 Цит За Гузар Олена.
Лiнгвоiсторичний аспект унормування украïнського правопису //Проукраïнський правопис i проблеми мови. Нью-Йорк Львiв, 1997. —
С. 77-78. 34 саму мову) i повернути ïï до питомих нацiо-
нальних джерел, як, до речi, повернуто дер- жавi ïï символiку,
славень та иншi знаковi атрибути. Згубне втручання у будову мови через
Правопис 1933 р. це не що инше як асимiляцiя на фонетичному,
морфологiчному та власне правописному рiвнях. оминаючи своï власнi
фрази, брати московськi; дослiвно перекладати (а то й не перекладеними
лишати) слова й вислови з московськоï мови, не додивляючись до
того, чи вони вiдповiдають духовi нашоï мови, чи нi й тл
Консерватизм наших авторiв проявляється в тому, що вони, звикши й
до неорганiчно не раз утвореного слова, форми, фрази, опираються не
тiльки витвореним у дусi ншоïмови новотворам, а й народнiм словам
чи фонетичним явищам, що, з якоïсь причини, не здобули собi права
громадянства в письменницькiй мовi Василь Сiмович. На теми мови. Прага-
Берлiн, 1924. 6, -Сi
