1. Фонетична асимiляцiя. 1. Вилучення лiтери ґ (звука [ґ], фонеми /ґ/) на зразок грунт замiсть ґрунт, Гегель замiсть Геґель

Украïнська мова без уiєi' лiтери щр яблуко без соку.
Г.Аврахов Ця лiтера (звук i фонема) зникла з Правопису 1929 р. з
розпорядження секретаря ЦК Компартiï Украïни Павла Постишева.
Не важили тодi лiнгвiстичнi аргументи про ïï безза- перечний
фонемний статус, себто розрiз- нювальну функцiю: гнiт ґнiт. Не
важила i давня iсторiя цього звука (фонеми), що, на жаль, була прихована
вiдсутнiстю спецiяльного знака в етимологiчному (традицiйному) пра-
вописi XIIXIII ст., а в пам'ятках XIV XV ст. натрапляємо на давнiй
спосiб передавання [] через букву к: квалть A388 р.), кг: кгрунть A322,
1389 рр.) . Всi найранiшi фiксацiï щодо розрiзнення /Ь пов'язанi
саме з власними iменами. Починаючи iз XVI ст. цей диграф (кг)
поширюється на иншу лексику: кЬгигН . Лише у XVI ст. видатний
украïнський з1 Нiмчук В В Про фафiк та правопис — 1990
— > 6 — С 8 58 Шснеiьоп Юрiй Украïнська мова С 11

полемiст Мелетiй Смотрицький у знаменитiй Граматицi слов'янськiй A619
р.) уперше вжив знак ґ як запозичення курсивного рiзновиду
грецькоï гами: грати (дiєслово) грати (решiтка), гулi
(гуляння) ґулi (нарости на тiлi), гнiт (ярмо) ґнiт (у
гасовiй лампi), глей (кольорова гончарна глина) ґлей (згуслий сiк
плодових дерев), голка (гострий кiнець чо- гось) ґолка (сорт
пшеницi без остюкiв). Iз цього приводу слушно iронiзує завзятий
оборонець цiєï лiтери Борис Антоненко- Давидович: Це
твоï гарнi гулi, хлопче, а скiльки ïх iще буде в тебе
попереду? Про що тут мовиться чи про гуляння парубкiв i дiвчат на
сiльськiй вулицi, чи про болячки-пухлини, що ïх дiстав хлопець
пiсля бiйки або вдарившись об щось? Це можна зрозумiти, тiльки прочи-
тавши попереднi або дальшi речення . Анекдотичне непорозумiння викликала
i назва фiльму Великий гнiт (рос. Большой фи- тиль) . На загал вiд ХНI
до XX ст. звук [ґ] передавали такi лiтери: к, кг, д, ґ.
Важило тут зовсiм инше: недостатнiсть росiйського графiчного i фонемного
ряду пiд час передавання запозичень i вiдповiднiсть ук- раïнського:
чужомовнi лiтери ь сЬ украïнськi лiтери г X ґ росiйськi
лiтери X г 9 Антоненко-Давiповнч Б Як ми говоримо К, 1991 — С 211
60 Степаненко М Степаненко II НаiКкраïшшiïа чи
нацiоналiстична? //Урок краïнськоï 2001 Nњ 11- 12 ~ С ЗО Мене
мало турбує правопис iноземних слiв i прiзвищ, а от написання слiв
iз звуком на початку чи в серединi слова раз у раз змушує гостро
вiдчувати брак скасованоï лiтери при нескасованому звуцi, який,
звiсно, скасувати в живiй мовi не можна, хоч би як того хотiлося задля
спрощення чи для якоïсь i ще мети. Борис Антоиенко- Давидович Як ми
говоримо. К, 1991 С 210.

Наприклад, нiмецьке прiзвище Неiсiеег та французьке Нидо росiяни, не
маючи еквi- валента для передання Ь, передадуть через х або г:
Хайдеггер, Гюго украïнцi Гайдеґер, Гюґо. Важило й те,
що правопис иншомовних слiв iз г чи ґ був зручним приводом для
виступу проти Правопису 1929 р. у головних розрiз- нювальних ознаках
украïнськоï та росiйськоï мов. Андрiй Хвиля визначив
п'ять основних змiн у кодексi 1929 р., помiж яких два безпо- середньо
стосувалися вживання букви ґ, тож у 1933 р. лiквiдовано
нацiоналiстичнi правила щодо правопису Iншомовних слiв, лiквi- довано
нацiоналiстичне правило нормування географiчних назв. За Правописом 1933
р. маємо: 76. Iншомовнi Ь i ? однаково передаються (незалежно вiд
вимови) знаком г, напр.: а) гармонiя, Гюго; б) авангард, Iете . Позаяк,
як слушно зауважує Василь Нiмчук, у правилах Правопису 1929 р. не
було спецiяльного пункту про лiтеру ґ у широко- вживаних давно
засвоєних иншомовних та питомих украïнських словах типу
ґедзь, ґуд- зик, ґирлиґа, ґринджоли,
ґелґотати тощо (вживання слiв iз цiєю лiтерою було самоо-
чевидне), то ця лiтера разом iз лiквiдованими правилами в иншомовних
загальних i власних назвах щезла взагалi лiтера, яка була в ук-
раïнськiй графiцi протягом 300 рокiв! Це збiднило украïнську
графiку саме тодi, коли стрiмко розвивалася освiта, а словниковий склад
поповнювали iнтернацiоналiзми. Усвi- домлюючи абсурднiсть такоï
ситуацiï, нова Цит. за Нiмчук В.В. Про графiку… С. 16.
правописна комiсiя 1939 року у складi заступ- ника Голови РНК УРСР
Миколи Бажана, наркома освiти УРСР Павла Тичини, а також Леонiда
Булаховського, Максима Рильського, Юрiя Яновського вважала за необхiдне
повернути до украïнського алфавiту букву ґ: Основним i, можна
сказати, лише єдиним мотивом для поновлення лiтери ґ є
тiльки вимова украïнськоï народноï мови. Бо насправ- дi,
виключення з алфавiту лiтери ґ зовсiм позбавить можливостi вiдбити
i на письмi i в лiтературi такi часто i повсемiсно вживанi в народнiй
мовi слова, як: ґедзь, ґудзик, ґава, дзиґа,
ґерлиґа тощо, якi мимоволi i всупереч всяким iншим прикладам
фонетики i морфологiï будуть звучати так, як вони насправдi
склалися в народнiй мовi (уривок тексту стенограми правописноï
наради, надiсланий першому секретаревi ЦК КП(б)У М.С.ХрущовуN2. Однак
згодом, очевидно, пiд впливом посадо- вого втручання, акад. Леонiда
Булаховського примусили змiнити попередню думку про повернення ґ
до украïнськоï абетки. Тодiшнiй мiнiстр освiти Павло Тичина
уперто не хотiв пiдписувати правопису без поновленоï лiтери, однак
пiсля повiдомлення президента АН УРСР Олександра Богомольця про пряму
вказiвку Йосипа Сталiна щодо букви ґ таки пiдписав його. Отож,
попри всi зусилля вчених, ґ пiдiрвалося на бомбах воєнного
лихолiття. I хоч звук [ґ] (фонема /ґ/) посiдає
периферiйне мiсце в сукупностi фонем украïнсь- коï мови i не
вiдбиває духу украïнськоï мови , 62 Нiмчук В.В Про
графiку… — С. 18. ГK Пономарiв Олександр. Фонеми г та г.
Словник i Всi найранiшi фiксацiï щодо розрiзнення % /Ь пов'язанi
саме з власними iменами. Починаючи iз XVI сг. цей диграф (кг)
поширюється на иншу лексику: кЬгипi, Юрiй Шевельов.
Спiрантилiзацiя *// Мовознавство. 1994.
1.СП коментар. — К., 1997. — С. 4. 39 про що свiдчить
використання ïï у порiвняно небагатьох словах
звуконаслiдувального та иншомовного походження (наприклад, середня
частота зазначених фонем на тисячу фоне- мовживань становить: ґ
0,013, дж 0,24, дз _ 0, 14, дз' 0,023; ж 7,37, з 18,29 тощо^4), то ця
фонема таки є у нашiй мовi i невживання ïï
спричинює руйнацiю фонологiчноï системи. Через те
украïнська iнтелiгенцiя нiколи не мирилася з насильним
вилученням ґ i застосовувала розробленi норми Правопису 1929
року: Чуже Ь передаємо нашим г, що ж до чужого , то в новiших
запозиченнях його треба передавати через ґ, у запозиченнях же
засвоєних давнiше, особливо з грецькоï мови,
вiддаємо нашим г: Англiя, газ, газета, гама, гегемонiя,
фiгура*.., алеаґент, агiтацiя, ґвiнея, ґете… . Хоч
Правопис 1990 р. на хвилi нацiо- нального вiдродження повернув мовi
зазначену лiтеру (всупереч протестам тодiшнього дирек- тора Iнституту
мовознавства Вiталiя Русанiвсь- кого), але не виробив чiтких
рекомендацiй щодо ïï уживання. Це спричинило новi порушення
фонетичноï системи здебiльшого в иншомовних словах, де через
рiзнi причини мовного та позамовного характеру не розрiзняються
фонеми Ь = г, сЬ = х, ? = ґ . До сплутування призводить
беззастережне копiювання росiйських вимовних традицiй, наприклад:
ґавел замiсть Гавел (ч. Науеi), хоббi зам. гобi (ЬоЬЬу), хот-дог зам.
гот-доґ (Ьоi 64 Цит За Нiмчук В В Там само — С 19 бГ)
Украïнський правопис Державне вид-во Украïни, 1929 —
С 64 66 Пономарiв О iександр Фонеми г та г С 8 хелоуiн зам. геловiн
(Ьаiiо^ееп), Хiларi зам. Гiларi (Нiiагу), ґеґель зам.
Геґель (Не^еi), Хемiнгуей зам. Гемiнґвей (Нетiп^ау),
Хауґен зам. Гавґен (Наидеп). Щоб правильно вживати лiтеру
ґ, передовсiм у чужомовних запозиченнях, рекомендуємо
використовувати такi джерела: Григорiй Голоскевич. Правописний
словник (за нормами украïнського правопису
Всеукраïнськоï Академiï Наук, Харкiв, 1929). Нью-Йорк
Париж Сид- ней Торонто Львiв, 1994 або ж Олександр Пономарiв. Фонеми
г та ґ. Словник i коментар. К., 1997. Натомiсть новий Проект
правопису 1999 р., використовуючи засади Проекту правопису 1926 року,
пропонує:
2. Лiтеру 8, яка у вiдповiдних мовах позначає дзвiнкий проривний
звук [ґ], у за- гальних та у власних географiчних назвах на
письмi передаємо буквою г: агент, iнтелi- генцiя, магiстр;
Англiя, Чикаго, Гренада.
3. У власних назвах людей (iменах, прiз- вищах) вiдповiдно до у мовi-
джерелi пишемо ґ, а вiдповiдно до Ь г: Фридрих Геґель,
Федерико ґарсiя Лорка, Магатма ґандi.
4. Лiтеру передаємо буквою ґ у незасво- єних
украïнською мовою иншомовних словах, а також в иншомовних
сполуках, що пере- даються засобами украïнськоï графiки:
лат. альтер еґо (аiiег ео).
5. Лiтера ґ передає на письмi задньо- язиковий зiмкнений
приголосний у словах, що вiдповiдно вимовляємо: аґрус,
ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґвалт,
ґвалтувати, ґеґати, ґедзь,
ґелґотати, ґерґотати, ґерґотiти,
Загалом, однак } (ґ) все ще зберiгає свiй периферiйний
характер i не виявляє здатностидо поширення в мовi Юрiй
Шевельов. Спiрантилiзацiя *// Мовознавство, 1994. 41 На нашу думку,
для правопису чужих слiв може бути тiльки два шляхи: або мiцно
позостатись на традицiйнiй системi схiдноукраïнськiй (що
панувала в нас до початку збiльшеного польського впливу, цебто до
кiнця ХУI-го вiку, i що ми передали ‘{{росiянам, а не
навпаки), або прийняти цiлу систему галицьку. Всякi бiльшi
компромiси тут виключенi i шкiдливi, бо доведуть лише до великого
хитання, як воно i сталося. Iван Огiєнко. Для одного народу
один правопис //Рiдна мова. Число 4. Квiтень. 1933 рiк. С 165.
ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґнiт (у
лампi), ґоґель-моґель, ґонгп(а),
ґрасувати, ґрати (iменник), ґратчастий,
ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик,
ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик, ремиґати
тощо та похiдних вiд них, а також у власних назвах-топонiмах
Украïни: ґорґани, ґоронда, Уґля; у прiзвищах
украïнцiв: ґала- ґан, ґаяятовський, ґеник, ґерзанич,
ґердан, ґжицький, ґиґа, ґоґа, ґойдич, ґонта,
ґриґа, ґула, Ломаґа (Ломадз-i! ) та ин,
6. Лiтеру Ь, грецьку лiтеру у (гама) i початковий придиховий звук,
вiдтворюваний надрядковим знаком, передаємо украïнською
буквою г: габiлiтацïя, гербарiй, гiмназiя, Гельсинкi, Ганс.
Згiдно з усталеною традицiєю iснують випадки передання
иншомовного Ь буквою х (особливо в словах англiйського походження):
хобi, хокей, хол . Здебiльшого у цих правилах застосовано засади
Правопису 1929 р., а точнiше його проекту 1926 року i саме
цiєï частини, яку розробляла видатний мовознавець Олена
Курило. У 55 зазначено: Чуже Ь~- однаково передаємо нашим г:
агроном, агент, егоïст, бравнiнг, географiя. Але в чужих
iменнях, прiзвищах та географiчних назвах (власнi iмена)
одрiзняємо на письмi г (Ь) вiд ґ (): ґотфрiд, ґустав,
ґете, ґвiнея; Гюґо> Гавпт- ман; Чiкаґо,
Копенгаґен, ґренада (най- новiший Проект у географiчних
назвах, на вiдмiну вiд зазначеного, рекомендує писати лише г,
попри Ь чи у мовi-джерелi).

7/ Украïнський правопис Проект найновiшоï редакцiï. К,
1999. — С 149-150, 19 68 Украïнський правопис (проект)
Державне вид-во Украïни, 1926 — С 78